06 лютого 2026 року Справа № 280/9180/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку;
2) зобов'язати відповідача протягом п'яти днів з дня набрання рішенням у справі законної сили внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та про його виключення з військового обліку.
Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу та зі сплати судового збору.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Захаровим О.С., який діє на підставі ордеру серії АН №1813992 від 15.10.2025.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач пройшов медичний огляд лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого 12.04.2002 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було внесено відповідні записи до його військово-облікового документу. Разом з тим, в електронному військовому документі « ІНФОРМАЦІЯ_3 +» відсутні відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, водночас наявна інформація про його перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Представнику позивача було рекомендовано ОСОБА_1 особисто звернутись до ТЦК та СП з оригіналом військового квитка. Наголошено, що позивач правомірно виключений з військового обліку, тому не має статусу військовозобов'язаного, у зв'язку з чим наявна необхідність у внесенні такого запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
24.11.2025 до суду надійшли пояснення відповідача, в яких зазначено, що позивачу для отримання військово-облікового документа з відміткою про виключення його з військового обліку відповідно до вимог Порядку № 559 необхідно особисто звернутися з письмовою заявою. Позивач не надав доказів особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 про отримання військово-облікового документа з відміткою про виключення його з військового обліку належним чином оформленою із обов'язковим заповненням пункту 14 Порядку №559. Крім того, при зверненні позивачем 17.02.2025 із заявою до відповідача про внесення відповідного запису до Єдиного держаного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, листом від 29.04.2025 (повторний лист) ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заперечував право позивача на виключення з військового обліку, а лише повідомив передбачені законом підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 по суті, на час звернення. Однак, позивач не дотримався передбачених законодавством підстав для виключення його з військового обліку, а тому вчинив дії, які обмежують ТЦК та СП здійснити запис про виключення позивача з військового обліку, протилежного позивачем не доведено. За наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20.10.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував у ІНФОРМАЦІЯ_7 письмові пояснення (разом з підтверджуючими доказами) щодо підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України від 08.05.2024 № НОМЕР_1 .
11.11.1996 військово-лікарською комісією встановлено відповідність позивача статті 59 "б" Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, про що свідчить запис на сторінці 16 військового квитка НОМЕР_2 від 27.02.1997.
З витягу мобільного застосунку «Резерв+», сформованого 09.10.2025, слідує, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.01.2025 представник Головненка С.О. підготував заяву, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про персональні дані щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку 12.04.2002 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 , за станом здоров'я; щодо проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким було визначена непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
22.04.2025 представник ОСОБА_1 склав адвокатський запит аналогічного змісту.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.04.2025 №06/1175 на адвокатський запит адвоката Мердуха О.М. повідомлено, що громадянину ОСОБА_1 для уточнення даних стосовно виключення з військового обліку необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_10 з оригіналом військового квитка.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, останній звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.внес
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно із статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
У силу вимог частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Пунктом 2 частини першої статті 9 №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі -Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов'язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв'язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: - у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; - в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:
1) з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України): які досягли 25-річного віку; які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік в іншому районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем проживання; які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які пройшли базову загальновійськову підготовку; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби як непридатні до військової служби за станом здоров'я - після підтвердження рішення комісією вищого рівня; які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; які направлені на альтернативну (невійськову) службу; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
3) з військового обліку резервістів: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту; які досягли граничного віку перебування на службі у військовому резерві або виключені з військового оперативного резерву; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
За приписами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Судом встановлено, що у військовому квитку позивача НОМЕР_2 від 27.02.1997 міститься запис про відповідність позивача статті 59 "б" Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2 (сторінка 16).
Так, статті 59 "б" Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, відповідає група хронічних захворювань нирок, зубів, хвороби щелеп з помірним та незначним порушенням дихальної, нюхової, жувальної, ковтальної та мовної функцій, встановлення яких має наслідком визнання непридатними до військової служби у мирний час, обмежено здатними у воєнний час - громадян при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу, а також солдатів, матросів, сержантів, старшин; придатними до військової служби і служби за військовою спеціальністю визначається індивідуально - осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців-жінок; непридатними - призовників і військовослужбовців, яких призначають для служби і які проходять службу на підводних човнах.
Суд зазначає, що сторінка 16 наданої позивачем копії військового квитка, яка відображає відомості про медичні огляди та щеплення містить підтирання, що не дає можливості визначити встановлений військово-лікарською комісією ступінь придатності під час медичного огляду 11.11.1996.
У цьому ж військовому квитку міститься запис про зняття позивача із військового обліку (сторінка 26 військового квитка) від 29.04.2002, що не є тотожним поняттю виключення із військового обліку.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Отже, зняття з військового обліку та виключення із військового обліку є різними правовими термінами та категоріями, а оскільки позивач знятий із військового обліку, то його поновлення на обліку на час воєнного стану не є порушенням чинного законодавства.
Разом з тим, на сторінці 32 військового квитка позивача міститься запис про те, що він 12.04.2002 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку за гр.І ст. 59б Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міноборони України №207 від 12.07.1999 та виключений з військового обліку. Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що встановлений 12.04.2002 в результаті медичного огляду позивача діагноз не був підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, з моменту виключення позивача з військового обліку він не був військовозобов'язаним, не перебував у запасі або у резерві, тобто правовідносини військового обов'язку вважались припиненими. Оскільки Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів на той час ще не існував, відсутність цифрового запису не означала відсутність правового факту.
З відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач підтверджує звернення 17.02.2025 із заявою про внесення відповідного запису до Єдиного держаного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, проте з підстав недотримання, на думку відповідача, Порядку №559 позивачу було запропоновано звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_10 з оригіналом військового квитка.
Водночас суд зауважує, що Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас відповідно до підпункту 12 пункту 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» установлено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов'язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Аналогічна норма передбачена пунктом 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що відомості, які зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який був виключений з військового обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку військовозобов'язаного, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За таких обставин, позиція відповідача викладена у листі щодо необхідності позивачу особисто з'явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є безпідставною.
Суд зазначає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) ТЦК та СП, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня актуальна інформація щодо визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку за станом здоров'я. Поряд з цим, саме відповідач є органом ведення Реєстру, тобто наділений повноваженнями забезпечення актуалізації бази даних Реєстру.
Беручи до уваги, що до Реєстру вносяться такі службові дані військовозобов'язаних як відомості про виконання військового обов'язку та відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) (стаття 8 Закону № 1951-VIII), то суд дійшов висновку про бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно та про виключення з військового обліку відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 27.02.1997.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом враховано ту обставину, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 (що підтверджує і відповідач у відзиві на позовну заяву), в якому перебуває на обліку для внесення актуальних даних щодо його військового обліку з наданням підтверджуючих документів, відповідач безпідставно відмовив у внесенні таких відомостей, а тому належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 27.02.1997.
При цьому безпідставним є зазначення в резолютивній частині обов'язку відповідача внести відповідні відомості до Реєстру протягом п'яти днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, оскільки така вимога стосується порядку виконання рішення суду, адже відповідно до частини другої статті 19 КАС України, частини другої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, тому у суду відсутні підстави вважати наявність порушеного права (інтересів) позивача в цій частині, а отже така вимога задоволенню не підлягає.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність позивача до військової служби та про його виключення з військового обліку, тому позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз змісту вказаних норм дозволяє дійти висновку, що системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
По тексту позовної заяви зазначено, що на підтвердження витрат, які позивач понесе в майбутньому, надається договір про надання правничої допомоги від 14.10.2025. Пунктом 5.1 Договору про надання правничої допомоги №б/н від 14.10.2025, укладеним між адвокатом Захаровим Олександром Сергійовичем та ОСОБА_1 , передбачено: «Гонорар за надання правничої допомоги щодо предмета договору в суді І, апеляційної та касаційної інстанції складає 25 000 грн. Гонорар сплачується в такому порядку: 12 500 грн - в день подання позовної заяви, 12 500 грн - протягом 1-го місяця після подання позовної заяви. Також Клієнт сплачує судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 968, 96 грн. на реквізити відповідного суду та передає докази сплати Адвокату. В разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, в результаті якого вдалось досягти мети звернення до суду, Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху в розмірі 25 000 грн протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішенням у справі.».
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, до суду не надано. Заяви про неможливість подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин до закінчення спливу строку розгляду даної справи подано також не було. Крім того, строк, протягом якого ОСОБА_1 мав сплатити 25000 грн (в день подання позовної заяви 12500 грн та протягом одного місяця після подання позовної заяви 12500 грн), сплив, проте до суду доказів оплати наданих адвокатом послуг не надано.
Таким чином, за відсутності документально підтверджених та доведених понесених витрат позивачем на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Квитанцією від 14.10.2025 № 1.354874517.1 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_12 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.02.2026.
Суддя К.В.Мінаєва