Справа №296/10737/25
Категорія 38
2/295/1512/26
04.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Біднини О.В.,
за участі секретаря судового засідання Мотінової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №3997661 від 21.09.2023 року в розмірі 64 197,73 грн. та понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3997661 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати клієнту кредит в сумі 10 000,00 грн., на строк 360 днів, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників, у тому числі, за договором №3997661 від 21.09.2023, боржником за яким є ОСОБА_1 .У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим за нею рахується заборгованість в розмірі 64 197,73 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9 999,97 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 44 197,79 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 50 календарних днів у розмірі 9 999,97 грн.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Адамович О.Й. від 16.10.2025 цивільну справу №296/10737/25 направлено за підсудністю на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, зазначила, що не заперечує сплатити суму кредиту, який отримала в розмірі 10 000 грн., заперечує виплачувати відсотки нараховані позивачем в сумі 44197,79 грн., які для неї є нереальними.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3997661 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п.1.2. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 10 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В708 (а.с. 38-56).
Відповідно до п.1.3 договору строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів.
Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили застосування фіксованої процентної ставки за користування кредитом на умовах: стандартна процентна ставка - 2,0% в день, застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,70% в день, застосовується на умовах: якщо клієнт до 21.10.2023 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №199-2607 від 26.07.2024, ТОВ «Лінеура Україна» здійснило 21.09.2023 грошовий переказ в розмірі 10 000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 61).
Згідно відповіді АТ «Сенс Банк» від 13.01.2026 року платіжна картка № НОМЕР_1 емітована банком на ім'я ОСОБА_1 .
Випискою по банківській карті ОСОБА_1 , а саме № НОМЕР_1 за період з 21.09.2023 по 26.09.2023 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 10 000 грн.
У відповідності із наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором №3997661 від 21.09.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що був складений ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 54 197,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 999,97 грн. та заборгованість за процентами - 44 197,79 грн. (а.с. 108-120).
Окрім цього, із 27.07.2024 року в межах строку кредитування нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до договору №3997661 про надання споживчого кредиту від 21.09.2023 здійснювало ТОВ «Українські фінансові операції» за стандартною процентною ставкою 2,00% за кожен день користування кредитом та за 50 календарних днів (27.07.2024 - 14.09.2024) розмір нарахованих процентів склав 10 000,00 грн. (а.с. 121-122).
26.07.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №26/07/2024, на підставі якого фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 62-70).
Зі змісту витягу з реєстру боржників від 26.07.2024, котрий є додатком до договору факторингу, вбачається, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 (№ 310 у реєстрі) за кредитним договором №3997661 (а.с. 61). Підтвердженням факту відступлення права вимоги також слугує лист ТОВ «Лінеура Україна», в якому останнє повідомило позивача про надіслання боржнику на номер телефону НОМЕР_2 повідомлення про те, що 26.07.2024 права вимоги за його договором відступлено та його персональні дані передано ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 81-82). Наведений у даному абзаці номер телефону належить відповідачу та був указаний в п. 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с. 55-56).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3997661 від 21.09.2023 року.
Разом з тим, суд не погоджується із розміром нарахованих позивачем відсотків, що підлягають стягненню з відповідача, зважаючи на наступне.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 54 197,76 грн., яка складається із: заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором в сумі 44 197,79 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 9 999,97 грн.
Відповідно до п.1.3 договору строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів.
Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили застосування фіксованої процентної ставки за користування кредитом на умовах: стандартна процентна ставка - 2,0% в день, застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,70% в день, застосовується на умовах: якщо клієнт до 21.10.2023 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону№3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Оскільки кредитний договір №3997661 був укладений сторонами 21.09.2023 та діяв в період дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсотки необхідно обраховувати наступним чином:
- за період з 21.09.2023 по 21.10.2023 знижена відсоткова ставка 0,70% погоджена сторонами, відтак відсотки за вказаний період складають 2 100 грн. (із розрахунку 10 000 грн. х 0,70 х 30 днів);
- за період з 22.10.2023 по 22.04.2024 відсоткова ставка 2,00% погоджена сторонами, відтак відсотки за вказаний період складають 36 799,93 грн. (із розрахунку 9 999,98 грн. х 2,00 х 184 день);
- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 відсоткова ставка 1,5% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 17 999,95 грн. (із розрахунку 9 999,97 грн. х 1,5% х 120 днів);
- за період з 21.08.2024 по 15.09.2024 відсоткова ставка 1% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 2 599,99 грн. (із розрахунку 9 999,97 грн. х 1% х 26 днів).
Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 частково здійснювала погашення кредиту, а саме: 21.10.2023 сплачено 2100 грн.; 17.11.2023 сплачено 5400 грн.; 18.12.2023 сплачено 6199,86 грн., всього на загальну суму 13699,86 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам за договором №3997661 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.09.2023 складає 45 800,01 грн. (із розрахунку 59 499,87 грн. (нарахованих відсотків) - 13 699,86 грн. (сплачені відсотки)).
Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до пункту 5 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій ст. 509 та частинах першій та другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належно.
Окрім того, з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих процентів за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 зазначеної вище Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій та другій ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №132/1006/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Позиція щодо непропорційно великої суми процентів підтримана й у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі №679/1103ц/23.
Враховуючи, що нарахована сума процентів є непропорційно великою до тіла кредиту, що є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить принципам розумності і добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, а тому приймаючи до увагу судову практику, на яку орієнтує Верховний Суд, суд вважає можливим зменшити суму процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, із 45 800,01 грн. до 20 000 грн.
З урахуванням вищевикладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 29 999,97 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 9 999,97 грн., заборгованості за відсотками - 20 000 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, укладений між ТОВ «Українські Фінансові Операції» та адвокатом Дідухом Є.О.; акт приймання-передачі наданих послуг №3997661 від 10.09.2025, з якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10 000 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 10.09.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 180-185-188, 192-193).
Отже, понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
З огляду на часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені витрати на оплату професійної правової допомоги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4 673,06 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 132,00 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором №3997661про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.09.2023 в сумі 29 999,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір в сумі 1 132,00 грн., а також 4 673,06 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: О.В. Біднина