Справа № 366/3795/25
Провадження № 3/366/2254/25
19 грудня 2025 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, -
27 листопада 2025 року до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 23.11.2025 року о 21 год. 00 хв. в с. Зелена Поляна на а/д між с. Зелена Поляна та с. Луговики керував транспортним засобом ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 та після скоєного ДТП за його участю, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, вживав алкоголь.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (є) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений вчасно. Заяв та клопотань не надіслав.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховуючи передбачені ст. 277 КУпАП скорочені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, належне повідомлення про час та місце розгляду справи, дотримуючись вимог ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов протии України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП регламентовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.10 (є) ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Згідно диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є вживання алкоголю водієм транспортного засобу після ДТП за його участю.
Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки, навіть у разі перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, виключає відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб в закладі охорони здоров'я здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому доказів того, що ОСОБА_1 вжив алкогольні напої безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, немає.
Згідно матеріалів справи дорожня пригода сталася 23.11.2025 року о 21 год. 00 хв., особу встановлено та запропоновано поліцейським пройти освідування ОСОБА_1 24.11.2025 о 12 год. 43 хв., за місцем проживання ОСОБА_1 , тобто між цими подіями пройшов значний проміжок часу.
Жодних обґрунтованих причин пропуску зазначеного строку матеріали відеозапису не містять.
Сукупний аналіз змісту ч. 4 ст. 130 КУпАП та вище зазначеної норми свідчить про те, що в разі, якщо водій транспортного засобу причетного до ДТП не був зупинений працівниками поліції протягом двох годин після дорожньо-транспортної пригоди, він не може бути притягнений до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Також, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 522351 від 24.11.2025 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи у суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отож сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 не може бути визнаний єдиним належним і допустимим доказом у даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом. Обставини, які викладені у протоколі повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
Тому суддя, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП оскільки не надано належних доказів його вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення.
Суддя звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Суддя, за встановлених у судовому засіданні всіх обставин даної справи в їх сукупності дійшов висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП та їх аргументація в цілому не підтверджують у його діях складу наведених адміністративних правопорушень та є сумнівними.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Тож суддя вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, отже в його діях відсутній склад правопорушення, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, 245, 247, 251, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Повний текст ухвали складено 24 грудня 2025 року
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО