06 лютого 2026 року Справа № 280/11122/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2021 по справі №280/2582/21, позивачу у зв'язку із затримкою виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2019 по 31.10.2025 - день фактичної часткової виплати заборгованості за весь час затримки виплати;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів пенсійних коштів позивачу у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, за період з 01.12.2019 по 31.10.2025, відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №280/2582/21, по день виплати - 31.10.2025, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 за №2050-ІІІ;
стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 31.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення суду по справі №280/2582/21. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з питання виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», проте відповідач безпідставно відмовив у задоволенні такої заяви. Позивач вважає, що має право на отримання компенсації за період з 01.12.2019 по 31.10.2025 у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що відповідно до п.5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості. Відповідач зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/487/23 Головним управлінням виконано вчасно та в межах покладених зобов'язань. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2021 по справі №280/2582/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з 01.12.2019 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з урахуванням грошового забезпечення визначеного в довідці МВС України, станом на 19.11.2019 №22/6-1125 від 25.02.2021, а саме: посадовий оклад 3400,00 грн, оклад за військове (спеціальне ) звання 2400,00 грн, надбавка за вислугу років 2900,00 грн, надбавки за специфічні умови проходження служби 6487,59 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 510 грн, премія 12057,32 грн, всього 27754,91 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі №280/2582/21 за період з 01.12.2019 по 31.10.2025 відповідачем нараховано суму заборгованості у розмірі 191592,50 грн., яку внесено до реєстру судових рішень (реєстраційний номер C2580599).
31.10.2025 ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості в розмірі 187,25 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів, проте відповідач листом від 26.11.2025 відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частину доходу.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.
Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року по справі №480/1704/19, від 21 серпня 2024 року по справі №200/63/23.
З матеріалів справи судом встановлено доплата в розмірі 191592,50 грн. нарахована позивачу до виплати за минулий період з грудня 2019 року по липень 2021 року.
Виплата заборгованості з зазначеної суми проведено у жовтні 2025 року на суму 187,35 грн.
Отже, суд зазначає, що у даному випадку не відбулась подія у вигляді виплати основної суми доходу, оскільки позивачу виплачено заборгованість лише в розмірі 187,25 грн., що дорівнює 0,10% від загальної суми заборгованості 191592,50 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки на дату звернення з позовом до суду позивачу не було виплачено основну суму доходу.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні і похідних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.
Також, суд звертає увагу, що приписами ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Суд розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що позивач не довів, що його негативні емоції, спричинені несвоєчасною виплатою йому заборгованості перерахованої пенсії, досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова