Номер провадження: 22-ц/813/1433/26
Справа № 522/22122/23
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Карташов О. Ю.
22.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попова Ірина Сергіївна, про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
В провадженні Одеського апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року відкрито провадження у справі, ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попова Ірина Сергіївна, подано клопотання про зупинення провадження у справі, у якому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просить зупинити провадження по справі № 522/22122/23, яке знаходиться в Одеському апеляційному суді, до моменту набрання рішенням законної сили у справі № 522/18576/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Так у клопотанні представник зазначив, що на даний час в провадженні Верховного Суду перебуває справа № 522/18576/23. Предметом зазначеної справи є об'єкт нерухомого майна - житлова квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 98,2 кв.м., житлова площа: 50,3 кв.м. (РНОНМ: 1530312851101; Номер запису про право власності: 25708549; дата та час державної реєстрації: 11.04.2018 року).
Враховуючи те, що на даний час у Верховному Суді відбувається розгляд вищевказаної справи, обставини якої мають пряме відношення до справи №522/22122/23, яка знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду.
У судовому засіданні, представник відповідача адвокат Попова Ірина Сергіївна доводи клопотання підтримала.
Представник позивача адвокат Кукало Олена Миколаївна заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України закріплено обов'язок суду враховувати практику ВС: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду» правозастосовну практику даної норми.
У Постанові ВС у складі Об'єднаної палати КСЦ від 14.02.2022 року у справі № 357/10397/19 викладено, що «Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.
Верховний Суд у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування формального підходу до вирішення питання про зупинення провадження у справі може мати наслідком порушення права особи на справедливий суд, що передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, елементом якого є реальний та ефективний доступ до правосуддя та розгляд справи протягом розумного строку.
Постанова ВС від 22.12.2021 року у справі №452/1872/20: «Зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції» від 27 червня 2000 року).
Заявник не навів достатніх доводів щодо необхідності зупинення провадження у справі, не надав доказів про факти, встановлені в одній із справ, які будуть мати преюдиційне значення для даної справи. Подібність виражена лише в однакових учасниках справи не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому, заява є такою що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 251, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попова Ірина Сергіївна, про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Судді О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький