Справа №592/1426/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/210/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
06 лютого 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року, -
встановив:
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 та звільнено його з-під варти в залі суду.
Цією ухвалою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати у нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з встановленням обмежень: не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого. Строк тримання під домашнім арештом визначено з 29 січня 2026 року по 25 березня 2026 року включно.
Вказана ухвала мотивована тим, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами, а ризики втечі, впливу на свідків є реальними та доведеними. Натомість ризик вчинення повторних злочинів не доведений.
Водночас, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного і запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор зазначає, що слідчий суддя визнав наявність ризиків втечі та впливу на свідків, а ризик скоєння повторних злочинів був доведений прокурором. Крім того, слідчий суддя не врахував, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення загально небезпечним способом із використанням гранати та знехтував правилами громадської безпеки під час дії воєнного стану. З урахуванням наявних ризиків та характеру злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , жоден із запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Сторона захисту просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів справи слідує, що 27 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200600000081 внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
28 січня 2026 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, згідно якої він підозрюється в тому, що при невстановлених обставинах, придбав гранату УЗРГМ-2, після чого носив та зберігав її без передбаченого законом дозволу. 27 січня 2026 року у період з 18 год. 30 хв. по 19 год. 15 хв. по вул. Шкільній в с. Великі Вільми, Сумського району між підозрюваним ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з іншого боку, відбувся словесний конфлікт з приводу керування ОСОБА_7 належним йому автомобілем в стані сильного алкогольного сп'яніння. На ці зауваження ОСОБА_7 виразився нецензурною образливою лайкою в бік потерпілих. Далі, близько 19 год. 20 хв. у зв'язку з виниклою образою на висловлені йому зауваження, будучи обуреним неможливістю продовжувати керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, вирішив «провчити потерпілих» та кинув на землю приведену в бойову готовність гранату УЗРГМ-2, що спричинило її детонування. У результаті вибуху ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ВОСП правої повіки, передньої поверхні грудної клітини, правого плеча, і правого стегна та лівого передпліччя; ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження з у вигляді: ВОСП передньої поверхні грудної клітки та правого плеча.
Вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, апеляційний суд визнає, що підозра у вчиненні злочину є обґрунтованою. Зокрема це підтверджується: протоколом огляду місця події від 27 січня 2026 року у якому зафіксовано результати огляду місця злочину біля будинку № 1 по вул. Шкільній у с. Великі Вільми та виявлені металеві уламки, запобіжний важіль від запалу до ручної гранати з маркуванням УЗРГМ-2, фрагменти речовини бурого кольору та зафіксовано вирву; протоколами допитів потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили ту обставину, що ОСОБА_7 у ході конфлікту застосував гранату; медичною документацією, якою підтверджено наявність у потерпілих тілесних ушкоджень.
Наведених доказів достатньо, щоб визнати підозру обґрунтованою, оскільки надана інформація, може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення, і такі факти є досить переконливими. При цьому, колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи стандарт доведення обґрунтованої підозри не вимагає такого високого стандарту як при розгляді справи по суті, а достатньо того, що це підозра, що ґрунтується на конкретних фактах, які, ймовірно, з високою вірогідністю, свідчать про вчинення злочинного діяння.
Апеляційний суд не погоджується з висновком слідчого судді про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки такий висновок зроблено без належного урахування характеру інкримінованих дій, поведінки підозрюваного, стадії кримінального провадження та реального змісту ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду у даному кримінальному провадженні є реальним, оскільки ОСОБА_7 усвідомлюючи неминучість притягнення до кримінальної відповідальності та реальну загрозу призначення покарання у виді позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, пов'язаних із застосуванням бойового припасу, фактичним приведенням гранати у бойову готовність та її підривом у населеному пункті з настанням тілесних ушкоджень у кількох потерпілих, може ухилитись від правосуддя. Застосований слідчим суддею домашній арешт у нічний час доби не створює реальних перешкод для залишення підозрюваним місця проживання та ухилення від органів розслідування чи суду, не забезпечує постійного контролю за його поведінкою та не виключає можливості переховування в іншому регіоні, особливо з урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, коли мотиви до втечі можуть бути максимальними.
Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків також є доведеним і таким, що не може бути ефективно усунений шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Потерпілі та свідки проживають у тому ж населеному пункті, що й підозрюваний, конфлікт між ними має особистий характер, а інкриміновані дії були вчинені у формі відкритого насильства з демонстративним застосуванням вибухового пристрою. За таких обставин будь-яке перебування підозрюваного на волі створює обґрунтовану небезпеку психологічного тиску, залякування або спонукання до зміни показань, незалежно від формального покладення на нього процесуальних обов'язків. Домашній арешт у нічний час не перешкоджає контактам із потерпілими та свідками у денний період, а відтак не відповідає меті запобігання цьому ризику, особливо з огляду на те, що суд у подальшому зможе покладатися лише на ті показання, які будуть безпосередньо отримані та перевірені у судовому засіданні.
Апеляційний суд також вважає доведеним ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення у зв'язку з наступним.
Можливий факт тривалого незаконного зберігання бойового припасу, приведення його у бойову готовність та застосування у публічному місці свідчить не про випадковість поведінки підозрюваного, а про свідому готовність до насильницьких дій та грубе ігнорування правил громадської безпеки. Оцінка цього ризику не вимагає доведення наміру вчинити новий злочин поза розумним сумнівом. Однак, з урахуванням тих дій про які йдеться у повідомленні про підозру (спочатку незаконне зберігання боєприпасу, а потім його застосування через певний час) та які за своїм характером становлять підвищену небезпеку для суспільства, не виключається, що підозрюваний може вчинити повторний злочин.
У сукупності наведені ризики свідчать про те, що перебування підозрюваного ОСОБА_7 на свободі створює реальну загрозу, як подальшому досудовому розслідуванню та судовому розгляду, так і безпеці потерпілих. З урахуванням небезпечного способу вчинення інкримінованих діянь, поведінки підозрюваного, стадії кримінального провадження та умов воєнного стану, апеляційний суд доходить висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний забезпечити досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, а тому застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, пропорційним та обґрунтованим.
Посилання сторони захисту на наявність у підозрюваного сім'ї, трьох неповнолітніх дітей та постійного місця роботи колегія суддів бере до уваги як дані про особу підозрюваного та наявність у нього певних соціальних зв'язків. Водночас зазначені обставини не можуть автоматично свідчити про відсутність ризику переховування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваний, усвідомлюючи наявність у нього сімейних обов'язків та відповідальність перед дітьми, все ж допустив поведінку, яка стала підставою для повідомлення йому про підозру у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень. Така обставина свідчить, що самі по собі сімейні зв'язки раніше не виступили для підозрюваного стримуючим фактором для дотримання закону, а тому це не може розглядатися як достатня гарантія належної процесуальної поведінки підозрюваного у подальшому.
Апеляційний суд також враховує, що інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення є тяжкими та пов'язані із застосуванням насильства, і зазвичай застава у таких справах не визначається.
Водночас, оцінюючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 у їх сукупності, зокрема наявність постійного місця роботи, стійких соціальних зв'язків, сім'ї та трьох неповнолітніх дітей, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені обставини хоча й не усувають встановлених ризиків, однак можуть бути враховані як додаткові стримуючі фактори, які дають підстави визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Тому, апеляційний суд визначає у цій справі як альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення застави у даному випадку і в такому розмірі, на переконання апеляційного суду, здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки перспектива втрати значної грошової суми у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків створює достатній стимул для дотримання вимог кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 27 березня 2026 року включно.
Визначити розмір застави в сумі 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, у разі внесення якої та після звільнення ОСОБА_7 з-під варти, покласти на нього наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду по першому виклику; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, про зміну свого місця проживання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_6 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено о 15-й годині 6 лютого 2026 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4