05 лютого 2026 року Київ № 758/18678/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участі секретаря судового засіданні - Короташ О.Б.,
за участю:
представника позивача - Богданової В.В.,
представника відповідача - не прибув,
представника третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов,
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 79255950 від 03.11.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 03.11.2025 у виконавчому провадженні № 79255950;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.11.2025 у виконавчому провадженні № 79255950.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 03.11.2025 у виконавчому провадженні № 79255950 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у сумі 51 000 грн, постанову про арешт коштів боржника від 03.11.2025 у виконавчому провадженні № 79255950, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.11.2025 у виконавчому провадженні № 79255950. Зазначає, що Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4а-3228 від 15.12.2024 про стягнення штрафу подана для примусового виконання з пропущенням встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому підстави для відкриття виконавчого провадження 03.11.2025 були відсутні.
Ухвалами Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2025 адміністративну справу № 758/18678/25 та заяву про забезпечення позову передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом Подільського районного суду міста Києва від 17.12.2025 № К-213 758/18678/25 2-а/758/1385/25 адміністративну справу № 758/18678/25 направлено на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа № 758/18678/25 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито провадження у справі та призначено судове засідання по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред'явленням позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача та представник третьої особи у судове засіданні не прибули, причин неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.
Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідач правом надання відзиву не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
15.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 4А-3228 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф штрафу у сумі 25 500 грн.
Дата вступу постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.12.2024 № 4А-3228 в законну силу - 25.12.2024.
03 листопада 2025 року старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції України Кривошеєю Дмитром Станіславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79255950 з виконання постанови від 15.12.2024 № 4а-3228 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави в сумі 51 001 грн, на підставі заяви стягувача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також 03.11.2025 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника - ОСОБА_2 , та про розмір мінімальних витрат зазначеного виконавчого провадження.
Позивач не погоджується з винесеними 03.11.2025 постановами державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вважає їх протиправним та такими, що мають бути скасовані, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (надалі, також - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Примусове виконання рішень, відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII, покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 11 Закону № 1404-VIII передбачені загальні строки у виконавчому провадженні.
Частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Частиною другою статті 11 Закону № 1404-VIII передбачено, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 1404-VIII, строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання врегульовані статтею 12 Закону № 1404-VIII.
Так, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною другою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі, також - КУпАП), постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 289 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з дня винесення постанови.
За положеннями статті 299 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з статтею 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
В цій справі постанова про накладення штрафу була винесена 15.12.2024 та набрала законної сили 25.12.2025, через 10 днів з дня винесення такої постанови.
В матеріалах справи також міститься копія заяви про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2025, оскаржувані постанови прийняті 03.11.2025.
З приводу доводів позивача про пропущення третьою особою строку звернення постанови про накладення штрафу до стягнення, суд зазначає таке.
Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022 № 2129-ІХ (надалі, також - Закон № 2129-ІХ) розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Вказаний Закон набув чинності 26.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на сьогодні триває.
Таким чином, згідно з внесеними Законом № 2129-IX змінами, перебіг тримісячного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання переривається на період дії воєнного стану.
Відповідно, у цій справі відсутні підстави вважати, що строк для пред'явлення до виконання виконавчого документу закінчився, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.
Ураховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця з огляду на прийняття їх без врахування пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Інших доказів протиправності оскаржуваних постанов позивачем суду не надано, аргументів щодо цього не наведено. Зважаючи на це, в суду відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Підсумовуючи викладене, оцінивши встановлені обставини та проаналізувавши положення законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі Закону № 1404-VІІІ та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача є безпідставними, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статей 132, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про стягнення на користь позивача понесених судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Басай О.В.