м. Вінниця
06 лютого 2026 р. Справа № 120/16078/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, в який товариство, з у рахуванням поданих уточнень, просить:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення №483 від 06.03.2019 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки населеного пункту смт. Турбів Турбівської селищної ради».
- Визнати недійсними:
- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255200:01:005:0501 №715 від 25.03.2021 року;
- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255500:01:005:0500 №717 від 25.03.2021 року;
- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255500:01:005:0499 №718 від 25.03.2021 року;
- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0522255500:01:005:0498 №719 від 25.03.2021 року;
- витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255200:01:005:0497 №720 від 25.03.2021 року;
- витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок кадастровий номер: 0522255500:05:000:0001 №НВ - 9913459792023 від 27.10.2023.
Ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
05.02.2026 представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову (вх. №7477/26), в якій він просив забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам використовувати при обрахунках заборгованості позивача: Рішення №483 від 06.03.2019 року «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки населеного пункту смт. Турбів Турбівської селищної ради», витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255200:01:005:0501 №715 від 25.03.2021 року, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255500:01:005:0500 №717 від 25.03.2021 року, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255500:01:005:0499 №718 від 25.03.2021 року, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0522255500:01:005:0498 №719 від 25.03.2021 року витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 0522255200:01:005:0497 №720 від 25.03.2021 року, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок кадастровий номер: 0522255500:05:000:0001 №НВ - 9913459792023 від 27.10.2023.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача наголосив на тому, що, на його переконання, оскаржуване в даній адміністративній справі рішення №483 від 06.03.2019 є очевидно протиправним з огляду на порушення відповідачем прямої заборони на її прийняття, встановленої ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема з мотивів неоприлюднення проект регуляторного акта.
Крім того зазначив, що затверджена спірним рішенням №483 від 06.03.2019 нормативна грошова оцінка землі та витяги з неї, окрім іншого, використовуються фіскальним органом, яким видаються податкові повідомлення-рішення та приймаються рішення про стягнення коштів з рахунків позивача.
Додатково повідомлено суд про те, що, оскільки оскаржуване рішення відповідача має силу, позивач змушений був декларувати та формувати зобов'язання з розрахунку оскаржуваного рішення та витягів.
Також, повідомив, що ГУ ДПС у Вінницькій області вдалося і до безпосереднього списання коштів з рахунків позивача, що, на переконання представника позивача, точно і однозначно слід кваліфікувати як порушення права позивача.
З огляду на перелічені дії відповідача та інших осіб, представник ТОВ "Турбівський каоліновий завод" зауважив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або, навіть, унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів Позивача.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень для заявника і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, однак такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При цьому, суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
З матеріалів справи судом встановлено, що протиправність оскаржуваних в межах даної адміністративної справи рішення відповідача №483 від 06.03.2019, яким затверджена технічна документація з нормативно грошової оцінки населеного пункту смт. Турбів Турбівської селищної ради та витяги з неї позивач пов'язує з не оприлюдненням (невчасним оприлюдненням) відповідного рішення.
Отже, в межах даної адміністративної справи надання суд надає оцінку лише діям відповідача в частині дотримання процесу прийняття відповідачем спірного рішення №483 від 06.03.2019.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваних рішень та порушення такими рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних рішень та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності спірних рішень може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
На даному етапі розгляду справи в суду відсутні підстави вважати очевидним протиправність прийнятого відповідачем рішення, позаяк обставини дотримання Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області вимог ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.
Також суд враховує й те, що як зазначив представник позивача у позовній заяві, нарахування ГУ ДПС у Вінницькій області податкових зобов'язань відбулось в зв'язку із самостійним зазначенням ТОВ "Турбівський каоліновий завод" у поданих податкових деклараціях сум зобов'язань. Тобто, діючи на власний розсуд, позивач самостійно при відображенні у деклараціях сум зобов'язань, врахував нормативно грошову оцінку зазначену в оскаржуваному рішенні відповідача №483 від 06.03.2019.
При цьому, у разі незгоди із нарахованими ГУ ДПС у Вінницькій області податковими зобов'язаннями та діями щодо їх примусового стягнення, позивач не позбавлений права звернутись до суду щодо їх оскарження.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що повідомлені стороною позивача у заяві про забезпечення позову обставини не створює умов, за яких невжиття запропонованих стороною позивача заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.
Слід враховувати, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. Окрім того, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, всі вищезазначені принципи та обставини повинні враховуватись у їх сукупності, а не у вибірковому порядку.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист саме порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав осіб, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/16078/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна