Справа №760/1175/26
1-кп/760/2834/26
03 лютого 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бар Барського р-ну Вінницької обл., громадянки України, з неповної середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 28.12.2025 приблизно об 13:00 годині, маючи вільний доступ до приміщення кабінету № НОМЕР_1 по вул. Вадима Гетьмана, 27 у м. Києві, та переслідуючи корисливий мотив, вирішила незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, що належить ОСОБА_4 .
В цей час, перебуваючи у приміщенні вказаного кабінету, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, що належить ОСОБА_4 , а саме портативної зарядної станції «Bluetti ЕВ55 Portable Power Station», блакитно- чорного кольорів, серійний номер P/N: 17.0301.0910-00A0, в комплекті із зарядним пристроєм до неї, яка була залишена останньою.
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану ОСОБА_5 в присутності знайомого ОСОБА_6 , який був впевненим в добропорядності намірів останньої та не підозрював, що вказане вище майно не належить їй, впевнившись у тому, що за її злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та не завадить їй у вчиненні крадіжки, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, усвідомлюючи настання негативних наслідків для потерпілої у вигляді спричинення майнових збитків, таємно викрала портативну зарядну станцію «Bluetti ЕВ55 Portable Power Station», блакитно- чорного кольорів, серійний номер P/N: 17.0301.0910-00A0, в комплекті із зарядним пристроєм до неї, ринкова вартість бувшої у користуванні, згідно висновку експерта №СЕ26-68/6 від 09.01.2026, складає 13200 гривень 00 копійок.
Після чого, ОСОБА_5 утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим в подальшому на свій власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 13200 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, розкаялася.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акта, згідно вимог ст. 337 КПК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала повністю розкаялася.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачена не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз'яснивши їй, положення ч. 3 ст. 349КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинувачену, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року Про практику призначення кримінального покарання, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Скоєнє обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 , покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України яке є тяжким злочином, вчинений умисно, та особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, не заміжня, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має наметі не тільки кару,а й виправлення засуджених,а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005, Ісмалова проти росії від 29.11.2007), враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,особу обвинувачену, всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності,справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання на певний строк у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4ст.185 КК України.
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченої, її щире бажання виправитись, її молодий вік, враховуючи думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити її від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України.
Підстави для призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання за правилами ст. 69 КК України, незважаючи на її щиросердне каяття, - відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_5 на підставі ст. 124 КПК України.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази: зарядну станцію «Bluetti ЕВ55 Portable Power Station», блакитно - чорного кольору з серійним номером P/N: 17.0301.0910-00A0, в комплекті із зарядним пристроєм до неї, фіскальний та товарний чеки, які передані на зберігання ОСОБА_4 - залишити у її користуванні.
Стягнути з ОСОБА_5 1 782(одну тисячу сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ26-68/6 від 09.01.2026.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1