Справа № 441/459/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження № 22-ц/811/2064/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
06 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович, про визнання заповіту недійсним,
22.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька І.В., про визнання заповіту недійсним.
Просив визнати недійсним та скасувати заповіт, посвідчений 05.03.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. за реєстровим № 252, від імені ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обгрунтований тим, що з 16.12.1995 він перебував у шлюбі з ОСОБА_6 . Разом з нею у шлюбі вони проживали в АДРЕСА_1 . Зазначає, що їхній будинок був придбаний в стані незавершеного будівництва, вказаний будинок був оформлений на ОСОБА_7 , батька дружини. За вказаною адресою вони добудовувати будинок та вкладати в нього кошти. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 і будинок успадкувала ОСОБА_5 , тобто дружина спадкодавця і мати його дружини - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина ОСОБА_6 , і він із сином ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продовжували проживати в будинку в АДРЕСА_1 . Вони з сином доглядали за ОСОБА_5 , остання, знаючи, що в будівництво будинку вони укладали гроші і працю, склала заповіт на все майно на ім'я ОСОБА_9 , тобто його сина та онука ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 його син ОСОБА_10 трагічно загинув. 18.09.2020 його теща ОСОБА_5 склала новий заповіт на його ім'я на все майно в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок в АДРЕСА_1 . У встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 , у серпні 2023 він звернувся в Городоцьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак дізнався, що є ще один заповіт від 05.03.2021 на ім'я доньки спадкодавиці - ОСОБА_3 , який склала ОСОБА_5 , та за заявою ОСОБА_3 заведена спадкова справа. Вважає, що заповіт від 05.03.2021 посвідчений нотаріусом на прохання відповідачки, а ОСОБА_5 внаслідок похилого віку не розуміла свої дії, крім того зазначив, що така неодноразово йому наголошувала, що спадкове майно після її смерті перейде до нього, будинок він зводив і реконструював за гроші своєї сім'ї, а тому просив позов задовольнити, визнати заповіт від 05.03.2021 недійсним.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у тексті заповіту від 05.03.2021, особистий підпис заповідача ОСОБА_5 відсутній. Заповіт є недійсним, оскільки волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, вона не розуміла значення своїх дій та була введена в оману, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які безпідставно не були враховані та взяті судом до уваги про те, що за життя ОСОБА_5 виражала волю про те, що житловий будинок в АДРЕСА_1 має залишитися її внукові ОСОБА_8 , а після його смерті ОСОБА_1 і ніколи не висловлювала намірів, що хоче заповісти цей житловий будинок своїй дочці ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується складеним за життя ОСОБА_5 заповітом від 14.07.2016, який посвідчений секретарем Суховільської сільської ради, Городоцького району, Львівської області, ОСОБА_16 , зареєстрований в реєстрі за №74, із якого убачається, що ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження, а саме: спадкоємцем всього свого майна призначила сина позивача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та заповітом від 18 вересня 2020 року, який посвідчено секретарем Суховільської сільської ради, Городоцького району, Львівської області Курильцем Т.З., зареєстрований в реєстрі за №69, згідно якого ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядженя, а саме: спадкоємцем всього свого майна призначила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - позивача у справі. Вищевказані заповіти свідчать про справжнє волевиявлення заповідача ОСОБА_5 , яке відповідало їй внутрішній волі. Однак, вищевказані докази на підтвердження дійсного волевиявлення заповідача ОСОБА_5 судом першої інстанції проігноровано і безпідставно не взято до уваги. Той факт, що волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі підтверджується тим, що складення і посвідчення заповіту від 05.03.2021 ініціювалося не нею, а відповідачкою ОСОБА_3 , адже саме остання здійснила виклик нотаріуса, запросила свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18 та особу, яка підписала заповіт ОСОБА_19 , тоді як заповідач ОСОБА_5 не викликала і не запрошувала цих осіб, а це свідчить, що в неї не було жодного наміру складати і посвідчувати заповіт від 05.03.2021. Таким чином, не відповідає дійсності запис приватного нотаріуса Петельки І.В. у тексті заповіту від 05.03.2021 про те, що заповіт підписувався і посвідчувався в присутності запрошених ОСОБА_5 свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , оскільки самі ж свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_20 в судовому засідання пояснили, що були запрошені ОСОБА_3 , що підтвердила і сама відповідачка.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на скаргу. Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька І.В. подали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом установлено, що 18.09.2020 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області Курильцем Т.З. в присутності двох свідків , згідно з яким ОСОБА_5 усе своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і нащо вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як убачається з вищезгаданого заповіту, такий записаний, на прохання ОСОБА_5 та з її слів, до підписання прочитаний вголос підписано запрошеною ОСОБА_21 в присутності двох свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , особу заповідача та свідків встановлено, дієздатність їх перевірено (а.с.22 т.1).
05.03.2021 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Петелькою І.В. в присутності двох свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , згідно з яким ОСОБА_5 усе своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і нащо вона буде мати право за законом, заповіла своїй доньці ОСОБА_3 . Як убачається з вищезгаданого заповіту, такий записаний, на прохання ОСОБА_5 та з її слів, до підписання прочитаний вголос, підписано запрошеною ОСОБА_19 в присутності двох свідків, особу заповідача та свідків встановлено, дієздатність їх перевірено (а.с.121-122 т.1).
Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м.Львів. (а.с.126 на звороті т.1)
З довідок КНП «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» ОСОБА_5 на обліку в установі ніколи не перебувала (а.с.152 т.1).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
У частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 665/1935/16-ц (провадження № 61-19718св18) вказано, що недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).
За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 зі змінами, відповідно до пунктів 157, 158 якої визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що складаючи оспорюваний заповіт на користь ОСОБА_3 , волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, вона не розуміла значення своїх дій та була введена в оману. Крім цього покликався на складення заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при складенні заповіту 05.03.2021, було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В.
Також позивачем не доведено наявність підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки судом не встановлено, що волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним їй майном не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Позивачем не надано жодних належних, допустимих доказів про те, що ОСОБА_5 склала заповіт у момент коли не усвідомлювала значення своїх дій.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 06.02.2026
Головуючий
Судді