Номер провадження: 11-сс/813/319/26
Справа № 523/11686/25 1-кс/523/906/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42025164690000016 від 07.03.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 05.01.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Суворовське Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двоє неповнолітніх дітей, до затримання обіймаючого посаду в.о.директора Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 117,118, 119, АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК; ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України,
встановив:
Слідчим відділом ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191; ч.5 ст.426-1; ч.1 ст.114-1 КК України.
16.07.2025 року ОСОБА_8 затриманий в порядку ст.ст.208, 615 КПК України та в той же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України за кваліфікуючими ознаками -перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 05.01.2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та підозрюваному ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 05.03.2026 року, в межах досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на те, що існуючи ризики не зменшились та не відпали, досудове розслідування триває, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних та слідчих дій.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що суб'єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України характеризується виключно прямим умислом, однак у підозрюваного не було умислу будь-яким чином перешкоджати діяльності Збройних Сил України, а отже підозра є необґрунтованою.
Крім того захисник зазначає, що всі заявлені стороною ризики не доведені доказами і ґрунтуються на припущеннях. Також захисник вважає, що слідчий суддя безпідставно не визначив підозрюваному розмір застави.
Окремо захисник наголошує, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється з порушенням правил підслідності, оскільки склад злочину, передбаченого ст.114-1 КК України підслідний слідчим органів безпеки, а не слідчим Національної поліції України.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти її задоволення; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя дотримався вимог ст.199 КПК, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, апеляційним судом встановлено, що 02.02.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України на нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
Колегія суддів визнає непереконливими доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.07.2025року; протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами, складеними за результатами проведених санкціонованих обшуків; протоколами оглядів вилучених під час проведення 77 санкціонованих обшуків предметів; протоколами допиту понад 100 свідків (більшість допитано у порядку ст.615 КПК України шляхом здійснення відео фіксації), серед іншого формально працевлаштованих осіб - працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також інших осіб; висновками 24 судових почеркознавчих експертиз щодо належності підписів у табелях обліку робочого часу ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та іншим службовим особам КП «ЖКС «Порто-Франківський»; довідками про місця з'єднання мобільних телефонів осіб, які імовірно причетні до вчинення кримінальних правопорушень, що містять відомості стосовно не перебування 90 працевлаштованих працівників у робочий час у зонах відповідальності виробничих дільниць КП «ЖКС «Порто-Франківський»; відомостями, отриманими за результатами здійснення 25 тимчасових доступів до речей та документів, які перебували у володінні банківських установ, РТЦК та СП та іншими матеріалами досудового розслідування в сукупності.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені вище докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 .
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК та Глави 28 КПК питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 05.01.2026 року строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року продовжений до 10 (десяти) місяців, тобто до 16.05.2026 року.
Як вбачається з клопотання слідчого, для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, в тому числі:
- отримати висновки призначених 15 судових почеркознавчих експертиз, а також висновок призначеної судової економічної експертизи стосовно нарахувань, здійснених 90 формально працевлаштованим працівникам КП «ЖКС «Порто-Франківський» у період часу з лютого 2024 року по липень 2025 року;
- закінчити проведення оглядів документів, отриманих в ході здійснення тимчасового доступу до речей та документів, за результатами оглядів руху коштів у банківських установах та отриманих фотознімків осіб, якими здійснювалося одержання заробітних плат формально працевлаштованих працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський» призначити та провести судові портретні експертизи;
- закінчити зняття грифу секретності з матеріальних носіїв інформації, виконаних за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвал Одеського апеляційного суду (загалом отримувалося понад 120 ухвал слідчих суддів та складено більше 150 протоколів);
- допитати інших свідків, які обізнані про обставини, які встановлюються під час досудового розслідування, зокрема ще не допитаних працівників та службових осіб КП «ЖКС «Порто-Франківський»;
- за результатами отримання висновків почеркознавчих, економічної та судових портретних експертиз визначити остаточне коло причетних до вчинення злочинів осіб та повідомити їм про підозру;
- надати правову оцінку іншим фактам та обставинам, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні, зокрема за факом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.4, 426-1 ч.5 КК України;
- за результатами досудового розслідування визначитись з остаточною кваліфікацією дій підозрюваних, яким, за наявності підстав, повідомити про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
- здійснити інші слідчі (розшукові) дії, необхідність у яких може виникнути під час проведення досудового розслідування; виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК; а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючі в даному кримінальному провадженні ризики (п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК), які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , не зменшились та не відпали.
На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК продовжує існувати.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, на теперішній час не встановлені і не допитані всі особи обізнані про обставини кримінального правопорушення, а також ті, які можуть бути причетні до його вчинення. Тому, у випадку застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній матиме можливість здійснювати на них вплив, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрему увагу слід звернути на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX (з подальшими змінами) були внесені істотні зміни щодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».
Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК встановлює, що тримання під вартою є запобіжним заходом.
За таких обставин в умовах введеного на території України воєнного стану до ОСОБА_8 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні здійснюється з порушенням правил підслідності та проводиться неуповноваженим органом, колегія суддів визнає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, частиною 10 ст.216 КПК передбачено, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.
Колегію суддів встановлено, що постановою Першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_13 від 17.06.2025 року підслідність у кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року визначена за слідчими відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (т.1 а.с.39-41), що не заперечувалось в судовому засіданні і самим захисником.
Стосовно доводів сторони захисту щодо можливості визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
За таких обставин суди здійснюючи кримінальне провадження, в тому числі, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження мають застосовувати і керуватись спеціальними нормами кримінального процесуального закону, які врегульовують процесуальні дії суду в умовах воєнного стану.
Відповідно до діючої редакції абз.3 ч.4 ст.183 КПК, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.114-1 КК України.
Колегія суддів звертає увагу сторони захисту, що законодавцем визначено право, а не обов'язок суду щодо не визначення розміру застави в кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ст.114-1 КК України.
Оцінюючи можливість визначення застави, колегія суддів враховує, що в даному кримінальному провадженні, злочин у вчиненні якого оголошено підозру ОСОБА_8 пов'язаний з перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Враховуючи характер інкримінованих підозрюваному дій, з метою нівелювання існуючого ризику переховування підозрюваного від суду, а також інших дій, визначених ч.1 ст.177 КПК, колегія суддів вважає, що на даний час, існують достатні підстави для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки на даній стадії лише такий запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та слугуватиме виконанню положень ст.2 КПК.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів сторони захисту стосовно незаконності оскарженої ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 05.01.2026 року, якою в кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.03.2026 року в межах строку досудового розслідування, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4