про повернення позовної заяви
05 лютого 2026 року м. Київ Справа № 320/35472/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства закордонних справ України , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною невиплату позивачці заробітної плати відповідачем за період перебування у розпорядженні МЗС України з 11.09.2023 по 16.10.2023 згідно з наказом № 1648/ос від 11.09.2023.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо письмового повідомлення позивачки про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
3. Визначити розмір невиплаченої позивачці заробітної плати за період перебування у розпорядженні МЗС з 11.09.2023 по 16.10.2023 та стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь позивачки визначену судом суму, а також суму середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
22.08.2025, ухвалою суду вказана позовна заява залишена без руху з підстав невідповідності позову вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, запропоновано позивачу усунути недоліки позову шляхом: надання уточненої позовної заяви з конкретизацією позовних вимог, викладеною відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України та заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
03.09.2025, позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду нову редакцію позовної заяви, в якій зазначила вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо нарахування та виплати всіх сум, що належать позивачці при звільненні.
- визначити розмір та стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь позивачки всі належні при звільненні, але невиплачені суми, а також суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати та суму середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум відповідно до ст.117 КЗпП України.
Оремо складеної заяви про поновлення строків звернення до суду позивачем не надано. В новій редакції позовної заяви вказує, що про невиплату відповідачем в день звільнення всіх належних виплат, передбачених законодавством України, дізналася тільки після ознайомлення з бухгалтерськими документами та додатковими поясненнями представника відповідача 17.04.2025, строк звернення до суду з даним позовом (13.07.2025) вважає не пропущеним.
Суддя зазначає, що розгляд поданої позивачем до суду нової редакції позовної заяви здійснюється у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі судді.
Розглянувши подану позивачем нової редакції позовної заяви, суддя зазначає, що подана нова редакція позовної заяви не дає підстави вважати виконаними позивачем вимоги перелічені суддею в ухвалі від 22.08.2025. Виходячи із нової редакції позовної заяви вбачається, що позивачем не дотримано вимог, встановлених процесуальним законодавством щодо змісту адміністративного позову, оскільки у позовній заяві відсутня належна конкретизація сум грошового забезпечення належних при звільненні, які позивач просить стягнути як недоплачені при звільненні, також суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати та суму середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум. Нова редакція позовної заяви не дозволяє суду визначити межі судового розгляду та надати належну правову оцінку заявленим вимогам, що суперечить принципам змагальності, диспозитивності та правової визначеності в адміністративному судочинстві. Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства України позовні вимоги мають бути сформульовано максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Щодо строків звернення до суду із цим позовом та твердженням позивачки про дотримання процесуального строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Крім того, суддя зазначає, що ознайомлення з бухгалтерськими документами та додатковими поясненнями представника відповідача 17.04.2025 не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається саме з наступного дня, що настає за днем виплати грошового забезпечення після звільнення. Не змінює момент, з якого позивач повиннна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надала.
Відтак, позивач зазначені вимоги в ухвалі суду від 22.08.2025 не виконала, недоліки позовної заяви не усунула.
Не усунення недоліків позовної заяви позбавляє можливості прийняти суддею позов до провадження та відкрити провадження у справі.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви виправлені не були, у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суддя вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу.
Частиною 8 статті 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І. І.