Номер провадження: 11-сс/813/289/26
Справа № 522/24549/25 1-кс/522/7184/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.12.2025, якою в межах к/п №12025162510001386 від 06.11.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із неповною вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025162510001386 від 06.11.2025 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та продовжено строк застосування стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.02.2026 включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначених злочинів та в даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, обумовлені тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим та даними, які характеризують його особу.
Окрім того, керуючись приписами ч. 4 ст. 183 КПК України та врахувавши те, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність необхідності визначення підозрюваному розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на неповноту судового розгляду та її постановлення із порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступні обставини:
- слідчим суддею не було враховано того, що дії ОСОБА_8 підлягають перекваліфікації за ст. 128 КК України, а наведені у повідомленні про підозру фактичні обставини справи не підтверджують наявності умислу у підозрюваного на заподіяння шкоди потерпілому ОСОБА_11 , оскільки дії ОСОБА_8 були спрямовані виключно на зупинку особи, яка намагалась уникнути перевірки військово-облікових документів, а не на заподіяння шкоди, тяжкі тілесні ушкодження були наслідком не безпосередніх дій підозрюваного, а падіння потерпілого та удару о перешкоду;
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що жодного доказу , який би свідчив про дійсне існування наведених у клопотанні ризиків, слідчим та прокурором зазначено не було, натомість, потерпілий ОСОБА_11 отримав часткову компенсацію завданої йому матеріальної та моральної шкоди від батька підозрюваного - ОСОБА_12 (100 000 грн.), погодився на порядок остаточного відшкодування (щомісячні платежі протягом одного року не менш ніж 20 000 грн. в місяць) та висловив підтримку зміні застосованого стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із позбавленням волі, що свідчить про врегулювання конфлікту між потерпілим та підозрюваним та створює умови для надання останньому можливості працювати та виконувати свої зобов'язання перед потерпілим;
- при продовженні строку тримання під вартою слідчим суддею не було враховано того, що підозрюваний ОСОБА_10 є громадянином України, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивного боку; за місцем навчання в Одеському торговельно-економічному фаховому коледжі зарекомендував себе як дисциплінований, сумлінний студент, користується повагою серед одногрупників та викладачів; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, активно займається волонтерською діяльністю, бере участь у благодійних акціях Ісламського культурного центру «Аль-Масар»; проживає разом із батьком, який має низку хронічних захворювань та потребує стороннього щоденного догляду.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Позиція інших учасників провадження.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу сторони захисту прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_13 зауважив на тому, що на теперішній час ризики, які були враховані при застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшують та продовжують існувати в повному обсязі, зокрема, підозрюваний може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову, або спотворення будь-якої із речей чи документів, незаконного впливу на свідків, експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадження та продовження кримінального правопорушення, що обумовлено тяжкістю покарання, яке йому загрожує; тим фактом, що наразі не вирішено питання стосовно накладення арешту на вилучені докази; можливістю ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та особистим знайомством зі свідком ОСОБА_14 ; значним суспільним резонансом та вчиненням кримінальних правопорушень за значної присутності людей.
З урахуванням викладених обставин, прокурор ОСОБА_13 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника та ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_13 не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, натомість, в запереченнях на апеляційну скаргу просив апеляційний розгляд проводити без його участі у зв'язку зі службовою зайнятістю та з урахуванням введеного на території України воєнного стану.
Не зважаючи на неявку прокурора в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
Статтею 199 КПК України передбачено що, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, зокрема, у тому, що він 06.11.2025 приблизно о 08:26 год., перебуваючи у складі мобільної групи працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 на громадських засадах для проведення мобілізаційних заходів, зупиняючи для перевірки документів ОСОБА_11 , який в цей час пересувався по тротуарі на велосипеді, реалізуючи умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись поруч з буд. АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, вискочив з пасажирського мікроавтобуса, на якому він пересувався разом із співробітниками РТЦК та СП, та почав бігти на переріз потерпілому ОСОБА_11 , який в цей час рухався на велосипеді по тротуару, вздовж буд. №8 по вул. Базарній в м. Одеса, та, порівнявшись із потерпілим ОСОБА_11 , умисно, всім корпусом свого тіла, ОСОБА_10 штовхнув потерпілого ОСОБА_11 , від чого останній, рухаючись на великій швидкості на велосипеді, вдарився в металеві решітчаті двері та впав з велосипеда на асфальтне покриття, отримавши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому ребер справа з 2 по 9 ребро (5, 7, 8 зі зміщення уламків), закритий багато уламковий перелом тіла правої лопатки зі зміщенням уламків, закритий багато уламковий перелом лівої стегнової кістки з відривом малого вертлюгу та зміщенням уламків, правобічний «малий» пневматоракс, контузія правої легені, міжм'язова емфізема справа, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
В подальшому ОСОБА_10 , злякавшись, що лежачий на асфальті ОСОБА_11 став кричати від болю та кликати на допомогу перехожих, суб'єктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними та правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває у небезпечному стані, та маючи можливість надати таку допомогу, з метою уникнення кримінальної відповідальності, залишивши місце скоєння кримінального правопорушення на пасажирському мікроавтобусі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , разом із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 втекли, а потерпілий ОСОБА_11 каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Мясоєдовська, 32, де йому було надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу.
Надаючи оцінку посиланням захисника на те, що дії підозрюваного ОСОБА_8 підлягають перекваліфікації на ст. 128 КК України у зв'язку із відсутністю у нього умислу на заподіяння шкоди потерпілому, колегія суддів зауважує на тому, що питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_15 підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, яка на теперішній час не змінювалась, вже було предметом перевірки слідчим суддею, знайшло своє підтвердження під час застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2025 та було предметом перегляду в апеляційному порядку, з приводу чого Одеським апеляційним судом вже висловлювалась думка щодо обґрунтованості такої підозри в ухвалі від 27.11.2025 (справа № 522/24549/25, провадження №11-сс/813/2283/25).
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується наданими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Колегією суддів, всупереч твердженням сторони захисту, встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшились.
Так, апеляційний суд погоджується із доводами слідчого судді та наголошує, що в зазначеному провадженні не зменшились ризики того, що підозрюваний ОСОБА_10 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, пов'язаних із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та залишенням останнього без допомоги, при цьому відповідальність за вчинення більш тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, встановлена лише у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років, що може спонукати підозрюваного переховуватись з метою уникнення відповідальності;
- здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_10 має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, анкетними даними потерпілого та свідків у провадженні, які підлягають безпосередньому допиту судом під час розгляду кримінального провадження по суті; деякі свідки особисто знайомі з підозрюваним, внаслідок чого останній може здійснювати вплив на них з метою схиляння до надання сприятливих для нього показань.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, апеляційний суд вважає слушними та такими, що відповідають дійсності посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_10 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, навчається в Одеському торговельно-економічному фаховому коледжі, де добре себе зарекомендував як сумлінний студент, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проживає разом із батьком, який має низку хвороб, займається волонтерською діяльністю та бере участь у благодійних акціях, проте наголошує на тому, що вказані обставини, хоча й характеризують особу підозрюваного з позитивної сторони, не зменшують встановлені вище ризики та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку апеляційний суд зауважує на тому, що злочини, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_10 , передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, прямо посягають на здоров'я людини, яке приписами ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.
Окремої уваги вартий значний суспільний резонанс, викликаний діями у складі мобільної групи РТЦК та СП, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_10 , які були висвітлені в засобах масової інформації та свідками яких стали численні особи, що, враховуючи соціальну напруженість суспільства в період воєнного стану через систематичне порушення прав людини під час проведення працівниками РТЦК та СП мобілізаційних заходів, свідчить про наявність в даному випадку такого ступеню суспільного інтересу, який виправдовує в даному випадку обмеження права ОСОБА_8 на свободу задля захисту демократичного суспільства.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає обґрунтованим та необхідним на даній стадії досудового розслідування продовження підозрюваному ОСОБА_15 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Водночас, заслуговують на увагу твердження сторони захисту з приводу того, що батьком підозрюваного ОСОБА_12 було частково відшкодовано завдану потерпілому ОСОБА_11 матеріальну та моральну шкоду, проте зазначена обставина, з урахуванням вищевикладеного судом апеляційної інстанції у всій сукупності, не зменшує встановлені ризики та не може безумовно свідчити про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що у клопотанні та доданих матеріалах слідчий та прокурор навели обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 неможливо, зокрема, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих (розшукових) дій, які потребують певного періоду часу, а саме: здійснення тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю, зокрема, до медичної документації потерпілого ОСОБА_11 ; отримання висновку судово-медичної експертизи задля встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_11 ; проведення комісійної судово-медичної експертизи задля встановлення причинно-наслідкового звязку між діями підозрюваного ОСОБА_8 та отриманими потерпілим ОСОБА_11 тілесними ушкодженнями, а також встановлення відсотку втрати працездатності потерпілого; отримання висновку балістичної експертизи; виконання інших слідчих та процесуальних дій, в проведенні яких виникне необхідність; виконання вимог ст.ст. 290, 291 КПК України, складення обвинувального акту.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини провадження, дані щодо характеристики особи підозрюваного ОСОБА_8 та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження останньому строку тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.12.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.02.2026 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4