05 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/16245/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дій, викладених у повідомленнях №20251126-194682 та №614/зв від 01.12.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, що має батька з інвалідністю ІІ групи; зобов'язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, що має батька з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, розлучений та проживає разом з сином. Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не має можливості здійснювати догляд за батьком позивача, оскільки одна із них не проживає разом із батьком і не веде спільного побуту, так як постійно проживає за кордом у Німеччині. У заяві від 26.11.2025 батько позивача підтвердив про вибір саме позивача як особи, що здійснює його догляд та утримання, а тому позивач є єдиною особою, яка фактично здійснює догляд за особою з інвалідністю та відповідає критеріям, визначеним пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
26.11.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації, додавши повний пакет документів.
Рішенням, оформленим протоколом від 01.12.2025 №53, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причиною відмови стала наявність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до Закону зобов'язані утримувати своїх батьків (дочка)
Такі дії відповідача порушують права та законні інтереси позивач, тому він звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає про відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою суду від 30.12.2025 клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
З електронного військово-облікового документу «Резерв+» слідує, що станом на 20.05.2024 позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов'язаний (а. с. 20).
26.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою та необхідними документами про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (а. с. 7).
За результатами розгляду заяви позивача Комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке оформлене протоколом від 01.12.2025 №53. Причиною відмови вказано те, що наявна невійськовозобов'язана особа (сестра), яка зобов'язана за законом утримувати свого батька з інвалідністю ІІ групи.
Про прийняте рішення відповідач інформував позивача повідомленням №614/зв від 01.12.2025 (а. с. 6).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон №2232-XII.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 “Про загальну мобілізацію» (затверджено Законом України від 03.03.2022 №2105-IX) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так згідно з частиною першою цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю (пункт 13).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 затвердив Порядок №560 (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560, слід дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Предметом оскарження у цій справі відмова ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 10).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №389926 батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків (а. с. 9).
Згідно актового запису про розірвання шлюбу №328, шлюб між батьками позивача розірвано 12.05.2000 (а. с. 21).
До заяви, яка була подана позивачем 26.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, позивач приєднав: паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 , індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_2 , довідку про результати втрати працездатності, паспорт та РНОКПП заявника ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , висновок ЛКК про потребу в постійному догляді, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №389926, витяг з РТГ ОСОБА_2 , витяг з РТГ Запорожця М.С., ВОД, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження сестри ОСОБА_4 ; паспорта громадянина України та картку фізичної особи-платника податків ОСОБА_5 ( ОСОБА_4 ); свідоцтво про укладання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ), дозвіл на проживання ОСОБА_3 в м.Галле, Німеччина, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у м.Галле, пенсійне посвідчення ОСОБА_2 .
Аналізуючи надані позивачем до заяви документи, як підставу для відстрочки від призову, суд звертає увагу на необхідність здійснювати догляд за батьком, особою з інвалідністю 2 групи ОСОБА_2 саме позивачем та відсутність такої можливості у його сестри ОСОБА_3 , оскільки, як вбачається із матеріалів справи сестра позивача проживає за кордоном, що стверджується дозволом на проживання ОСОБА_3 в м. Галле, Німеччина та довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у м.Галле.
Також суд звертає увагу, що разом з сестрою позивача у м.Галле проживає матір позивача - ОСОБА_8 , яка проходить довготривалу медикаментозну та знеболюючу терапію в медичній клініці м.Галле, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 33-40).
Також суд зазначає, що у заяві від 26.11.2025 батько позивача підтвердив про вибір саме позивача як особи, що здійснює його догляд та утримання, а тому позивач є єдиною особою, яка фактично здійснює догляд за особою з інвалідністю та відповідає критеріям, визначеним пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (а. с. 8).
Отже, наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем свого батька.
Тобто, у даному випадку до заяви військовозобов'язаного у порядку пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ були додані відповідні документи, передбачені Порядком № 560.
Посилання відповідача на те, що позивач має не військовозобов'язаних родичів і які згідно зі статтею 51 Конституції України та частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України зобов'язані утримувати свого батька, що не дає права на надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, яка передбачена нормою статті 23 Закону №3543, суд вважає такими, що суперечать вимогам Порядку №560.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено у статті 51 Конституції України.
Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, суд вказує, що обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Дійсно, об'єктивно доведеним є факт наявності ще однієї особи (сестри позивача), яка згідно з законом зобов'язана здійснювати догляд за своїм непрацездатним батьком. Факт її перебування/проживання за кордоном також не є автоматичною підставою для надання позивачу відстрочки від призову відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України №3543-ХІІ.
Водночас, при вирішенні питання Комісія повинна була перевірити вказані обставини та фактичну можливість/відсутність можливості у останньої здійснювати догляд за хворим батьком - особою з інвалідністю на постійній або тимчасовій основі. Це означає, що хоч перебування ОСОБА_3 за межами України саме по собі не звільняє її від обов'язку утримувати/доглядати хворого батька, однак вимагає від суб'єкта владних повноважень з'ясування питання щодо реальної можливості виконання такого обов'язку з урахуванням конкретних життєвих обставин.
Судом враховано, що сестра позивача не проживає разом з батьком, догляду за ним не здійснює, тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своїм батьком як особою з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 .
Як зазначалось вище, розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, відбувається за встановленою процедурою.
Отже, відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 01.12.2025 №53 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Згідно частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде визнання протиправним та скасування рішення Комісії для розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під на мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №53 від 01.12.2025 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-XII; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону №3543-XII та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.
За встановлених у справі обставин та на підставі положень законодавства, якими врегульовані відносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 10.12.2025.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під на мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом №53 від 01.12.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський