Справа №583/2604/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/42/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
15 січня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/2604/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.09.2025 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді та змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на більш м'який, оскільки пред'явлена ОСОБА_9 підозра є необґрунтованою, відсутні ризики, яким неможливо було б запобігти шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Крім того, на вимогу підозрюваного, який є громадянином Вірменії, йому не було надано перекладача.
19.09.2025 до слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою звернувся прокурор, яке обґрунтував тим, що 05.09.2025 завершене досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024202520000050 від 31.05.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263 КК, проте до закінчення строку тримання ОСОБА_9 під вартою, сторона захисту не встигає ознайомитись з матеріалами справи.
Зважаючи на те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування, не зменшились, з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у даному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, то прокурор просив продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.09.2025 вказане клопотання прокурора задоволене і ОСОБА_9 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, які на час розгляду клопотання не зменшились, і запобігти яким можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК). При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, і зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження і розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами ст. 199 КПК (ч. 4-6 ст. 199 КПК).
Згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а відповідно ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про продовження (застосування) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Здійснивши розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою і продовження йому найсуворішого запобіжного заходу, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, дотримавшись при вирішенні цього питання вимог ст. 176, 177, 183, 194, 197 і 199 КПК, а саме, з'ясувавши і дослідивши всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, так і продовження даного запобіжного заходу на певній стадії провадження.
Так, слідчим суддею суду першої інстанції було ураховано, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого (за який законом встановлено покарання у виді позбавленням волі на строк до 15 років) злочинів, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263 КК, наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК ризики, на які вказував прокурор у своєму клопотанні і які на час розгляду клопотання не зменшились (можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, переховування чи знищення доказів причетності до вчинення злочину, вчинення іншого кримінального правопорушення), а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ (рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria), згідно якої слідчий суддя повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення», а «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» (рішення від 28.10.1994 у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88).
Колегія суддів також ураховує, що питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні на даній стадії провадження докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому правопорушень є завданням досудового розслідування і державного обвинувачення, так як на даному етапі провадження не оцінюється правильність кваліфікації злочинів, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_9 до обставин, що в ньому розслідуються, внаслідок чого твердження підозрюваного та його захисника в цій частині не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, урахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності ОСОБА_9 та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що він може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Переглядаючи доцільність подальшого тримання ОСОБА_9 під вартою, колегія суддів також враховує те, що «тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Тобто, ОСОБА_9 може переховуватись від досудового розслідування і суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час розгляду апеляційної скарги, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності цих кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та інформація про його особу і репутація, а ризик втечі має оцінюватись і у контексті (сукупності) чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Є таким, що не зменшився з часом та продовжує реально існувати й ризик впливу на потерпілих та свідків у кримінальній справі, враховуючи стадію провадження і встановлену КПК процедуру отримання показань від вказаних осіб, які є свідками чи потерпілими.
Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором цих осіб, а після направлення обвинувального акту до суду вже на стадії судового розгляду показання свідків та потерпілих отримуються усно шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Крім того, ризик вчинення ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, оскільки попередня поведінка та репутація останнього дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятися у своїх злочинних діях.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваного умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, яким неможливо було б запобігти шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про продовження найсуворішого запобіжного заходу дається оцінка сукупності усіх фактичних обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій та їх актуальності, а не факту конкретного їх вчинення. Запобіжний захід застосовується і продовжується виключно з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя суду першої інстанції зробив висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Звукозаписом судового засідання спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що на вимогу підозрюваного, який є громадянином Вірменії, йому не було надано перекладача. У своїх поясненнях в суді першої інстанції ОСОБА_9 зазначав, що перебуваючи на свободі, швидше міг би ознайомитися з матеріалами справи, оскільки має знайомого перекладача, проте не заявляв клопотань про надання йому перекладача для розгляду клопотання прокурора.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання щодо продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК).
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, і ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими в судовому засіданні, в порядку та у межах, передбачених на даній стадії провадження, внаслідок чого колегія суддів вважає за необхідне ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.09.2025 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4