м. Вінниця
06 лютого 2026 р. Справа № 120/2764/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця про визнання протиправним та скасування наказу зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач 1), Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №55 від 01.03.2024 в частині звільнення з посади начальника КЕВ м. Вінниця Одеського КЕВ Сил логістики Збройних Сил України і зарахування у розпорядження Командувача Сил логістики Збройних Сил України з 20.02.2024.
З метою скасування вищевказаного рішення відповідача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні відповідно до ст. 262 КАС України). Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати у строк встановлений для подання відзиву надати суду належним чином засвідчені копії: матеріалів, що стали підставою для прийняття спірного наказу; докази ознайомлення зі спірним наказом; довідку про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці роботи перед звільненням.
26.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця заперечує щодо задоволення даного позову та просить відмовити в його задоволенні.
27.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі.
Крім того, відповідачем 1 на виконання вимог ухвали суду, надано витребувані докази.
Також, разом з відзивом на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки остання подана з пропуском строку звернення до суду.
Заява мотивована тим, що після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постанові від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.
Відповідно до даних, зазначених у позовній заяві встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 03 березня 2025 року, заявив позовні вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у тому числі за час вимушеного прогулу. У той же час, як сам позивач зазначає у позові, 13.03.2024 після звільнення з під варти він доповів безпосередньому начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення з-під варти під заставу та отримав наказ перебувати у складі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця Одеського квартирно-експлуатаційного управління Сил Логістики ЗСУ. Тобто перебуваючи на службі у складі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця з 13.03.2024 по 03.03.2025 позивач не міг не знати що він виведений у розпорядження.
Позивач стверджує, що адвокатом Ради адвокатів Вінницької області ОСОБА_2 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) скеровано адвокатський запит №6 від 14.01.2025 року. І лише з відповіді на адвокатський запит датований 21.01.2025 за № 370/182 він дізнався про існування оскаржуваного наказу. Тобто позивач стверджує, що перебуваючи на службі у складі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця з 13.03.2024 по 21.01.2025 (майже 10 місяців) не отримуючи за весь цей час грошового забезпечення він навіть не здогадувався що перебуває у розпорядженні командувача, чим свідомо вводить суду в оману.
Знання позивачем про те що він перебуває у розпорядженні також підтверджується тим, що перебуваючи на службі у складі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця, позивач не міг не знати і не контактувати з новопризначеним начальником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця полковником ОСОБА_3 , який призначений на посаду ще 28.05.2024.
З урахуванням викладеного, відповідач 1 вважає, що позивач повинен був дізнатися про своє перебування у розпорядженні Командувача Сил логістики Збройних Сил України та відсутність виплати щомісячного грошового забезпечення як мінімум 21.04.2024. При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду у березні 2025 року з порушенням трьохмісячного строку звернення до суду, визначеного 233 КЗпП України.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Однак, позивач не довів жодними належними та допустимими доказами, що він дізнався про своє перебування у розпорядженні Командувача Сил логістики Збройних Сил України та відсутність виплати щомісячного грошового забезпечення лише 21.01.2025 з відповіді на адвокатський запит.
З огляду на викладене відповідач 1 просить позовну заяву залишити без розгляду.
31.03.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої наполягає на задоволенні позову. Серед іншого зауважує, що відсутні докази доведення до відома позивача та ознайомлення з наказом Командувача Сил логістики ЗСУ №55 від 01.03.2024 року, у тому числі й за місцем служби - у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Вінниця.
02.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подано заперечення на відповідь на відзив.
04.04.2025 представником позивача подано відповідь на відзив відповідача 2, в якій виклав свої пояснення аргументи щодо наведених відповідачем заперечень та мотиви їх відхилення.
Ухвалою суду від 26.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
03.02.2026 позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Клопотання мотивоване тим, що визначений законодавцем строк пропущений через хворобу, оскільки 25.02.2025 у позивача підвищилася температура, а 27.02.2025 останній отримав позитивний тест на грип В, в зв'язку з чим не мав фізичної змоги подати позовну заяву до суду. Вказане підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого.
З огляду на викладене, позивач просить поновити строк звернення до суду.
При розгляді клопотання про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Суд звертає увагу, що в силу приписів ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наданих суду документів видно, що копію орскаржуваного наказу позивач фактично отримав 30.01.2025. Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовом про його оскарження необхідно обчислювати саме з цієї дати, оскільки інших відомостей у справі немає.
Отже, подавши відповідну позовну заяву до суду 03.03.2025, позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Поряд з цим суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку, суд повинен надавати оцінку всім доводам, викладеним заявником у клопотанні/заяві про поновлення строку та причинам, що зумовили пропущення такого строку.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що строк пропущений через хворобу. Для підтвердження цих обставин позивач надав суду виписку із медичної карти амбулаторного хворого.
З урахуванням наведених вище обставин суд доходить висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом з поважних причин.
Таким чином, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та повного встановлення всіх обставин справи суд доходить висновку про необхідність поновити позивачу строк на звернення до суду із цим позовом.
Згідно ч. 14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
В задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна