м. Вінниця
06 лютого 2026 р. Справа № 120/14249/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позову без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Представником відповідача подано до суду заяву про залишення позову без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Така заява обґрунтована тим, що предметом оскарження у цій справі визначено протиправні дії відповідача щодо невірного обчислення грошового забезпечення позивача за період з 30 січня 2020 року по 03 листопада 2024 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Водночас відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 листопада 2024 року № 337 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 . При цьому згідно з пунктом 7 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті. При вибутті позивача з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 вручено грошовий атестат № 611/5404 від 03 листопада 2024 року, правильність даних у якому була підтверджена особистим підписом позивача.
Як зазначає представник відповідача далі, з метою уточнення даних щодо дійсності видання та ознайомлення позивача з інформацією про обсяг і характер виплачених сум позивачеві до військової частини НОМЕР_2 було направлено запит вих. № 611/3120 від 31 жовтня 2025 року, у відповідь на який отримано відповідь вх. № 4290 від 07 листопада 2025 року із копією грошового атестата ОСОБА_1 , в якому міститься підпис позивача, яким підтверджено правильність даних, зазначених в атестаті.
Таким чином, представник відповідача стверджує, що позивач був ознайомлений із сумами, нарахованими та виплаченими йому при звільненні, що підтверджується відповідним підписом в грошовому атестаті, а тому перебіг строку звернення до адміністративного суду в даному випадку починається з 03 листопада 2024 року (моменту отримання позивачем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум).
Відтак, на переконання представника відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 03 листопада 2024 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
За таких обставин представник відповідача просить позовну заяву залишити без руху.
Розглянувши заяву про залишення позову без руху, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Так, позивачем оскаржуються дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного обчислення грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 03 листопада 2024 року.
Тобто, спір пов'язаний із невиплатою позивачеві грошового забезпечення в належному розмірі.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, що була чинною до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України).
Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та ряду інших.
Відтак, доводи представника відповідача про залишення позову без руху в частині позовних вимог, що стосуються періоду нарахування та виплати грошового забезпечення до 19 липня 2022 року слід визнати безпідставними, адже до цього періоду право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до суду з вимогою щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 03 листопада 2024 року, то суд враховує наступне.
Вирішуючи питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати за редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, що була чинною з 19 липня 2022 року , то застосуванню підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Отже, до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19 липня 2022 року застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
Аналогічні правові висновки викладені судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 листопада 2024 року № 337 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та з 03 листопада 2024 року направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
03 листопада 2024 року ОСОБА_1 ознайомлено із грошовим атестатом № 611/5404 від 03 листопада 2024 року, про що свідчить проставлений особистий підпис позивача у такому грошовому атестаті.
Водночас зміст долученого до позову грошового атестату та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 листопада 2024 року № 337 року не можуть визначати момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, адже не містять інформації про конкретні складові нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення в спірний період.
За наведених обставин слід дійти висновку, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні в розумінні статті 233 Кодексу законів про працю України.
Крім того, варто зауважити, що в ухвалі про відкриття провадження від 27 жовтня 2025 року судом вже надавалася правова оцінка питанню дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та суд дійшов висновку, що позивачем такий строк не пропущено.
Таким чином, подана представником відповідача заява про залишення позову без руху є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, адже позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись статтями 161, 171, 122, 123, 248 КАС України, суд
Заяву представника відповідача про залишення позову без руху залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович