Справа № 361/12620/25
Провадження № 2/361/4837/25
29.01.2026
29 січня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
за участю секретаря Тихоненко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
29 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що 07 червня 2017 року року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано у Оболонському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за актовим записом №682, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 06.08.2019 року.
Від шлюбу подружжя має спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданий Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області від 06 грудня 2017 року. Дитина зареєстрована та проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що підставою для розірвання шлюбу з відповідачем є те, що їх сумісне життя не склалося, оскільки вони мають різні погляди на життя. В зв'язку з початком воєнних дій, коли в 2022 році чоловік пішов захищати країну до Збройних Сил України, вони намагалися налагодити стосунки, але їм це не вдалося, і на даний час у подружжя відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного.
З 2022 року сторони не проживають разом, сім'я перестала існувати. За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. У подальшому вона не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачем і бажає розірвати шлюб, укладений між ними.
Зазначає, що на примирення та збереження шлюбу з відповідачем вона не згодна. Подальше збереження шлюбу на її думку є неможливим, так як цей шлюб фактично припинив своє існування і збереження даного шлюбу суперечить її інтересам, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
Наголошувала, що спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у подружжя немає.
Акцентувала увагу, що після розірвання шлюбу дитина буде проживати з нею, позивачем.
Просила суд після розірвання шлюбу змінити її прізвище на дівоче - ОСОБА_4 .
12 листопада 2025 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 січня 2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява за вх. №3713 про розгляд справи у його відсутності. Цивільний позов визнає, заперечень щодо розлучення немає.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 червня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №682, про що свідчить повторно видане свідоцтво про шлюб Оболонського районного у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06 серпня 2019 року, серія НОМЕР_3 .
Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з “ ОСОБА_4 » на “ ОСОБА_6 ».
Від спільного подружнього життя у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 06 грудня 2017 року, про що свідчить відповідний актовий запис № 1293, серія НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони остаточно припинили сімейні відносини, не ведуть спільного господарства.
Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Водночас, положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За положеннями ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також, у п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання.
При цьому, незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвати шлюбу.
Отже, встановивши не бажання позивача продовжувати шлюбні стосунки та відсутність будь-яких переконливих доказів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім'ї, суд дійшов висновку про те, що подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим та буде суперечити інтересам сторін.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи ті обставини, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач цьому не заперечував, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим.
Керуючись ст. ст. 24, 56, 110, 111, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 200, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2017 року у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №682 - розірвати.
Змінити прізвище позивача з “ ОСОБА_6 » на дошлюбне прізвище - “ ОСОБА_4 ».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Червонописький