04.02.26
22-ц/812/171/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 483/1565/24
Номер провадження 22-ц/812/171/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
04 лютого 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Рак Л.М. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У грудні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 липня 2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3001068477401 на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого банк надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 41 106,72 грн зі сплатою 0,01 % річних строком користування протягом 24 місяців.
Крім цього, 18 вересня 2018 року між сторонами на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладено кредитний договір №1001130538701, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у розмірі 57500 грн зі строком користування протягом 24 місяців, а останній зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 12 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,10% від суми кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів щодо оплати грошових коштів станом на 06 жовтня 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 140475,82 грн, а саме:
- за кредитним договором №3001068477401 від 01 липня 2018 року в розмірі 11492,67 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 11 488,36 грн, заборгованість за процентами - 4,31 грн;
- за кредитним договором №1001130538701від 18 вересня 2018 року в розмірі 128 983,15 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 53835,62 грн, заборгованість за процентами - 32 363,92 грн, заборгованість за комісією - 42 783,61 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитними договорами в розмірі 140 475,82 грн.
Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» в рахунок заборгованості станом на 06 жовтня 2024 року за договором № 3001068477401 - 11492, 67 грн, з яких: 11488, 36 грн - заборгованість за кредитом, 4, 31 грн - заборгованість за процентами та кредитним договором № 1001130538701 - 128 983, 15 грн, з яких: 53 835. 62 грн - заборгованість за кредитом, 32 363, 92 грн - заборгованість за процентами, 42 783, 61 грн - заборгованість за комісією, а всього 140 475, 82 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, доказів виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами станом на час розгляду справи суду не надано, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного вище заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначав, що положення заяви щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно по положень Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом та з заявою про його поновлення не звертався.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, а тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія вважала за
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 01 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № 3001068477401 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі вказаної заяви № 3001068477401, відповідач отримав споживчий кредит на загальні цілі на суму 41 106, 72 грн строком на 24 місяці зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 0,00 %, та сплатою 0,01 % річних шляхом повернення (рівними платежами) (а.с. 12).
Заявою № 3001068477401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 липня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 підтвердив власним підписом, що він надає, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що підписана заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України, що він ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребували додаткових тлумачень (а.с. 12).
До позову додано паспорт споживчого кредиту від 01 липня 2018 року, який підписаний ОСОБА_1 з якого вбачається, що строк кредитування становить 24 місяці (а.с. 13).
Крім того, 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № 1001130538701 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі вказаної заяви № 1001130538701, відповідач отримав споживчий кредит на загальні цілі на суму 57 500 грн строком на 24 місяці зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,10 %, розмір процентної ставки 12 % річних, з ануїтентною схемою повернення кредиту (рівними платежами) (а.с. 14).
Заявою № 1001130538701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 18 вересня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 підтвердив власним підписом, що він надає, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що підписана заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України, що він ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребували додаткових тлумачень (а.с. 14).
До позову додано паспорт споживчого кредиту від 18 вересня 2018 року, який підписаний ОСОБА_1 та в якому встановлено строк кредитування 24 місяці (а.с. 15).
На підтвердження виконання Банком зобов'язання щодо видачі коштів за кредитними договорами в матеріалах справи наявні платіжні інструкції № TR.29441891.45351.359 від 03 липня 2018 року та № TR.30952632.8810 від 18 вересня 2018 року (а.с. 38-39).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість станом на 06 жовтня 2024 року в загальному розмірі становить 140 475,82 грн, а саме:
-за кредитним договором № 3001068477401 від 01 липня 2018 року у розмірі 11 492, 67 грн, з яких: 11 488, 36 грн - заборгованість за кредитом; 4,31 грн - заборгованість за процентами;
-кредитним договором № 1001130538701 у розмірі 128 983, 15 грн, з яких: 53 835, 62 грн - заборгованість за кредитом; 32 363, 92 грн - заборгованість за процентами, 42 783, 61 грн - заборгованість за комісією (а.с.40 - 47).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, 07 жовтня 2024 року на адресу останнього Банком було надіслано вимоги про виконання боргових зобов'язань за договорами та протягом 30 днів з дати отримання вимоги, повернути Банку кредит та інші платежі у розмірі 140 475,82 грн (а.с.32-24).
Задовольняючи позов в частині заявлених вимог на суму 140 475,82 грн суд першої інстанції виходив з того, що відповідач підписавши договори був обізнаний про його умови, зобов'язання перед позивачем не виконав у визначений строк, у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості.
Разом с тим, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором кредитним договором № 1001130538701 у сумі 128 983, 15 грн, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне визначити суму заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача.
Так, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком на 24 місяців - до 18 вересня 2020 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 18 вересня 2020 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти відповідно графіку розрахунків до цього Договору. Починаючи з 19 вересня 2018 року, позичальник мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс18).
Між тим, як вбачається з наданого розрахунку Банк нараховував проценти за користування кредитними коштами з 19 вересня 2020 року до 06 жовтня 2024 року, що суперечить умовам кредитного договору, а відтак заборгованість за процентами з 19 вересня 2018 року по 18 вересня 2020 року становить 6 361,29 грн.
За такого, розмір заборгованості за кредитним договором № 1001130538701 становить 102 980,52 грн з яких: 53 835, 62 грн - заборгованість за кредитом, 6 361,29 грн - заборгованість за процентами, 42 783, 61 грн - заборгованість за комісією.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування кредитодавцем комісії у розмірі 42 783,61 грн не заслуговують на увагу з огляду наступне.
Так. відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Згідно п. 4 кредитного договору № 1001130538701 від 18 вересня 2018 року розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,10% що становить 1 782, 50 грн щомісяця.
Вказана комісія - плата за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахункове-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту (в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту підтвердження проведених платежів).
Отже, аналізуючи умови договору про споживчий кредит № 1001130538701 від 18 вересня 2018 року, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем Договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів. Інформація про таку комісію зазначена також в Паспорті споживчого кредиту, з яким ознайомлювався відповідач перед укладенням кредитного договору.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 травня 2024 року у справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).
До того ж, доказів про те, що вказана комісія нараховувалася лише за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту на підтвердження проведених платежів, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.
За таких обставин, рішення суду на підставі п.1,2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок заборгованості станом на 06 жовтня 2024 року за кредитним договором № 3001068477401 - 11 492, 67 грн, з яких: 11 488, 36 грн - заборгованість за кредитом, 4,31 грн - заборгованість за процентами та кредитним договором № 1001130538701 - 102 980,52 грн з яких: 53835, 62 грн - заборгованість за кредитом, 6 361,29 грн - заборгованість за процентами, 42 783, 61 грн - заборгованість за комісією, а всього 114 473,19 грн.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Положеннями частини 1 та 2статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи, позов який містить вимогу майнового характеру, підлягає частковому задоволенню на 81,48%, а апеляційна скарга задоволена на 18,52%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1973,77 грн (2422,40 грн х 81,48%) судового збору, а з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 672,94 грн (3 633,60 грн х 18,52%).
З урахуванням взаєморозрахунку згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1300,83 грн (1973,77 грн - 672,94 грн) судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року змінити.
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) в рахунок заборгованості станом на 06 жовтня 2024 року за кредитним договором № 3001068477401 - 11 492, 67 грн, з яких: 11 488, 36 грн - заборгованість за кредитом, 4,31 грн - заборгованість за процентами та кредитним договором № 1001130538701 - 102 980,52 грн з яких: 53835, 62 грн - заборгованість за кредитом, 6 361,29 грн - заборгованість за процентами, 42 783, 61 грн - заборгованість за комісією, а всього 114 473,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1 300, 83 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст складено 06 лютого 2026 року.