справа № 165/4132/25
провадження №2/165/307/26
04 лютого 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі головуючого судді Ференс-Піжук О.Р., з участю секретаря Король І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Нововолинську цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТзОВ "Споживчий центр" через електронний кабінет системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 05.02.2025-100002547 від 05.02.2025 у розмірі 41047 грн. 63 коп., та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09.12.2025 до на електронну пошту Нововолинського міського суду Волинської області для ознайомлення надійшла ухвала Господарського суду Волинської області від 18 листопада 2025 року, з якої вбачається, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 було прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 26.12.2025 подала до суду клопотання про надіслання матеріалів справи до відповідного господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) щодо відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. 08.12.2025 через систему «Електронний суд» подала заяву про закриття провадження у справі. Заяву обґрунтовує тим, що вона вважає, що існують підстави для закриття провадження у справі №165/4132/25 у зв'язку із тим, що спір належить розглядати у межах справи про її неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 року по справі №903/1005/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Наголосила, що вона,звертаючись до Господарського суду Волинської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, включила до переліку кредиторів ТОВ «Споживчий центр», звернувши увагу на наявність у неї грошових зобов'язань перед кредитором. Вважає, що спір про стягнення заборгованості із неї має розглядатися у межах справи про її неплатоспроможність Господарським судом Волинської області. Просить закрити провадження у справі №165/4132/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає переданню для розгляду за підсудністю до іншого суду, виходячи з такого.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства - Україна.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенняст.19 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Будь-кого виключення з цього правила Прикінцеві положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять.
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.
Положенням ч. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відтак розгляд вимог позивача має здійснюватися господарським судом у межах розпочатої стосовно відповідача справи про банкрутство.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга).
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц (провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20 (провадження № 11-97апп23).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, наразі провадження у справі про неплатоспроможність №903/1005/25 триває, кінцеве рішення у ньому не ухвалене.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене, встановивши, що позовні вимоги стосуються стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 стосовно якої відкрите провадження у справі про неплатоспроможність, дана справа підсудна господарському суду (ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства), а закриття провадження у справі перешкодить позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, суд дійшов висновку про необхідність надіслати матеріали справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Таким чином, зважаючи на спеціальні норми Кодексу з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, суд дійшов висновку, що цивільну справу № 165/4132/25 необхідно передати до Господарського суду Волинської області, яким стосовно ОСОБА_1 відкрито провадження у господарський справі (провадження № 1/903/1005/25) про неплатоспроможність та в провадженні якого перебуває дана господарська справа.
На підставі викладеного, керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовити.
Клопотання представника позивача ТзОВ "Споживчий центр" Медведєвої Н.О. про передачу справи за підсудністю задоволити.
Цивільну справу № 165/4132/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до Господарського суду Волинської області в провадженні якого перебуває господарська справа (провадження № 1/903/1005/25) стосовно ОСОБА_1 про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук