печерський районний суд міста києва
757/290/26-к
1-кс-218/26
05 лютого 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, вилученого 21.01.2025 під час проведення обшуку, у кримінальному провадженні № 42024160000000088 від 30.04.2024,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024160000000088 від 30.04.2024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого, у якій заявник просить зобов'язати слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 42024160000000088 повернути тимчасово вилучене, 21.01.2025 під час проведення обшуку, за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2025 у справі № 757/26328/25-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.01.2025 у справі № 947/39182/24, на майно, вилучене 21.01.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: аркуші паперу ззовні схожі на валюту долари США, на загальну суму 239 060 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістдесят) доларів США, а саме купюри номіналом 100 доларів США у кількості 2334 купюри, купюри номіналом 50 доларів США у кількості 79 купюр, купюри номіналом 20 доларів США у кількості 82 купюри та купюри номіналом 10 доларів США у кількості 7 купюр; аркуші паперу ззовні схожі на Національну валюту України гривню, на загальну суму 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) гривень, купюрами номіналом 200 гривень у кількості 4 500 купюр та купюри номіналом 1000 гривень у кількості 500 купюр, з огляду на що вилучене майно утримується стороною обвинувачення безпідставно, а відтак підлягає поверненню його законному володільцю.
У судовому засіданні представник володільця майна адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
У судове засідання слідчий не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним, заяви, клопотання або письмові заперечення до суду не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши думку представника володільця майна, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною першою і п'ятою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція також узгоджується із частиною п'ятою статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності та що таке право є непорушним.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до частини першої статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024160000000088 від 30.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до матеріалів судового провадження 21.01.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках вказаного кримінального провадження, органом досудового розслідування було вилучено майно ОСОБА_4 , на яке в подальшому ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.01.2025 у справі № 947/39182/24 накладено арешт.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2025 у справі № 757/26328/25-к скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.01.2025 у справі № 947/39182/24, на майно, вилучене 21.01.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить ОСОБА_4 , а саме: аркуші паперу ззовні схожі на валюту долари США, на загальну суму 239 060 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістдесят) доларів США, а саме купюри номіналом 100 доларів США у кількості 2334 купюри, купюри номіналом 50 доларів США у кількості 79 купюр, купюри номіналом 20 доларів США у кількості 82 купюри та купюри номіналом 10 доларів США у кількості 7 купюр; аркуші паперу ззовні схожі на Національну валюту України гривню, на загальну суму 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) гривень, купюрами номіналом 200 гривень у кількості 4 500 купюр та купюри номіналом 1000 гривень у кількості 500 купюр.
Відтак, вилучене майно є тимчасово вилученим, а тому має застосовуватися порядок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 169 КПК України.
За викладених обставин убачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано частиною першою статті 306 КПК України.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин убачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, враховуючи при цьому імперативні приписи пункту 4 частини першої статті 169 КПК України, а відтак вимоги скарги знайшли своє підтвердження та відповідно підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 9, 16, 22, 26, 100, 107, 167, 169, 170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024160000000088 від 30.04.2024, повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно, вилучене 21.01.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- аркуші паперу ззовні схожі на валюту долари США, на загальну суму 239 060 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістдесят) доларів США, а саме купюри номіналом 100 доларів США у кількості 2334 купюри, купюри номіналом 50 доларів США у кількості 79 купюр, купюри номіналом 20 доларів США у кількості 82 купюри та купюри номіналом 10 доларів США у кількості 7 купюр;
- аркуші паперу ззовні схожі на Національну валюту України гривню, на загальну суму 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) гривень, купюрами номіналом 200 гривень у кількості 4 500 купюр та купюри номіналом 1000 гривень у кількості 500 купюр.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1