Номер провадження: 22-ц/813/712/26
Справа № 2-5285/11
Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.01.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Загороднюк В.І. 10 березня 2011 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 , в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 02.12.2005 року, та застосувати наслідки його недійсності, а саме: стягнення з відповідача грошей в сумі, що складає еквівалент 105000 доларів США, які останній отримав на виконання цього договору.
В заяві про забезпечення позову позивачі просили суд накласти арешт на майно відповідача, а саме на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , зокрема на кв. АДРЕСА_2 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми стягнення, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення, отриманих відповідачем грошей.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково.
Накладено арешт на кв. АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ТОВ «Цикл Фінанс» (яке не приймало участі у розгляді справи в суді першої інстанції) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що арешт нерухомого майна, накладений на кв. АДРЕСА_2 , на підставі оскаржуваної ухвали суду, перешкоджає іпотекодержателю ТОВ «Цикл Фінанс» звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки до покупця.
Сторони про розгляд справи на 27 січня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
07 січня 2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ТОВ «Цикл Фінанс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає закриттю, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_3 , в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року, та застосувати наслідки його недійсності, а саме: стягнення з відповідача грошей в сумі, що складає еквівалент 105000 доларів США, які останній отримав на виконання цього договору.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково.
Накладено арешт на кв. АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рівних частках, грошові кошти, еквівалентні 105000 доларів США.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс», колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Указана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 18 ЦПК України, обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У зазначеній статті визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи, - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Цикл Фінанс», яке не брало участі у справі, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту, посилалось на те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвали суду у даній справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.
За правилом ч. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
У ст. 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до ст. 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки, як виду забезпечення, такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції, ТОВ «Цикл Фінанс» як особа, яка не брала участі у справі, обґрунтовувало вимоги апеляційної скарги тим, що арешт нерухомого майна, накладений на кв. АДРЕСА_2 , на підставі оскаржуваної ухвали суду, перешкоджає іпотекодержателю ТОВ «Цикл Фінанс» звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки до покупця.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/12 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Колегія суддів приймає до уваги, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 визнала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 17 серпня 2022 року № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22), в яких зроблені висновки про порушення права іпотекодержателя забезпеченням позову на передане в іпотеку майно.
Так, у вказаній постанові Верховного Суду міститися висновок про те, що у ст. 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
У випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів доходить до висновку, що оскаржуваною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року не було порушено права та обов'язки ТОВ «Цикл Фінанс», на підставі чого апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись ст. 367, п.3 ч.1 ст. 362, ст. 390 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та повернення отриманих за договором грошей, - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 04 лютого 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе