Справа №574/1027/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т.Р.
Номер провадження 33/816/934/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.
Категорія 130 КУпАП
06 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Даценка А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 574/1027/25 за апеляційною скаргою захисника Даценка А.М. на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 8 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 8 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.
Згідно цієї постанови, ОСОБА_1 20 листопада 2025 року о 10 год. 29 хв. по вул. Захисників України в м. Буринь Конотопського району Сумської області керував автомобілем «Богдан-211040» р.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Даценко А.М. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки зупинка транспортного засобу була незаконною, а тому всі наступні вимоги працівників поліції також є незаконними, а складені процесуальні документи щодо ОСОБА_1 не є належними і допустимими доказами його вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведені обставини, а також висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених в ст. 32,35 ЗУ «Про національну поліцію», які в силу ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими були проігноровані суддею суду першої інстанції. Також зазначає, що складений щодо ОСОБА_1 протокол для ознайомлення, надання пояснень та підписання йому не надавався, зазначені в ньому ознаки наркотичного сп'яніння є формальними і такими, що не співпадають з названими працівниками поліції, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами, які до того ж в порушення вимог закону не є безперервними, містять суперечності у часі керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Окрім цього вказує на те, що поліцейські спровокували його підзахисного до відмови від проходження огляду через його нецензурні висловлювання в їх бік.
Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Даценка А.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в статті 251 КУпАП.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП передбачена, сере іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на належних, допустимих і достатніх доказах, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518209 від 20 листопада 2025 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення. Даний протокол складений з дотриманням вимог статті 256 КУпАП, має підпис посадової особи, яка його склала, запис про відмову ОСОБА_1 від його підпису, надання пояснень та отримання копії;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікарні;
- довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;
- відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, згідно яких автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими патрульної поліції за порушення правил дорожнього руху, про що було поінформовано водія, складено постанову, ознайомлено ОСОБА_1 з її змістом. У зв'язку із виявленими ознаками наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що останній відмовився.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 20 листопада 2025 року в м. Буринь в апеляційній скарзі не оспорюється.
Крім того, вказана обставина також повністю підтверджується й наявним у справі відеозаписом, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозапис події правопорушення з технічних засобів поліцейських є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певної події, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських для забезпечення проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в установлений законом спосіб. Ці відеозаписи містять усі суттєві обставини, що підлягають з'ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді, зокрема: 1) підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння; 3) відмова водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_1 реально мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Враховуючи наведене, незначні розбіжності в часі керування ОСОБА_1 транспортним засобом на відеозаписі та в протоколі про адміністративне правопорушення (3 хв.), на які звертає увагу захисник, хоча і мають місце однак апеляційний суд вважає, що ці розбіжності не є суттєвими та такими, що впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки відеозапис чітко відображає подію та фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними і доводи захисника про порушення працівниками поліції вимог щодо безперервної відео фіксації, оскільки судом було встановлено, що відеозапис було здійснено за допомогою спеціального приладу персонального відеореєстратора працівника поліції, особливістю якою є фіксація інформації із зазначенням часу та дати в режимі циклічного відеозапису певної довжини, який в даному випадку зберігається в окремих файлах.
Істотних порушень вимог Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС №1026 від 18 грудня 2018 року, які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази апеляційним судом не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то такі не заслуговують на увагу та спростовуються долученими до матеріалів справи відеозаписами, з яких убачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб через несправність причепу, про що відразу було повідомлено ОСОБА_1 відповідно вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» та у подальшому складено відповідну постанову про порушення правил дорожнього руху.
Окрім цього, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Твердження апелянта про провокацію з боку працівників поліції до уваги апеляційним судом також не приймаються, оскільки з відомостей, зафіксованих на відеозаписах убачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки наркотичного сп'яніння, діяли відповідно до законодавства, в межах своєї компетенції та на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився.
При цьому про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія, відноситься виключно до компетенції поліцейського, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині також не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції щодо ОСОБА_1 та порушення ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і твердження захисника про те, що адміністративні матеріали було складено за відсутності ОСОБА_1 та не були йому вручені, оскільки з наявного відеозапису убачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, отримання копії протоколу та надання пояснень, що унеможливлювало вручення таких.
При цьому, апеляційний суд не може врахувати наданий захистом під час апеляційного перегляду висновок лікаря від 20 листопада 2025 року про відсутність ознак сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Крім того, у цьому висновку не зазначено для визначення якого саме стану проводився лікарем огляд - стану алкогольного сп'яніння чи наркотичного.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку судді суду першої інстанції не спростовують.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 8 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Даценка Артура Миколайовича на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Колодяжний