03.02.26 758/18904/25
03 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Гречка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №795 від 08.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП,
26.11.2025 до Подільського районного суду міста Києва, засобами поштового зв'язку (надіслано 07.11.2025), надійшов вищевказаний адміністративний позов, у якому позивач просить:
скасувати постанову №795 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 08.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити;
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи статус військовозобов'язаного. Як вбачається із копії витягу із застосунку Резерв + (електронний військово-обліковий документ), 16.07.2024 він уточнив свої персональні дані та зазначив актуальну адресу проживання: АДРЕСА_1 . Однак, 01.11.2025 він дізнаюся про наявність відносно нього відкритого виконавчого провадження, після того не зміг скористатися своїми банківськими картками. 04.11.2025 позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №78752248 та постановою №795 від 08.05.2025. Вважає, що постанова №795 від 08.05.2025 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, із зазначених у позові підстав, а саме:
в оскаржуваній ним постанові, зазначено, що позивач не з'явився за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо уточнення даних, однак, відповідачем не зазначено куди (на яку адресу) така повістка була направлена, при цьому у постанові вказано контактну адресу позивача: АДРЕСА_2 , не враховуючи, що позивач 16.07.2024 під час уточнення своїх персональних даних зазначив актуальну адресу проживання у Польщі, про що було відомо ІНФОРМАЦІЯ_6 задовго до складання постанови, адже вкачана інформація відображається у витязі із застосунку Резорв +. Всупереч цьому, усвідомлено направив повістку щодо уточнення даних на ту адресу, за якою позивач не проживає і, відповідно, він не міг бути належним чином оповіщеним про виклик. Отже, факт надсилання повістки на ім?я позивача на відмінну адресу від актуальної на день формування повістки свідчить, що відповідачем не було вжито обачливих заходів при надісланні позивачу повістки з метою її дійсного отримання;
як вбачається із витягу із застосунку Резерв+ (електронний військово-обліковий документ), позивачем було уточнено дані вчасно, про що міститься відповідна відмітка., натомість позивача викликано до відповідача для уточнення даних, при цьому не конкретизуючи, які саме дані були відсутні у відповідача та, у зв'язку з чим у відповідача була наявна необхідність викликати позивача для уточнення таких даних. Водночас, за відсутності у постанові посилання на документ, який посвідчує особу ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що позивача ідентифіковано через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а тому, на думку у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до примітки ст.210 КУпАП;
позивач, ані в порядку ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані в порядку КУпАП не отримував жодних повісток про виклик для явки від відповідача для розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення. Відповідачем не надано доказів направлення позивачу повістки та, відповідно її вручення невручення, та відсутні докази вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Оскільки наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правничу допомогу;
на час винесення оскаржуваної постанови, було обов'язковим складання протоколу про адміністративне правопорушення та даний протокол мав передувати винесенню постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова складена з чисельними порушеннями, зокрема, не містить відомостей про докази, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та на позивача накладено штраф в максимальному розмірі 25 500 грн. та жодним чином не обґрунтовано, чому штраф накладено саме в такому розмірі, а не в розмірі 17 000 грн. З огляду на викладене, позивач вважає, що постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною та прийнятою із порушенням процесуальних норм, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Також, прохальна частина позову містить клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду щодо скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №795 від 08.05.2025, та витребування з ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірені копії всіх наявних матеріалів адміністративного провадження у справі щодо ОСОБА_1 .
Так, після отриманої відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, з урахуванням положень статті 25 КАС України, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03.12.2025 адміністративний позов передано для розгляду за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
Матеріали адміністративного позову надійшли до Вишгородського районного суду Київської області 07.01.2026 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану адміністративну справу передано судді Лукач О.П. для розгляду.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.01.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 12:30 03.02.2026, про що учасників провадження повідомлено у порядку, встановленому КАС України. За клопотанням позивача, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду яких було винесено постанову №795 від 08.05.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Крім цього, в ухвалі суду зазначено, що на підставі аналізу наданих позивачем документів, беручи до уваги, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 03.11.2025 та ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження за оскаржуваною постановою 04.11.2025, а позов надіслано до Подільського районного суду міста Києва засобами поштового зв'язку 07.11.2025, на думку суду, відсутні підстави вважати, що адміністративний позов про скасування постанови №795 від 08.05.2025 про адміністративне правопорушення, подано поза межами строку, встановленого статтями 286, 289 КАС України.
30.01.2025 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи, зазначивши що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Цього самого дня, до суду, через систему «Електронний суд» представником відповідача - Лещенком Ю.В. подано відзив на позовну заяву, з додатками, а саме з матеріалів адміністративної справи, при цьому, до відзиву, що подано до суду в електронній формі, а у позивача відсутній Електронний кабінет, в порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 162 КАС України, не додано документу, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, що свідчить про невиконання вимог частини третьої статті 162 КАС України.
З урахуванням порушення порядку подання до суду відзиву на позовну заяву, що встановлений статтею162 КАС України, суд не приймає його і вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання, призначене на 03.02.2025, учасники провадження не з'явилися.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд врахував заяву позивача та відсутність клопотань представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до права, визначеного у частині першій статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що місце проживання позивач ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-14)
З наданого позивачем витягу з застосунку «Резерв+» вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . 16.07.2024 ОСОБА_1 було уточнено дані, а саме: вказаний витяг містить прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, звання. Також витяг з Резерв+ містить адресу проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону, електронну пошту та номер в реєстрі Оберіг, ВОС (а.с. 23).
08.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №795, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 25500 грн. (а.с. 28-29).
Як зазначено у вказаній постанові, громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме: о 9 год. 00 хв. 06.03.2025 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 по повістці №2632015 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття. Враховуючи, що за відміткою працівників УКРПОШТИ громадянин ОСОБА_1 був відсутній за своїм місцем проживання, він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , але не виконав покладений на нього обов'язок. Зазначаючи у постанові про обов'язок ОСОБА_1 з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, що передбачено частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
На підставі заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_2 від 17.07.2025, постановою головного державного виконавця Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Мовчун Т.К. від 01.08.2025 відкрито виконавче провадження №78752248 щодо примусового виконання постанови №795 виданої 08.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 про стягнення ОСОБА_1 51000 грн (а.с. 27, 26).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 293 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною першою статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Норма статті 210 КУпАП є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов'язаними, резервістами порушено у період особливого стану.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Так, відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку, зокрема, уточнення даних та з'явлення за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у конкретно визначених випадках.
За змістом постанови №795 від 08.05.2025 ОСОБА_1 інкриміновано порушення частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»..
Відповідно до підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (частина перша статті 22 вказаного Закону, порушення якої ставиться у вину позивачу).
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Загальні правила військового обліку визначені в статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частина перша). Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (частина третя). Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний (частина четверта). Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п'ята).
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктом 28 Порядку № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1)
Пунктами 29, 30, 30-1, 30-2, 30-3, 31, 34 Порядку № 560 встановлено вимоги до змісту та форми повістки, порядок її надсилання, в тому числі, засобами поштового зв'язку, та вручення.
Так, пунктом 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Крім цього, згідно пункту 36 Порядку №560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені, зокрема, представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку.
Отже, відповідно Порядку № 560, військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про необхідність явки до ТЦК у разі, якщо повістка сформована через Єдиний державний реєстр, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, надіслана рекомендованим листом з описом вкладення за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання і повернута поштовим оператором із позначкою «відсутність адресата за вказаною адресою».
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У даній справі, з урахуванням змісту оскаржуваної позивачем постанови, убачається, що повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 06.03.2025 для уточнення військово-облікових даних, направлялася на адресу його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , проте повістка не була вручена з причин того, що ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою. При цьому, відповідачем не зазначено у постанові, які саме дані позивач не уточнив.
Відповідач не врахував, що ОСОБА_1 16.07.2024, уточнюючи дані у військово-обліковому документі «Резерв+», зазначив іншу адресу місця свого проживання за межами території України, проте, з урахуванням змісту оскаржуваної постанови, повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 надсилалася лише на адресу зареєстрованого місця проживання, де він був відсутній і про це відповідачу було достовірно відомо.
Також, варто зазначити, що правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (пункт 1 частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII визначено, що держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»;
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно частини п'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (стаття 7 Закону № 1951-VIII).
Згідно із частинами першою та третьою статті 13 Закону № 1951-VIII, для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1951-VIII держателем реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення реєстру. Адміністратором реєстру є держатель реєстру.
Відповідно до пункту 26 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну.
Відповідно до пункту 52 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» закордонні дипломатичні установи України: інформують призовників віком від 18 до 25 років, які перебувають на постійному або тимчасовому консульському обліку; під час особливого періоду інформують військовозобов'язаних та резервістів, які не мають відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та сприяють їх поверненню в Україну; повідомляють про взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем перебування їх на військовому обліку за списком (додаток 15) засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (до впровадження такої електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів повідомлення здійснюється у семиденний строк з дати взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього на офіційну адресу електронної пошти органу ведення військового обліку, яка розміщена на його офіційному веб-сайті).
Військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, здійснюється районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів на загальних засадах.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Як вже зазначалося вище судом, згідно з витягом із застосунку Міністерства оборони України роздруківки «Резерв+» підтверджується, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 добровільно зареєстрував електронний кабінет військовозобов'язаного та вчасно оновив свої військово-облікові дані, чим виконав військовий обов'язок, встановлений статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМ України №560 від 16.05.2024. При цьому, у матеріалах справ відсутні докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу, адресу місця перебування, які містяться у додатку «Резерв+», після оновлення військово-облікових даних ОСОБА_1 .
У даному випадку, відповідачем не надано доказів щодо неможливості отримати інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, з метою уточнення даних військовозобов'язаного.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та надання йому можливості бути присутнім під час такого розгляду, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
Водночас, із аналізу зазначених норм випливає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 Верховний Суд зазначив, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. При цьому, стаття 279-9 КУпАП не містить приписів про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без її на це згоди.
Суд звертає увагу, що розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення відбувся не за належного способу та порядку повідомлення/виклику, встановленого адміністративною процедурою, а саме: позивача не було сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість прийняття постанови. Крім цього, у постанові відсутнє будь-яке обґрунтування щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у максимальному розмірі, встановленого санкцією частини третьої статті 210-1 КУпАП.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а.
В свою чергу, процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 17.06.2020 у справі № 712/10440/16-а, від 30.09.2022 у справі № 683/743/17.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, зважаючи на порушення процедури розгляду справи, постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №795 від 08.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №795 від 08.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення штрафу в розмірі 25500 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі в розмірі 0,2 розміру прожитого мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя О.П.Лукач