02 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 683/148/26
Провадження № 11-сс/820/65/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
доповідача-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника
третьої особи
- адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026 про арешт майна, в межах кримінального провадження № 12026243100000032 від 18 січня 2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна в кримінальному провадженні, за №12026243100000032 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Роlо», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_7 та який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів, 2, м. Старокостянтинів Хмельницької області.
В поданій апеляційній скарзі представник третьої особи- ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту.
Апелянт звертає увагу на те, що жодних із підстав, визначених у ст. 167 КПК України, не існує, оскільки правопорушення за яким обвинувачується ОСОБА_12 , за ч.2 ст.345 КК України, не стосується автомобіля, це майно не було знаряддям злочину, не містить слідів злочину, не є предметом кримінального правопорушення, не одержаний злочинним шляхом. Усі події взагалі відбувалися на вулиці і автомобіль немає до них відношення. Захисник стверджує, що правової підстави для арешту не було, майно не можливо використати як доказ у кримінальному провадженні, обмеження права не співрозмірне з завданням кримінального провадження та арешт майна спричиняє важкі наслідки власнику майна, порушує безпідставно право власності та гарантії Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Апелянт вказує, що орган досудового розслідування, у клопотанні, не надав жодної оцінки правовій підставі для арешту майна, достатності доказів необхідності забезпечення збереження цього речового доказу, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на підтримку доводів клопотання та апеляційної скарги, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання та апеляційна скарга представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, третя особа- ОСОБА_7 в судовому засіданні присутньою не була, копію ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026, оскільки розгляд справи відбувся за її відсутності, вона не отримувала, про існування такої ухвали їй стало відомо від слідчої 21 січня 2026.
З огляду на необхідність ознайомлення з матеріалами справи, укладення договору про надання правової допомоги та підготовку апеляційної скарги потрібний був час, тому представник третьої особи стверджує, що строк на апеляційне оскарження пропущений нею з поважних причин який просить поновити.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Урахувавши ці обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення представнику третьої особи, передбаченого ст.395 КПК України, строку на апеляційне оскарження ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026, оскільки він пропущений з поважних причин.
Згідно з положеннями ч.1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не дотримався наведених вимог закону.
Зі змісту клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243100000032 від 18.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.01.2026 близько 23 год. 50 хв. поблизу магазину «Мегаполіс», по вул. Соборній, 16, в м.Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції було зупинено автомобіль марки "Volkswagen" моделі "Polo", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час перевірки документів розпочав словесний конфлікт із поліцейськими, в ході чого раптово наніс один удар кулаком в обличчя т.в.о. заступника начальника Управління - начальника чергової частини Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин носа, після чого зник з місця події.
Постановою слідчого про визнання, приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.01.2026 року, транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Polo», д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору, визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Накладаючи арешт на цей автомобіль, слідчий суддя мотивував його необхідністю забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, з таким рішеннм слідчого судді колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема, арешт майна.
Згідно з приписами ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до вимог ст.ст. 170-173 КПК України арешт на вказану річ накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, та слідової інформації, що міститься на них, можливої конфіскації майна, проведення експертиз, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження.
Відповідно до змісту ст. 170 ч. 3 КПК України у випадку, передбаченому частиною другою пунктом 1 цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
За змістом ст. 98 ч. 1 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, з-поміж іншого, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Диспозиція ч.2 ст. 345 КК України передбачає умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Заподіяння тілесних ушкоджень - це активна дія, що полягає у фізичному впливі на потерпілого, внаслідок якого йому спричиняються: побої (без стійких наслідків для здоров'я); легкі тілесні ушкодження; або тілесні ушкодження середньої тяжкості. Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що насильство застосовується у зв'язку з виконанням потерпілим службових обов'язків, тобто:
під час безпосереднього виконання таких обов'язків; або з мотивів помсти за їх виконання у минулому; або з метою перешкодити виконанню службових повноважень у майбутньому.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами представника третьої особи, колегія суддів виходить з того, що транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , не відповідає ознакам речового доказу, передбаченого ст. 98 КПК України, у провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026243100000032 від 18 січня 2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, не є знаряддям вчинення злочину, не містить на собі сліди злочину, що можуть бути використані слідством для встановлення обставин справи. Такі обставини були відсутні і на момент розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх обґрунтованими, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено наявності підстав, передбачених статтею 167 КПК України, для накладення арешту на автомобіль. Зокрема, інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, не пов'язане з використанням зазначеного майна, автомобіль не був знаряддям вчинення злочину, не зберіг на собі його слідів, не є предметом кримінального правопорушення та не був одержаний злочинним шляхом.
Крім того, колегія суддів враховує, що всі події відбувалися поза межами автомобіля, а тому останній не має жодного відношення до обставин кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з твердженням апелянта про те, що органом досудового розслідування, у клопотанні про арешт майна, не наведено належного обґрунтування правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, не доведено необхідності збереження майна як речового доказу, а також не оцінено співмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника і інших осіб.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, яке зазначене у клопотанні слідчого. Даних, які б свідчили про те, що автомобіль підлягає арешту в якості засобу забезпечення кримінального провадження клопотання слідчого не містить, та в процесі апеляційного провадження не встановлено.
За наведених підстав апеляційну скаргу представника володільця майна слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 405,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити представнику третьої особи ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026.
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026 про арешт майна, в межах кримінального провадження № 12026243100000032 від 18 січня 2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, в частині накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки ««Volkswagen» моделі «Роlо», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_7 який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів, 2, м.Старокостянтинів Хмельницької області - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Відмовити у задоволені клопотання слідчого СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні за №12026243100000032, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Роlо», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_7 , який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів, 2, м. Старокостянтинів Хмельницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2