Дата документу 03.02.2026 Справа № 331/3612/25
Єдиний унікальний № 331/3612/25
Провадження №22-ц/807/329/26
Головуючий в 1-й інстанції - Антоненко М.В.
03 лютого 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Подліянової Г.С., Трофимової Д.А.,
секретарВолчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального центру з наданні безоплатної правничої допомоги на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання необґрунтованою відмови у прийнятті на роботу та зобов'язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання необґрунтованою відмови у прийнятті на роботу та зобов'язання відповідача укласти трудовий договір. У позові просив суд, визнати необґрунтованою відмову Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги у прийнятті ОСОБА_1 на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги з 23 червня 2025 року; зобов'язати Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги прийняти ОСОБА_1 на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на повну ставку. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 17 травня 2025 року вчиняв дії направлені на працевлаштування в Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги, шляхом надсилання резюме, документів на запит роботодавця, заяви про прийняття на роботу. 23.06.2025 року на свою електронну адресу він отримав письмову відповідь відповідача № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 в якої зазначено наступне: « ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Шановний ОСОБА_1 ! Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги з приводу Вашого працевлаштування повідомляє наступне. Відповідно до статті 22 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). За результатами розгляду наданих Вами документів вбачається невиконання Вами вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. За результатами проведеної з Вами співбесіди та з урахуванням, що укладання трудового договору потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого кандидата, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі повідомляємо, що Міжрегіональним центром прийнято рішення не укладати з Вами трудовий договір. Дякуємо Вам за виявлений інтерес до нашої компанії та витрачений час. Директор Павло НАЛИВАЙКО». Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що він законно перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації, тому ним не порушені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Посилаючись на ст.43 Конституції України ст.ст. 5-1, 22 КЗпП України, ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункти 14, 15, 16 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., вважає незаконною та необґрунтованою відмову відповідача у прийнятті його на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги №1».
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання необґрунтованою відмови у прийнятті на роботу та зобов'язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем - задоволено.
Визнано необґрунтованою відмову Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 41076819) у прийнятті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги № 1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги з 23 червня 2025 року.
Зобов'язано Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 41076819) прийняти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги № 1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на повну ставку.
Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 41076819), місце знаходження: м. Запоріжжя, пр.Соборний, 77, 8 поверх на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Повноваження представника Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - Кириченка Т.В. перевірені, як під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, так і під час судового розгляду, у зв'язку із чим підстав для закриття провадження, за доводами позивача, за обставин відсутності у представника процесуальної дієздатності не вбачається.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час судового розгляду не було встановлено фактів дискримінації позивача при прийнятті на роботу, не було досліджено дотримання позивачем Порядку №1487, а також критерії відповідності позивача вакантній посаді. При ухваленні рішення застосовано спосіб захисту, який є втручання у дискреційні повноваження відповідача, як роботодавця.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правовому природу та як наслідком винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 09.06.2025 року на сайті Державної служби зайнятості була виставлена вакансія Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на роботу юриста (бюро правничої допомоги), що підтверджується копією повного оголошення з сайту Державної служби зайнятості. В оголошенні зазначено наступне: Населений пункт: Павлоград; Роботодавець: Південно-Східне управління надання безоплатної правничої допомоги; Вид занятості: повна; Заробітна плата 14 000 грн.; Опис: Найбільша правозахисна установа в Україні запрошує доєднатись до своєї команди у м. Павлоград; Вимоги: вища юридична освіта (магістерський рівень); досвід роботи або від 1-го року; спроможний (-на) ефективно комунікувати як усно, так і письмово; жага до навчання; комунікабельний (-на), товариський (-ка), емпатичний (-на), співчутливий (-ла); стресостійкий (-ка); готовий (-ва) зрозуміти клієнта і допомогти йому; має власну гідність і має повагу до гідності інших людей. Умови роботи: офіційне працевлаштування згідно КЗпП України; можливість професійного розвитку; 5-денний робочий тиждень за наступним графіком: понеділок-п'ятниця з 08:00 до 17:00, субота - неділя - вихідні дні. Обов'язки: надання безоплатної первинної правничої допомоги - надання правової інформації, консультації/роз'яснення з правового питання (усно, в т.ч. через «гарячу лінію»/письмово, в т.ч, через чат-бот); складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання безоплатної вторинної правничої допомоги - представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів для звернення до суду; надання безоплатної правничої допомоги на базі консультаційних пунктів доступу до БПД (поза межами офісу. Наприклад, геріатричний пансіонат, установи виконання кримінальних покарань) та адресно (за місцем проживання/перебування клієнта); правопросвітництво у територіальних громадах. Повне найменування установи: сектор «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно Східного управління надання надання безоплатної правничої допомоги Південно Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги; м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 129. Для заміщення вакантної посади претендентам необхідно надіслати резюме на електронну адресу - office.donetsk-zaporizhzhya@legalaid.zp.ua В резюме слід обов'язково зазначити освіту, стаж роботи, попередні місця роботи та телефон для зв'язку. Дата розміщення: 09.06.25 р (а.с.21)
17 травня 2025 року ОСОБА_1 надіслав резюме на електронну адресу office.donetsk.zaporizhzhya@legalaid.zp.ua з метою працевлаштування на посаду в Павлоградському відділі надання безоплатної правової допомоги.
10 червня 2025 року ОСОБА_1 повторно надіслав резюме, а 13 червня 2025 року - на електронну адресу керівника Павлоградського відділу Юлії Щербини (ІНФОРМАЦІЯ_6). (а.с.17,18)
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, згідно якої, відповідно до наявної вакансії, просив прийняти на роботу юристом сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги з 23 червня 2025 року. Сектор «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 129. До цієї заяви додав копії наступних документів: паспорт, диплом НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер, перша сторінка трудової книжки, 12-13 сторінки вкладишу до трудової книжки ( остання посада - юрисконсульт 1 категорії), тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 , банківські реквізити карткового рахунку в ПУМБ. (а.с.33)
18.06.2025 року начальник Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Юлія Щербина написала ОСОБА_1 на електронну пошту наступне: «Добрий день. Ваші документи отримано, але заява не відкривається - надішліть її в іншому форматі. Також надішліть, будь ласка, копію всіх сторінок трудової книжки. Про результат розгляду Вас буде повідомлено».
18.06.2025 року копію заяви від 16 червня 2025 року підписаної власноручно, ОСОБА_1 відправив директору відповідача Павлу Наливайко на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та начальнику Павлоградського відділу надання безоплатної правничої допомоги Південно-Східного управління надання безоплатної правничої допомоги Юлії Щербині на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4
У відповіді на електронну адресу Юлії Щербині 18.06.2025 року ОСОБА_1 написав: «Копію заяви надіслав. Відповідно до ч.2 ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудову книжку зможу надати при укладенні трудового договору».
23.06.2025 року на електронну адресу ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь відповідача № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 в якої зазначено таке: « ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Шановний ОСОБА_1 ! Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги з приводу Вашого працевлаштування повідомляє наступне. Відповідно до статті 22 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). За результатами розгляду наданих Вами документів вбачається невиконання Вами вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. За результатами проведеної з Вами співбесіди та з урахуванням, що укладання трудового договору потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого кандидата, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі повідомляємо, що Міжрегіональним центром прийнято рішення не укладати з Вами трудовий договір. Дякуємо Вам за виявлений інтерес до нашої компанії та витрачений час. Директор Павло НАЛИВАЙКО.
Позивач ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов'язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, яких в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо).
Як слідує з відповіді відповідача № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 р., відмова в прийнятті на роботу ОСОБА_1 вмотивована тим, що позивачем не виконанні вимоги Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ані у вказаній відповіді, ані у відзиві на позовну заяву, відповідач не зазначив, яке саме порушення Порядку № 1487 від 30.12.22 р. допущено позивачем та в чому це порушення полягає.
Разом з цим, ОСОБА_1 додано до позову: копію трудової книжки НОМЕР_4 , відповідно до якої він з 03.08.2022 р. по 04.06.2025 р. працював юрисконсультом 1 категорії відділу правової та профорієнтаційної роботи Горлівського інституту іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»; тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 від 5.06.2003 року ІНФОРМАЦІЯ_7 6.06.2003 г. ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а.с.16,19)
У відзиві відповідач зазначив таке: «Відмова позивачу була обґрунтованою та базувалася на таких підставах: недостатній досвід роботи позивача у сфері надання безоплатної правової допомоги, що є ключовим для виконання обов'язків на посаді юриста. Відсутність у наданих документах підтвердження спеціалізованих навичок, необхідних для виконання завдань, передбачених посадовою інструкцією. Наявність інших кандидатів із вищим рівнем кваліфікації та досвіду, які краще відповідають вимогам вакансії».
Таким чином, мотиви відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_1 зазначені у відповіді № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 р. та мотиви зазначені у відзиві на позовну заяву мають різні підстави та не корелюються за змістом.
Як слідує з оголошенням про наявну вакансію, до кандидата на посаду юриста сектору «Павлоградське бюро правничої допомоги №1» висувались наступні вимоги: вища юридична освіта (магістерський рівень); досвід роботи або від 1-го року.
Позивачем ОСОБА_1 надано суду документи на підтвердження відповідності його кандидатури вказаним вимогам: копію трудової книжки НОМЕР_4 з вкладишем, копію диплома НОМЕР_2 , відповідно до якого він закінчив у 2001 році Донецький національний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. (а.с.14,16)
Суд першої інстанції вважав хибним посилання відповідача на «недостатній досвід роботи позивача у сфері надання безоплатної правової допомоги», оскільки в оголошенні про вакансію не висувалась вимога про досвід роботи саме у сфері надання безоплатної правової допомоги. Так, в оголошенні чітко зазначено про досвід роботи або від 1-го року без уточнення сфери або напрямку юридичної діяльності.
Аналогічно, відповідачем не конкретизовано, якими спеціалізованими навичками, необхідними для виконання завдань, передбачених посадовою інструкцією, не володіє ОСОБА_1 , а тому, суд розцінив таке твердження як голослівне.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті на роботу на посаду юриста сектору (бюро правничої допомоги) з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника. Жодних доказів на підтвердження своєї позиції відповідач суду не надав, зокрема, щодо наявності, на час складення письмової відмови від 23.06.2025 р., інших кандидатів із вищим рівнем кваліфікації та досвіду, які краще відповідають вимогам вакансії. Також, відповідач не надав суду посадову інструкцію, вимоги до вакансії та документи, що підтверджують порядок відбору кандидатів, хоча безпосередньо вказав про це у відзиві на позовну заяву.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності тощо.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Стаття 21 КЗпП України передбачає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права.
Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.
При цьому слід зазначити, що необґрунтована відмова у прийнятті на роботу - це немотивована або мотивована з посиланням на обставини, що не належать до професійно-ділових якостей працівника, відмова роботодавця працівнику в укладенні з ним трудового договору. Роботодавець може відмовити працівнику у прийнятті на роботу в таких випадках: а) відсутність вакантних місць; б) недостатність або відсутність належної кваліфікації у особи, який влаштовується на роботу; в) наявність обмежень, встановлених законодавством щодо прийому на роботу; г) наявність обмежень за медичними показниками. У всіх інших випадках відмову у працевлаштуванні працівника слід вважати такою, що суперечить трудовому законодавству.
Матеріалами справи встановлено, що у відповідача була наявна вакантна посада юриста. 09.06.2025 року на сайті Державної служби зайнятості була виставлена вакансія Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на роботу юриста (бюро правничої допомоги). До вказаної дати та після позивачем надсилалося відповідачу резюме з метою працевлаштування. З 10.06.2025 року в форматі електронної переписки позивачем надавалися копії документів про освіту, трудовий стаж, паспортні дані тощо, з метою укладання трудового договору. Уповноваженою особою відповідача вказані документи приймалися, уточнювалися, опрацьовувалися. Таким чином, позивачем було реалізоване своє право на працю та вільний вибір вакансії та роботодавця, вчинені активні дії спрямовані на працевлаштування.
Статтею 5-1 КЗПП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Як слід з відповіді відповідача № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 р., відмова в прийнятті на роботу ОСОБА_1 вмотивована лише тим, що позивачем не виконанні вимоги Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Така відповідь, зважуючи на досить об'ємний зміст Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, без зазначення конкретного пункту, вказує на необґрунтованість відмови у прийнятті на роботу,з посиланням на нормативний акт без зазначення конкретики порушення або невідповідності.
Як вірно вказав суд першої інстанції, мотиви відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_1 зазначені у відповіді № 005/08.2-24/1272 від 23.06.2025 р. та мотиви зазначені у відзиві на позовну заяву мають різні підстави та не корелюються за змістом, що додатково підтверджує необґрунтованість відмови у прийнятті на роботі, яка зафіксована у відповіді від 23.06.2025р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті на роботу на посаду юриста сектору (бюро правничої допомоги) з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника.
Суд також враховує те, що на час розгляду справи як в суді першої інстанції так і на час ухвалення даної постанови вказана посада на яку претендує позивач залишається вакантною, і це відповідач не спростовував.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального центру з наданні безоплатної правничої допомоги залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 06 лютого 2026 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: Г.С. Подліянова
Д.А. Трофимова