з питань залишення позовної заяви без розгляду
06 лютого 2026 року Справа № 280/465/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (проспект Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 22990368)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.09.2025 включно, у фіксованому розмірі 2332 грн. 49 коп. в місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078; 2) зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатитив у повному розмірі індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 15.09.2025 включно, у фіксованому розмірі 2332 грн. 49 коп. в місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву до якого додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В клопотанні зазначено: "... Нормами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року, позивач мав звернутись до суду із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, яка, в свою чергу, у справах про звільнення працівника встановлює місячний строк звернення до суду з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). При цьому, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), згідно з якою для працівника, який продовжує працювати (в даному випадку Позивач звільнений з військової служби 15.09.2025) не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (в даному випадку Позивач просить нарахувати та виплатити суми грошового забезпечення під час проходження військової служби), - застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні). При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини). Зауважую, що Позивач помилково зазначає, що своєчасно звернутися до суду, йому заважало проходження військової служби. Водночас Позивач самостійно долучає до позовної заяви наказ начальника Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України (по стройовій частині) №198 від 15.09.2025 відповідно до якого, Позивача, у зв'язку зі звільненням з військової служби, було виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення, з 15.09.2025. Звертаю увагу суду, що документально Позивача було ознайомлено з розміром виплаченого йому грошового забезпечення шляхом видачі Грошового атестату від 17.09.2025 №305/882 (додано до відзиву на позовну заяву), а також ознайомлення з Карткою особового рахунку Позивача за 2025 рік (додано до відзиву на позовну заяву). Отже, звернувшись до суду 19.01.2026 (через систему "Електронний суд") із позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення після звільнення та отримання документального повідомлення про нараховане грошове забезпечення, Позивач пропустив тримісячний строк, установлений частиною другою статті 233 КЗпП України, який сплив 17.12.2025. Також звертаю увагу суду, що жодні обставини не заважали Позивачу звернутися за професійною правничою допомогою до адвоката та звернутися до суду з позовами у межах розгляду інших справ, а саме: №280/6154/25, №280/6452/25, №280/9152/25, №280/9151/25, №280/9147/25, №280/11422/25, №280/6425/25, №280/192/26. Більше того, ще у липні 2025 року, представнику Позивача було надано відповідь на його адвокатський запит, у тому числі щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за спірні періоди, разом із відповідною довідкою про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (додано до відзиву на позовну заяву). ... Таким чином, є очевидним, що Позивач дізнався про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, при виключенні зі списків особового складу та з дня вручення грошового атестату, а ознайомлення з карткою особового рахунку, а саме 17.09.2025, проте звернувся до суду з цим позовом лише 19.01.2026, тобто з очевидним пропуском тримісячного строку звернення до суду. ... ПРОШУ: позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду. ...".
Адміністративний позов сформовано в системі "Електронний суд" 19.01.2026.
Як зазначено у ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
З 19.07.2022 редакція ст.233 Кодексу законів про працю України не містить частини 2 наступного змісту - "У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.".
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Згідно з п.1 Глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому, строк звернення до суду у спорах щодо грошового забезпечення за період, що передує 19.07.2022 у розумінні Верховного Суду є необмеженим законодавством, оскільки застосуванню підлягає ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 (постанова від 20.12.2024 у справі №440/6875/24 (адміністративне провадження №К/990/36888/24)).
Також, у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України (справа №1-7/2024(337/24) від 11.12.2025) зазначено: "1.Визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. 2. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. ...".
Суд, на підставі матеріалів позовної заяви ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 26.01.2026 задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Нових обставин невідомих суду відповідач суду не повідомив.
З вказаних підстав суд вважає, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.О. Прасов