Номер провадження: 11-сс/813/473/26
Справа № 523/1058/26 1-кс/523/1537/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.01.2026 якою в межах к/п №42025164220000081 від 01.12.2025 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської обл., громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 22.03.2026, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого 2 СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_8 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.03.2026 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України із визначення застави у розмірі 151 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 528 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, їх запобігти можливо застосуванням менш суворого запобіжного заходу;
- підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має місце проживання, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має матір- інваліда 2 групи;
- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного;
- відповідно до приписів ст.ст. 115, 197 КПК України строк запобіжного заходу спливає 21.03.2026, а не 22.03.2026.
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 22.01.2026 та постановити нову увалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Окрім того, захисник просила апеляційну скаргу розглядати за її відсутності.
Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 направила на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просила розглядати апеляційну скаргу захисника за її відсутності, проти її задоволення заперечувала.
Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, на підставі приписів ст. 405, ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які тягнуть за собою скасування оскаржуваної ухвали.
Приписами ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є серед іншого щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Приписами ст. 197 КПК України регламентовано, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Як на цьому обґрунтовано зауважує захисник, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 був затриманий 21.01.2026, відтак строк дії запобіжного заходу йому має бути встановлений до 21.03.2026.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що мотивувальна ухвала містить посилання на обґрунтованість підозри особи ОСОБА_10 , що з огляду на те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом та відповідно до вимог КПК України та практики ЄСПЛ, вирішуючи питання про доцільність його застосування слідчому судді слід ретельно перевірити обґрунтованість підозри та наявність заявлених ризиків є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
На переконання апеляційного суду, зазначені обставини є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Розглядаючи клопотання слідчого, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , колегія суддів констатує, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину .
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих доводів слідчого, в даному кримінальному провадженні існують доведені слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на учасників провадження, зокрема на свідка, з огляду на те, що йому відомі його анкетні дані.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів враховує аргументи захисника з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має місце проживання, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має матір- інваліда 2 групи, водночас зауважує, що зазначені обставини безумовно не нівелюють зазначені вище ризики.
Апеляційний суд також не виключає ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на умисний та корисливий мотив інкримінованого злочину.
Колегія суддів також враховує, що наразі проводиться досудове розслідування за фактом імовірного вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджує наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або суду.
Оцінюючи можливість застосування відносно підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, до прикладу домашнього арешту, колегія суддів зауважує, що рівень ізоляції особи під час домашнього арешту суттєво відрізняється від тримання під вартою з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації зі свідками, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Що стосується доводів захисника з приводу розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно із п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 151 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 502 528 грн.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його суспільну небезпеку, наявність ризиків, та погоджується із позицією слідчого відносно того, що потреби досудового розслідування та суспільний інтересах на даному етапі провадженні виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, який перевищує передбачений п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відтак, з огляду на зазначені обставин, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого слід задовольнити частково із підстав, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.01.2026, якою в межах к/п №42025164220000081 від 01.12.2025 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 22.03.2026, із визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого 2 СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_8 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «ОСІ» строком до 21.03.2026.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави у розмірі 151 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 502 528 грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 06.02.2026, заставна сума за, судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави за підозрюваного ОСОБА_7 негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 22.03.2026 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись з Одеської обл. без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, визначеними слідчим у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4