Справа № 362/4012/25
Провадження № 2/362/723/26
06 лютого 2026 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації,
Позивачка звернулася до суду з позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне майно у вигляді автомобіля марки «BMW».
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості половини зазначеного автомобіля (а.с. 45 - 50).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позов у якому він просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що усі майнові питання стосовно спільного майна подружжя було вирішено шляхом укладення між ними договору від 25 листопада 2024 року про поділ майна, а вказаний автомобіль не був включений у зазначений договір оскільки не перебував у спільній сумісній власності подружжя на день укладення договору та позивачка вже отримала від відповідача грошову компенсацію за даний автомобіль в розмірі 458 150 гривень (а.с. 105 - 110).
Представником позивачки подано відповідь на відзив у якому вона зазначила, що спірний автомобіль не було включено до договору від 25 листопада 2024 року про поділ майна, оскільки позивачка не знала про його відчуження відповідачем без згоди дружини та вказаний автомобіль вже не перебував у спільній сумісній власності подружжя на день укладення договору.
Також, представник позивачки заперечила доводи сторони відповідача про отримання позивачкою від відповідача грошової компенсації за даний автомобіль в розмірі 458 150 гривень, оскільки зазначені грошові кошти отримані за пунктами 3.3. і 6.2.2. договору в результаті поділу, а не в якості компенсації за половину вартості автомобіля як вважає відповідач (а.с. 122 - 125).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
18 вересня 2008 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 вересня 2008 року (а.с. 15).
Станом на дату постановлення цього рішення суду, у суду відсутні та суду не надано сторонами документальні відомості про реєстрацію розірвання шлюбу між сторонами.
Натомість, під час розгляду справи представники сторін не оспорили обставину набуття спірного автомобіля під час перебування сторін у шлюбі, а тому, на підставі частини першої статті 82 ЦПК України, дана обставина, яка визнана учасниками справи, не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
За час перебування сторін у шлюбі ними набуто автомобіль марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_2 , який 15 січня 2022 року було зареєстровано на ім'я відповідача, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу від 15.01.2022 року (а.с. 25 - 26).
Вирішуючи справу по суті вимог суд враховує та керується наступними положенням цивільного законодавства.
Відповідно до норми частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норма частини першої статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Тобто, слід зробити висновок, що вказаний автомобіль є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу статті 60 СК України, належав сторонам на праві спільної сумісної власності.
Отже, у суду є усі правові підстави для визнання вказаного автомобіля спільною сумісною власністю сторін, як подружжя та його включення в поділ майна.
Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
При цьому, суд звертає увагу та враховує, що укладений між сторонами договір від 25 листопада 2024 року про поділ майна (а.с. 17 - 20), не включає набутий ними за час перебування у шлюбі автомобіль марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_2 , оскільки до дати укладення договору відповідач здійснив відчуження автомобіля за договором від 12 жовтня 2024 року, що підтверджується змістом листа ТСЦ № 3246 РСЦ ГСЦ МВС України в Київській та Чернігівській областях № 31/33/3246/356-аз-342-2024 від 24 грудня 2024 року (а.с. 30 - 31).
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Таким чином, у суду наявні підстави для поділу між сторонами вказаного автомобіля, що слід здійснити згідно із нормами частин першої та другої статті 70 Сімейного кодексу України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.
Крім того, суд критично оцінює, не приймає до уваги та відхиляє викладені у відзиві заперечення сторони відповідача відносно отримання позивачкою від відповідача грошової компенсації за даний автомобіль в розмірі 458 150 гривень 00 копійок, оскільки укладений між сторонами договір від 25 листопада 2024 року про поділ майна, не містить жодних відомостей про набуття сторонами за час перебування у шлюбі автомобіля марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_2 , як і не містить положень про його поділ або будь-яких розрахунків стосовно вказаного автомобіля (а.с. 17 - 20).
При цьому, у пункті 8 вказаного договору чітко і беззастережно закріплено, що майно, не зазначене попередньо та не зафіксоване в тексті даного договору, за взаємною згодою сторін поділу не підлягає.
Тобто, спірний автомобіль підлягає поділу в судовому порядку.
Також, суд перевірив доводи і заперечення представників сторін щодо грошових коштів в сумі 458 150 гривень 00 копійок.
Зокрема, відповідно до п. 3.3. укладеного між сторонами договору, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами було набуте в спільну сумісну власність наступне майно: «3.3. Накопичена та заощаджена сума грошових коштів у розмірі 458 150 гривень 00 копійок, що за середнім комерційним курсом, погодженим сторонами на день укладання, підписання й нотаріального посвідчення даного договору (1 долар США = 41 гривень 65 копійок), становить еквівалент 11 000 доларів США 00 центів».
Отже, вказана сума грошових коштів є накопиченими і заощадженими спільними грошовими коштами подружжя та за п. 6.2.2. даного договору позивачка набула на них права особистої приватної власності.
У зв'язку із цим, суд приходить до переконливого висновку про те, що грошові кошти в сумі 458 150 гривень 00 копійок отримані саме за пунктами 3.3. і 6.2.2. договору в результаті поділу спільних накопичень і заощаджень сторін, а тому ці грошові кошти не є грошовими коштами отриманими позивачкою як компенсація за половину вартості автомобіля як наполягає відповідач.
Одночасно, стосовно заперечень сторони відповідача відносно отримання позивачкою 11 000 доларів США як компенсації половини вартості спірного автомобіля та необхідності допиту нотаріуса, свідків і тлумачення кладеного між сторонами договору щодо вказаної компенсації, суд оцінює такі доводи критично, не приймає їх до уваги та відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин стороною відповідача під час розгляду справи не надано суду належних і допустимих доказів цього факту (наприклад, договору про компенсацію відповідачем половини вартості спірного автомобіля, в якому зазначено, що позивачка отримала від відповідача відповідну суму грошових коштів в рахунок половини вартості спірного автомобіля).
Разом із цим, суд також не вбачає процесуальної необхідності для допиту будь-яких свідків (у тому числі й нотаріуса) стосовно укладення між сторонами договору про поділ майна.
Відповідно до частини першої статті 69 ЦПК України, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Відповідно до вимог частини другої стаття 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, фактичні доводи сторони відповідача про отримання позивачкою 11 000 доларів США як компенсації половини вартості спірного автомобіля, тобто здійснення фінансових взаєморозрахунків, не може підтверджуватись показаннями свідків, оскільки має бути підтверджене документально: у даному випадку лише і виключно відповідним договором із зазначенням сторін та суми грошових коштів за яку вчинено правочин, або іншими документами фінансового характеру.
У зв'язку із цим, суд враховує норму пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якої не може доводитися свідченням свідків факт виконання зобов'язань, що виникли з правочину; випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).
Тобто, факт отримання позивачкою 11 000 доларів США як компенсації половини вартості спірного автомобіля (факт сплати і отримання грошових коштів), не може доводитися свідченням свідків.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 71 СК України, зокрема, визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
В Постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19 суд дійшов висновку, що принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Правовідносини, в яких позивачка у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
За змістом позову позивачка просить стягнути на її користь грошову компенсацію половини вартості спірного автомобіля.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності й добросовісності, оскільки позивачка надала свою згоду на позбавлення її частки у праві власності, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.
Згідно із частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Отже, суд вважає за можливе захистити майнові права позивачки шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй 1/2 частину автомобіля марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_2 .
Визначаючи суму грошового компенсації, суд керується та враховує звіт від 28 травня 2025 року про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_4 , складає 881 500 гривень 00 копійок (а.с. 51 - 60).
Тобто, з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошову компенсацію за половину вартості вказаного автомобіля в сумі 440 750 гривень 00 копійок.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
До того ж, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачкою судового збору слід покласти на відповідача (а.с. 32, 33).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, статтями 364, 368, 372 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Задовольнити позов.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини автомобіля марки «BMW», модель «320D XDRIVE GT», номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 440 750 (чотириста сорок тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 3 526 (три тисячі п'ятсот двадцять шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного судового рішення - 06 лютого 2026 року.