Справа № 761/36459/25
Провадження № 1-кп/761/2314/2026
30 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Кодема Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Березань Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Київ, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120001006, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в обґрунтування якого зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, зміна або скасування обвинуваченому запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. В обґрунтування клопотання вказав, що відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджують наступні обставини, зокрема, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, раніше не судимий, має дружину та повнолітню доньку. Зазначив, що підстави, за яких було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з покладенням відповідних обов'язків, а також обставини, які при цьому враховувались змінились. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України значно зменшилися, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 демонструє належну процесуальну поведінку.
Зауважив, що лише тяжкість можливого покарання не може бути безумовною підставою для застосування такого запобіжного заходу.
Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_13 в частині зміни способу виконання покладених на обвинуваченого обов'язків просив надати можливість обвинуваченому ОСОБА_3 залишати помешкання для прослідування до найближчого пункту обігріву у разі нагальної необхідності.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав вищевказане клопотання.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Крім того, прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ризики, які стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу не зменшилися, продовжують існувати, враховуючи тяжкість покарання у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються.
Стосовно клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_14 не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що її підзахисна в повному обсязі виконує покладені на неї обов'язки.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала свого захисника.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію сторони захисту.
Крім того, прокурор подав до суду клопотання, у якому він, просить суд продовжити строк виконання обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ч. 5 ст.194 КПК України. Клопотання обґрунтовує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку прокурора, у зазначеному випадку метою покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 вищевказаних обов'язків, є запобігання спробам переховуватися від суду під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення
Обвинувачений ОСОБА_4 і його адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні не заперечували проти продовження дії обов'язків.
Крім того, в судовому засіданні прокурор просив продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначав про те, що у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень з покладенням обов'язків у зв'язку із внесенням застави.
Вказав, що 11.12.2025 обвинуваченого ОСОБА_5 звільнено з ізолятора тимчасового тримання у зв'язку із внесенням застави, визначеної ухвалою суду Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2025 року та у відповідності до вказаної ухвали діє запобіжний захід у вигляді покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 11.02.2026 включно.
Звертав увагу, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не змінились та не зменшились, а тому просив продовжити обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, які були покладені на обвинуваченого ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року.
Захисник ОСОБА_9 щодо клопотання прокурора заперечив, зазначив, що вказані ризики, які слугують підставою для продовження обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України відсутні. Вказав, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, що утримуватиме його від вчинення дій, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема через те, що ОСОБА_5 є громадянином України, має постійне і тривале зареєстроване місце проживання, проходив військову службу під час якої зарекомендував себе з позитивної сторони, позитивно характеризується за місцем фактичного місця проживання та реєстрації, має на утриманні батька, який є особою з інвалідністю 3 групи довічно, а також утримує матір, яка має суттєві проблеми зі здоров'ям, не має громадянства іншої держави, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий.
Крім того, захисник ОСОБА_9 , в судовому засіданні надав клопотання про зміну способу виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
В обґрунтування якого зазначив, що виконання окремих обов'язків, які покладено на обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2025 у зв'язку з внесенням застави є ускладненим, що унеможливлює реалізацію особою своїх прав, які не обмежувалися, зокрема - права на працю.
Так, станом на 29.01.2026 рік ОСОБА_5 обіймає посаду старшого по корпусу відділу режиму і охорони Державної установи «Київський слідчий ізолятор», що підтверджується довідкою №11-984 від 17.12.2025 року, виданою Державною установою «Київський слідчий ізолятор».
Зазначена посада передбачає безперервне виконання службових обов'язків у режимі добових чергувань, що є складовою забезпечення належного функціонування установи виконання покарань та здійснюється відповідно до затверджених керівництвом графіків.
При цьому, місцем проживання ОСОБА_5 є Чернігівська область, м. Ніжин, тоді як місце виконання службових обов'язків за місцем роботи є місто Київ.
Вказував, що виконання обов'язку щодо повідомлення про кожне відлучення з населеного пункту проживання фактично буде зводитись до щоденного формального інформування, що не буде забезпечувати досягнення реальної мети покладення відповідного обов'язку, а лише ускладнить можливість ОСОБА_5 виконувати свої робочі обов'язки, а також обов'язки, покладені на нього судовим рішенням.
З урахуванням вище викладеного та необхідності виконувати свої службові обов'язки у місті Києві, просив змінити спосіб виконання покладеного на ОСОБА_5 обов'язку з «не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду» на «не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, окрім як з метою прибуття до місця роботи в місті Києві та повернення з нього».
Крім цього, зазначав, що з метою належного та своєчасного виконання покладеного на ОСОБА_5 обов'язку щодо здачі на зберігання документів для виїзду за кордон, 17.12.2025 року до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області подано відповідну письмову заяву з проханням прийняти на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_5 , однак ОСОБА_5 відмовлено у прийнятті на зберігання паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_5 з підстав відсутності у резолютивній частині зазначеної ухвали конкретизації органу державної влади, до якого такий документ підлягає здачі на зберігання.
Посилаючись на вищезазначене, просив змінити спосіб виконання відповідного обов'язку шляхом конкретизації органу зберігання, а саме - визначити Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Прокурор щодо задоволення клопотань щодо зміни способу виконання вищевказаних обов'язків не заперечував.
Так, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд вважає за можливе клопотання задовольнити, з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на зміст обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором, а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення), суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 135 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 367 КК України. Разом з цим, цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів, проте вважає достатньою в розумінні обґрунтованості клопотання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особи, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_3 від суду підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_3 встановлений під час обрання запобіжного заходу, не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 .
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинуваченого у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_3 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_3 від суду є актуальним та продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність вказаного ризику.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_3 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою.
Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
На даний час існує реальна необхідність допиту свідків, обвинувачених, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання суду, існує об'єктивна реальність ризику можливого впливу обвинуваченого на свідків, обвинувачених.
Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження та жоден свідок сторони обвинувачення не допитаний, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_3 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які не допитані продовжує існувати.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високими.
Водночас, враховуючи характеризуючі дані, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступного дня, на строк 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно, за виключенням здійснення трудової діяльності, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, та які будуть пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, та забезпечить виконання ним, покладених процесуальних обов'язків, визначених частиною 5 ст.194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Слід зауважити, що у період введення воєнного стану на території України обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» дозволено відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Крім цього, суд вважає за доцільне надати дозвіл обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , для прослідування до найближчого пункту обігріву у разі нагальної необхідності.
Стосовно заявленого захисником ОСОБА_13 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , оцінивши наведені обставини стороною захисту у сукупності, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на цій стадії є пропорційним для запобігання встановленим раніше ризикам, а обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу наразі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 пов'язана з тим, що в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, враховуючи, що ризики, які існували раніше, продовжують існувати, суд з метою запобігання ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим раніше покладених на нього процесуальних обов'язків, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого обвинувачення. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд не встановив.
Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_6 слід продовжити до 30 березня 2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду, цього достатньо для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_7 , на час звернення із даним клопотанням обставини, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також під час його продовження, та ризики не змінилися, тому суд вважає наявними законні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 .
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 слід визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Щодо продовження дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_4 варто зазначити наступне.
Обов'язки, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ухвали суду від 20.10.2025 року станом на дату розгляду зазначеного клопотання припиняють свою дію в межах судового розгляду. Враховуючи, що за своєю суттю застава має на меті забезпечити виконання обвинуваченим покладених обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому останні є необхідною складовою такого заходу забезпечення, а їх виконання - визначеним законом критерієм оцінки поведінки обвинуваченого.
Враховуючи відсутність процесуальних рішень про зміну чи скасування запобіжного заходу у виді застави, запобіжний захід у виді застави на час судового розгляду справи не припинив своєї дії. З урахуванням того, що обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження та покладаються на обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, однак їх термін дії спливає, то обвинуваченому, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави, необхідно продовжити строк виконання обов'язків, зазначених прокурором у клопотанні.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , слід зазначити про таке.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що пред'явлене обвинувачення є обґрунтованим, тобто таким, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її обвинувачують.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
З обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_5 є досить вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, суд вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави продовження запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при продовженні запобіжного заходу.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому останній, усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміновані правопорушення, у разі не продовження обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України матиме реальну можливість змінити місце проживання та переховуватися від суду.
Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також судом враховується встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, існує ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених.
Таким чином, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого пп. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати провадженню іншим чином.
Судом встановлено, що на даний час ризики, які існували на початку судового розгляду даного кримінального провадження, на даний час не зменшилися, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази та обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженні.
Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , а також наявність міцних соціальних зв'язків, викладених в запереченні на клопотання прокурора про продовження строку виконання покладених на обвинуваченого обов'язків суд зазначає, що сумлінне виконання останнім покладених на нього обов'язків, а також наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не може бути самостійними підставами для відмови у клопотанні прокурора про їх продовження. Крім цього, належне виконання обов'язків вказує на дієвість застосованого запобіжного заходу та стимулює особу, до якої він застосований, до належної процесуальної поведінки.
Щодо клопотання сторони захисту щодо зміни способу виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник , має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладених на нього судом чи про зміну способу їх виконання.
У відповідності до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.
Підставою для зміни способу виконання покладеного обов'язку, сторона захисту зазначає незручність, яка виникає для обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку з виїздом за місцем свого проживання, яке розташоване в Чернігівській області в м. Ніжині, тоді як місцем виконання службових обов'язків є місто Київ.
Під час розгляду клопотання, судом встановлено, що згідно з довідкою №11-984 від 17.12.2025 року, виданою Державною установою «Київський слідчий ізолятор», станом на 29.01.2026 рік ОСОБА_5 обіймає посаду старшого по корпусу відділу режиму і охорони Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Так, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , думку сторони захисту та обвинувачення, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 фактично проживає в м. Ніжині Чернігівської області, а трудову діяльність здійснює в м. Києві, суд вважає за можливе змінити покладений обв'язок та зобов'язати виконувати його в такому вигляді: «не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, окрім як з метою прибуття до місця роботи в місті Києві та повернення з нього».
Крім цього, просив змінити спосіб виконання обов'язку щодо здачі на зберігання документів обвинуваченого ОСОБА_5 для виїзду за кордон.
17.12.2025 року до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області подано відповідну письмову заяву з проханням прийняти на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_5 , однак ОСОБА_5 відмовлено у прийнятті на зберігання паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_5 .
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання відповіді уповноваженої посадової особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 23.12.2025 року, захиснику ОСОБА_9 відмовлено у прийнятті на зберігання паспорта обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки в ухвалі суду не зазначено територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, на який покладено обов'язок зберігати документ, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не має правових підстав приймати документ на зберігання.
Посилаючись на вищезазначене, просив змінити спосіб виконання відповідного обов'язку шляхом конкретизації органу зберігання, а саме - визначити Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.
Так, з метою забезпечення належного виконання обвинуваченим вищевказаного обов'язку суд вважає за можливе змінити покладений обв'язок та зобов'язати виконувати його в такому вигляді: «здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну».
Таким чином, з урахуванням наведених сторонами аргументів та наданих на їх підтвердження доказів, суддя вважає за можливе змінити вищезазначені обов'язки, визначені обвинуваченому ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-179, 181, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну способу виконання обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити.
Змінити покладений на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язок, а саме «не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду», виклавши його в такій редакції:
«не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, окрім як з метою прибуття до місця роботи в місті Києві та повернення з нього».
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну способу виконання обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити.
Змінити покладений на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язок, а саме «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну», виклавши його в такій редакції:
«здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну».
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді виконання покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, окрім як з метою прибуття до місця роботи в місті Києві та повернення з нього;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця робота;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступного дня, строком на 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, за винятком потреби у здійсненні трудової діяльності;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання останнього.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.
Надати дозвіл обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , для прослідування до найближчого пункту обігріву у разі нагальної необхідності.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, за винятком потреби у здійсненні трудової діяльності;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді виконання покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду, за винятком потреби у здійсненні трудової діяльності;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді виконання покладених обов'язків відносно обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вигляді виконання покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає та здійснює трудову діяльність (м. Київ та Обухівський район Київської області) без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 30 березня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва ОСОБА_16