05 лютого 2026 року № 320/60946/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна судова адміністрація України (далі по тексту також позивач, ДСА України) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту також відповідач, ВПВР ДДВС), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 26.11.2025 у виконавчому провадженні ВП №79565810.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірною постановою до нього застосовано штраф за невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з дня наступного за днем звільнення (перший робочий день) 06.01.2025.
Позивач пояснив, що в межах адміністративної справи №640/61435/24 він звернувся до Київського окружного адміністративного суду за роз'ясненням судового рішення щодо того, яким чином ДСА України повинна поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві з 06.01.2025, враховуючи той факт, що на момент ухвалення рішення останній не був звільнений з посади; яким чином ДСА України повинна поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві з 06.01.2025, ураховуючи той факт, що ОСОБА_1 самостійно (17.10.2025) звільнив себе із займаної посади через 2 дні після прийняття рішення про поновлення на посаді та за 10 місяців до звільнення із займаної посади. Натомість, заява про роз'яснення судового рішення судом не була розглянута.
Позивач зазначив, що звертався до відповідача листом від 17.11.2025 та від 20.11.2025, яким повідомив, що виконуючи одне з рішень Київського окружного адміністративного суду (від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 та від 01.10.2025 у справі №320/8739/24), якими поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві, виникає ризик не виконати інше рішення в частині дати поновлення. Також в листах висловлено прохання зупинити або відстрочити виконавчі дії до розгляду судом заяви ДСА України про роз'яснення виконання даного рішення. Однак, відповідачем не враховано надану інформацію та спірною постановою застосовано до відповідача штраф.
Позивач наголосив на тому, що листами від 17.11.2025 та від 20.11.2025 повідомлено відповідача про причини, які унеможливлюють виконання рішення суду у справі №320/61435/24 та дії, які здійснюються ДСА України для вирішення даного питання.
Позивач зауважив, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови невиконання без поважних причин вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження. На переконання позивача, у даному випадку наявні поважні причини, які унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки останнє потребує розяснення, а тому у державного виконавця не було жодних підстав для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 (далі по тексту також третя особа, ОСОБА_1 ).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 79565810 з примусового виконання виданого Київським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 320/61435/24 від 21.10.2025 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві з дня наступного за днем звільнення (перший робочий день) 06.01.2025. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, ДСА України листом від 17.11.2025 повідомлено, що у зв'язку з тим, що в рішеннях Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі № 320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі № 320/61435/24 зазначені різні дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві та, ураховуючи, що фактичне відрахування його зі штату ТУ ДСА в м. Києві відбулося 17.10.2025 відповідно до наказу ТУ ДСА в м. Києві від 17.10.2025 № 104/к, ДСА України звернулась до Київського окружного адміністративного суду з заявами про роз'яснення виконання зазначених рішень суду.
Відповідач наголосив на тому, що станом на 26.11.2025 у Відділі відсутня інформація стосовно виконання рішення суду. З огляду на те, що станом на 26.11.2025 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, та рішення суду не виконано боржником без поважних підстав, наявні підстави для застосування до боржника заходів примусового виконання у вигляді штрафу в сумі 5 100, 00 грн.
На переконання відповідача, застосування такого заходу реагування як накладення штрафу за невиконання виконавчого документа державним виконавцем є саме обов'язком, а не можливістю, і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Третя особа не скористалася правом на подання письмових пояснень по справі, про відкриття провадження у справі була проінформована належним чином шляхом направлення ухвали в електронний кабінет в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд», що підтверджується довідкою, сформованою комп'ютерною програмою «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України:
- визнано протиправними та скасовано наказ т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 16 лютого 2024 року №8/06 “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » (зі змінами та доповненнями від 29.07.2024 № 11/06);
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з 17 лютого 2024 року;
- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві 17 лютого 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України:
- визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 11 грудня 2024 року №496/к про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, в частині виставлення негативної оцінки начальнику Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. від 18 грудня 2024 року №507/к “Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з дня наступного за днем звільнення (перший робочий день) 06.01.2025;
- звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 ;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
21.10.2025 Київським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист в частині негайного виконання вищевказаного рішення про поновлення на посаді.
Означений виконавчий лист був поданий ОСОБА_1 для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким 12.11.2025 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №79565810, у пункті 2 якої вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду невідкладно та повідомити про його виконання протягом трьох робочих днів.
У листі від 17.11.2025 №10-22916/25, адресованому відповідачу, ДСА України зазначила, що у зв'язку з тим, що в рішеннях Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі № 320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі № 320/61435/24 зазначені різні дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві та, ураховуючи, що фактичне відрахування його зі штату Територіального управління ДСА України в місті Києві відбулося 17.10.2025 відповідно до наказу Територіального управління ДСА України в місті Києві від 17.10.2025 № 104/к, ДСА України звернулась до Київського окружного адміністративного суду із заявами про роз'яснення виконання зазначених рішень суду.
Як вбачається із протоколу передачі судової справи, заяву ДСА України про роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 передано раніше визначеному складу Київського окружного адміністративного суду.
Ураховуючи викладене, позивач у цьому листі зазначив, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 320/61435/24 без надання відповідного роз'яснення є неможливим, внаслідок чого просив зупинити або відстрочити виконавчі дії до розгляду судом заяви ДСА України про роз'яснення виконання даного рішення.
У направленому відповідачу листі від 20.11.2025 №10-23111/25 ДСА України повідомила, що 17.11.2025 Територіальне управління ДСА України в місті Києві, надаючи відповідь на лист ДСА України від 14.11.2025 №10-22878/25, повідомило, що наказом Територіального управління ДСА України в місті Києві від 05.11.2025 №109/к скасовано наказ Територіального управління ДСА України в місті Києві від 17.10.2025 № 104/к "Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 ".
Крім того, у даному наказі пунктом 2 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 17.02.2024 - дати, визначеної рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/8739/24.
Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 визначено іншу дату поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві - 06.01.2025.
З урахуванням цього позивач повідомив, що виконуючи одне з рішень Київського окружного адміністративного суду, якими поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві, виникає ризик не виконати інше рішення в частині дати поновлення. Позивач зауважив, що ураховуючи неоднозначність захисту порушеного права, виконання жодного з рішень суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві без надання відповідного роз'яснення є неможливим, а тому просив відповідача зупинити або відстрочити виконавчі дії до розгляду судом заяви ДСА України про роз'яснення виконання даного рішення.
До вказаного листа був доданий лист Територіального управління ДСА України в місті Києві від 17.11.2025 №6-3725/25 та наказ цієї установи від 05.11.2025 №109/к про скасування наказу ТУ ДСА України в місті Києві від 17.10.2025 № 104/к "Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 " як передчасного та визнання ОСОБА_1 поновленим на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 17.02.2024, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/8739/24.
Постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС від 26.11.2025 ВП №79565810 з огляду на те, що станом на 26.11.2025 боржником не здійснено жодних заходів, направлених на виконання рішення суду, та рішення суду не виконано боржником без поважних підстав, до ДСА України застосовано штраф в сумі 5100, 00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 65 цього Закону визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З аналізу приписів Закону №1404-VIII слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не зробив цього.
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено по-перше факт невиконання боржником судового рішення і по-друге відсутність поважних причин.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №816/297/17.
Отже, надаючи правову оцінку правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №554/13475/15-ц.
Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Як було вказано вище, постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС від 12.11.2025 відкрито виконавче провадження №79565810 з примусового виконання виданого Київським окружним адміністративним судом виконавчого листа від 21.10.2025 у справі №320/61435/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві з дня, наступного за днем звільнення (перший робочий день), 06.01.2025, боржником за яким виступає ДСА України.
У пункті 2 означеної постанови вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду невідкладно та повідомити про його виконання протягом трьох робочих днів.
Суд наголошує на тому, що статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
В якості причин невиконання судового рішення у справі №320/61435/24 позивач посилається на те, що належному виконанню судового рішення перешкоджає наявність двох рішень Київського окружного адміністративного суду: від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 та від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, в яких зазначені різні дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ТУ ДСА в м. Києві, внаслідок чого до суду були направлені заяви про роз'яснення цих судових актів. На переконання позивача, без отримання ухвал суду, прийнятих за результатом розгляду заяв про роз'яснення судових рішень, належне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 неможливо.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів частин першої-другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення та постановлення додаткового рішення цим же судом.
Критерієм для роз'яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов'язків учасників справи у спірних правовідносинах.
Як було зазначено вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з 17 лютого 2024 року та в цій частині допущено негайне виконання рішення.
Судом встановлено, що 11.11.2025 ДСА України дійсно зверталася до суду із заявою про роз'яснення вказаного судового рішення, мотивовану тим, що наказ ДСА України від 16.02.2024 №8/06 “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » (зі змінами та доповненнями від 29.07.2024 № 11/06) на момент ухвалення рішення не було реалізовано, а ОСОБА_1 відраховано зі штату наказом від 17.10.2025 №104/к, в якому зазначено, що днем звільнення вважати 17.10.2025.
Однак, суд звертає увагу на те, що ухвалою ого окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №320/8739/24 було відмовлено у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про роз'яснення рішення суду, оскільки доводи заявника не свідчать про наявність неясностей чи невизначеності у тексті рішення суду, а стосуються фактичних дій, які відбулися після його ухвалення, та правових наслідків таких дій.
Також суд зазначає, що наказом Територіального управління ДСА України в місті Києві від 05.11.2025 №109/к було скасовано наказ ТУ ДСА України в місті Києві від 17.10.2025 № 104/к "Про відрахування зі штату та виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 " як передчасний та визнано ОСОБА_1 поновленим на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 17.02.2024, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/8739/24.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 13 лютого 2025 року у справі № 380/25725/23, від 25 січня 2023 року у справі № 359/4426/21 та від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, зазначав, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
За таких обставин, рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 слід вважати належно виконаним 05.11.2025 - у день видання наказу від 05.11.2025 №109/к, яким ОСОБА_1 було поновлено на посаді з 17.02.2024.
Натомість, доказів виконання подібним чином рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 (шляхом видання наказу про поновлення) матеріали справи не містять.
Твердження позивача про неможливість належного виконання судового рішення з огляду на наявність іншого рішення Київського окружного адміністративного суду (від 01.10.2025 у справі №320/8739/24) суд визнає непереконливими, оскільки предметом спору у цих справах є окремі, самостійні накази про звільнення ОСОБА_1 з посади, внаслідок чого й поновлені у судовому порядку права цієї особи підлягають оформленню окремими самостійними наказами - у даному випадку - про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з дня наступного за днем звільнення (перший робочий день) 06.01.2025.
Так, з рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24 вбачається, що наказом т.в.о. Голови Державної судової адміністрації України від 18 грудня 2024 року №507/к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з 19 грудня 2024 року у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Відповідно до пункту 2 цього наказу, у разі відсутності ОСОБА_1 на службі 19 грудня 2024 року, днем звільнення визначено перший робочий день його повернення до виконання службових обов'язків.
У цьому ж рішення вказано, що в матеріалах справи наявні листки непрацездатності, видані на ім'я позивача: з 23.11.2024 по 27.11.2024; з 07.12.2024 по 16.12.2024; з 17.12.2024 по 23.12.2024; з 24.12.2024 по 26.12.2024; з 27.12.2024 по 02.01.2025.
У зв'язку з цим суд констатував, що позивача звільнено із займаної посади 03.01.2025, в перший день після закриття тривалого лікарняного з 07.12.2024 по 02.01.2025, внаслідок чого порушене право підлягає відновленню в частині поновлення на посаді з 06.01.2025 - з дня, наступного (першого робочого дня) за днем звільнення.
Таким чином, суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що належному виконанню судового рішення у справі №320/61435/24 перешкоджає відсутність ухвали суду про його роз'яснення з огляду на наявність іншого рішення Київського окружного адміністративного суду (від 01.10.2025 у справі №320/8739/24), оскільки виконання кожного з цих рішень суду є самостійним не впливає одне на одне.
Так, на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №320/8739/24 ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Територіального управління ДСА України в місті Києві з 17.02.2024 (на підставі наказу від 05.11.2025 №109/к), однак оскільки з цієї посади у подальшому він був звільнений 03.01.2025 (у перший день після закриття листка непрацездатності), протиправність чого констатована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №320/61435/24, належним виконанням цього рішення має бути видання позивачем наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 06.01.2025 - з дня, наступного (першого робочого дня) за днем звільнення.
Жодні докази, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод для видання такого наказу (і, які наслідок, наявність поважних причин невиконання судового рішення, які б звільняли позивача від відповідальності у вигляді штрафу), позивачем під час розгляду цієї справи надані не були.
Станом на 26.11.2025 відсутня інформація стосовно виконання рішення суду.
Європейський Суд з прав людини зазначав, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного процесу (рішення у справі "Крутько проти України"). Виконання судових рішень є невід'ємною частиною "судового розгляду" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").
Також Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справах "Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
З огляду на те, що станом на 26.11.2025 боржником не вжито належних та достатніх заходів, направлених на виконання рішення суду, а рішення суду не виконано боржником без поважних підстав, суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для застосування до боржника заходів примусового виконання у вигляді штрафу в сумі 5100,00 грн.
Виходячи з мотивувальної частини спірної постанови, відповідач при прийнятті рішення щодо поважності причин невиконання рішення суду у справі №320/61435/25 не розцінив доводи позивача, викладені у листах від 17.11.2025 та від 20.11.2025 як такі, що мають наслідком наявність підстав для відкладення проведення виконавчих дій.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.11.2025 №260/9788/23, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть уважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд зазначає, що жодних підстав, які б ускладнювали чи унеможливлювали виконання ДСА України судового рішення у справі №320/61435/24, позивачем не наведено.
Таким чином, враховуючи ясність та зрозумілість резолютивної частини судового рішення у справі №320/61435/24, за відсутності інших обставин, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування відповідачем штрафу спірною постановою з огляду на невжиття боржником (ДСА України) усіх можливих заходів для виконання судового рішення у справі №320/61435/24.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дудін С.О.