Ухвала від 04.02.2026 по справі 296/1249/26

Справа № 296/1249/26

1-кс/296/529/26

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2026 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12026060000000054 від 01.02.2026 про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотаннями в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060000000054 від 01.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 01.02.2026 на лінію 102 до ВнП № 2 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення від працівника екстреної медичної допомоги про те що під час опрацювання виклику в АДРЕСА_1 , малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила, що мешканець с. Заболоть, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу починаючи з січня 2026 року неодноразово вчиняв відносно ОСОБА_5 дії сексуального характеру пов?язані із проникненням у її тіло.

З метою недопущення знищення або спотворення майна, яке має значення речових доказів у кримінальному провадженні, ефективного документування злочинної діяльності фігурантів провадження, а також встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, 02.02.2026 прийнято рішення про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки обстановка, що склалася, носила характер невідкладності, а зволікання в часі могло призвести до знищення наявних доказів.

У ході проведення вказаного вище обшуку виявлено та вилучено:

- покривало коричневого кольору із візерунками, яке поміщено до паперового конверту НПУ № 1;

- простинь білого кольору, яку поміщено до паперового конверту НПУ № 2;

- підодіяльник, який поміщено до паперового конверту НПУ № 3;

- наволочки на подушки в кількості 2 шт., які поміщено до паперового конверту НПУ № 4;

- підодіяльник, який поміщено до паперового конверту НПУ № 5;

- наволочка на подушку, яка поміщено до паперового конверту НПУ № 6;

- покривало, яке поміщене до поліетиленового спецпакету № PSP4344598;

- чоловічі плавки синього кольору із написом «Акена» зі слідами на їх внутрішній поверхні, які поміщено до паперового конверту НПУ № 7;

- чоловічі труси синього кольору, які поміщено до паперового конверту НПУ № 8;

- чоловічі труси червоного кольору, які поміщено до паперового конверту НПУ № 9;

- мобільний телефон ОСОБА_7 марки Infinix Smart 8 чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , який поміщений до поліетиленового спецпакету № NPU6072467;

- камера відеоспостереження із блоком живлення, яка поміщена до поліетиленового спецпакету № PSP3094371

02.02.2026 постановою слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Житомирський області вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026060000000054.

Слідчим зазначено, що накладення арешту на майно необхідне з метою збереження речових доказів.

Слідчий клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.

Представник власника майна в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення клопотання по суті, суд приходить до наступних висновків.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його пошкодження, знищення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до санкції ч. 4 ст. 189 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Ч. 10 ст. 170 КПК України: арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Виходячи з змісту вимог ч. 3ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч.1 ст. 26 КПК України).

З огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, слідчий суддя з метою забезпечення дієвості досудового розслідування, запобігання можливості приховування та зникнення майна та насамперед збереження речового доказу для можливості проведення експертизи , а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для задоволення клопотання.

Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 02.02.2026 у ході обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: