м. Вінниця
06 лютого 2026 р. Справа № 120/8309/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач зазначає, що проходив службу у Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області, йому було присвоєно спеціальне звання лейтенанта БЕБ, після чого він був звільнений зі служби в БЕБ України.
На переконання позивача, відповідачем було неправомірно визначено розмір його посадового окладу у меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 "Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України", які передбачають, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Позивач зазначає, що відповідно до статей 7 Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 та 01.01.2025 становив 3028 грн. Водночас, за його твердженням, у період з 10.05.2024 по 22.04.2025 відповідач протиправно здійснював виплату грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів.
З огляду на викладене позивач вважає, що одноразова грошова допомога при звільненні також була виплачена йому у заниженому розмірі, у зв'язку з чим такі дії відповідача є протиправними.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.07.2025 через систему "Електронний суд", відповідач подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас зазначена норма встановлює лише мінімальну кількість прожиткових мінімумів для визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання, та має бланкетний характер, оскільки не визначає конкретного розміру прожиткового мінімуму.
Конкретний порядок визначення посадових окладів працівників БЕБ встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, відповідно до пункту 2 якої посадові оклади осіб зі спеціальними званнями БЕБ визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт.
Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. З огляду на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру та регулюється спеціальним законодавством, зазначений розмір прожиткового мінімуму поширюється і на працівників БЕБ.
Доводи позивача щодо наявності колізії між загальними та спеціальними нормами відповідач вважає помилковими, оскільки Закони про Державний бюджет не встановлюють нової соціально-демографічної групи населення, а лише визначають сферу застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, на думку відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн при обчисленні посадового окладу працівників Бюро економічної безпеки України відповідає чинному законодавству.
03.07.2025 через систему "Електронний суд", відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
20.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
31.07.2025 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.02.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Посвідченням від 16.07.2021 серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Відповідно витягу з наказу Територіального управління БЕБ у Вінницькій області від 08.05.2024 №2-к/ДСК ОСОБА_1 призначено з 10.05.2024 на посаду керівника відділу підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Вінницькій області (код посади 3.2.023) з посадовим окладом 46244 грн на місяць.
Наказом Територіального управління БЕБ у Вінницькій області від 16.04.2025 №10-к/ДСК ОСОБА_1 звільнений із служби в БЕБ України з 22.04.2025 згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (за власним бажанням) ПКМУ №1333 від 29.11.2022.
Протягом спірного періоду проходження позивачем служби відповідач обчислював розмір його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, визначеного у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти.
За таким же принципом була обчислена одноразова грошова допомога при звільненні.
Позивач не погодився із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн при нарахуванні та виплаті його грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги, оскільки вважає, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01.01.2024, 01.01.2025, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд в першу чергу надає оцінку твердженням сторони відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
…Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)….
Вказана редакція діяла на момент звернення позивача до суду.
Надаючи оцінку доводам Територіального управління БЕБ у Вінницькій області щодо не дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач був ознайомлений із окладами, які підлягають виплаті під час ознайомлення з відповідними наказами.
Суд не погоджується із таким твердженням відповідача, оскільки спір у даній справі стосується проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача у 2024-2025 роках виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімуму станом на 01 січня календарного року.
Необхідно відмітити, що позивача звільнено з Бюро економічної безпеки України з 22.04.2025. Тобто, під час звільнення позивача з роботи позивач повинен провести повний розрахунок при звільненні.
Проте, як вважає позивач такий розрахунок не було проведено. Зокрема, не було проведено та виплачено грошове забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум станом на 01 січня календарного року.
Тому, згідно частиною 2 статті 233 КЗпП України (на момент звернення до суду) строк звернення до суду становив - три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як встановлено судом, позивач звільнений з 22.04.2025, а до суду звернувся 16.06.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення.
Крім того, суд зауважує, що 11.12.2025 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В пункті 2 резолютивної частини рішення зазначено, що частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак з 11.12.2025 року втратила чинність частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).
Відтак доводи представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, слід визнати помилковими, оскільки право на звернення позивача до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На виконання вимог частини 3 статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі Умови №1068).
Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та пунктом 2 Умов № 1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).
Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Положеннями статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтями 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки разом із установленням станом на 01.01.2024 року, 01.01.2025 року прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2684,00 грн, 3028,00 грн), був уведений новий вид прожиткового мінімуму, зокрема прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача та одноразова грошова допомога при звільненні за період з 10.05.2024 по 22.04.2025 мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн».
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 10.05.2024 по 22.04.2025 грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), є протиправними. З тих самих мотивів відповідачем неправильно нараховувалась у спірний період одноразова грошова допомога при звільненні, розмір якої, в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 14.05.2025 року №81, залежав від розміру місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тому, похідні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно з пунктом 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю
Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Вінницькій області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 за період із 10.05.2024 по 22.04.2025 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року.
Зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Вінницькій області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Територіальне управління БЕБ у Вінницькій області (вул. Привокзальна, 36, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 45303399)
Суддя Мультян Марина Бондівна