05 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/12270/25
Провадження № 22-ц/4815/281/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1 (відеоконференцзв'язок),
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антонюк Павло Георгійович, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Міністерство оборони України.
Просила суд встановити: 1) факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 до дня його смерті за адресою АДРЕСА_1 ; 2) факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 до дня його смерті.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2025 року Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні - залишено без розгляду.
Роз'яснено заявнику право звернення до суду за вирішенням спору в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антонюк Павло Георгійович, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду у справі № 758/3298/23, яка стосувалася встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Однак ці правовідносини не є подібними до цієї справи.
Суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду (справа № 560/17953/21) про те що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач (міністерство) не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Також, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі 179/986/23 зазначив, що самі собою заперечення заінтересованої особи, що заявник має право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки заявлений ним факт не підтверджено належними доказами - не свідчать про існування спору про право.
Встановити факт проживання однією сім'єю та перебування на утриманні загиблого батька можна лише в судовому порядку, оскільки іншого шляху підтвердження цього факту не існує. Це має вирішальне юридичне значення для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.
Справа відповідає всім умовам для розгляду в порядку окремого провадження: факт породжує юридичні наслідки, закон не передбачає іншого порядку його встановлення, а мета встановлення не пов'язана з вирішенням спору про право.
Міністерство Оборони України у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги.
Узагальнені доводи зводяться до того, що у випадку заявниці ОСОБА_2 діє спеціальний адміністративний порядок підтвердження факту перебування на утриманні, передбачений для утриманців військовослужбовців - через призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з дотриманням вимог Порядку, затвердженого постановою ПФУ № 22-1 від 25.11.2005.
Наявність спеціального законодавчо встановленого порядку (позасудового) для підтвердження статусу утриманця виключає можливість встановлення цього факту у порядку окремого провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти створюють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) викладено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Суд першої інстанції виходив із того, що заява про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі представник заінтересованої особи Міністерства оборони України заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_2 , оскільки, встановлення даного факту пов'язане з визнанням права на виплати, передбаченими законодавством про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, компенсацій та гарантій, а також ненаданням заявницею належних та допустимих доказів на його підтвердження.
Водночас у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) вказано, що між фізичною особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
На цей пункт також посилався Верховний Суд у справі №299/4993/22 де ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а також перебування її на утриманні онука ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1.
Слід враховувати, що самі по собі заперечення відповідного органу (Міноборони України, ТЦК та СП) проти наявності у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги, не свідчать про існування спору про право (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23). У справі № 179/986/23 проти задоволення заяви фізичної особи про встановлення факту належності до сім'ї свого батька, який загинув у м. Бахмут Донецької області та факту перебування на утриманні батька, заперечували РТЦК і Міністерство оборони України. Подібні правовідносини та обставини були предметом розгляду судами усіх інстанції і у справі № 442/1002/24.
Таким чином наявна судова практика у подібній категорії справ вказує, що встановлення судом обставин чи існує спір про право можливе після встановлення позиції інших осіб які можуть претендувати на отримання грошової виплати.
Положеннями п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Антонюк Павло Георгійович задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.