Дата документу 06.02.2026 Справа № 332/6951/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/6951/25 Пр. № 22-ц/807/693/26Головуючий у 1-й інстанції: Сапунцов В.Д. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
06 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2026 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів
29 грудня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеною заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (а.с.1-13), в якій просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В автоматизованому порядку визначено суддю першої інстанції Сапунцова В.Д. (а.с.14).
31 грудня 2025 року ОСОБА_3 направив суду першої інстанції заяву (а.с.16-125), в якій він просить відмовити у видачі судового наказу, оскільки він не є батьком дитини, реєстрація народження дитини відбулася без його згоди, так як він з серпня 2024 року перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. ОСОБА_3 з'ясовано, що реєстрація дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулася через додаток «Дія», можливо шахрайським способом. З цього приводу ним буде подано заяву до правоохоронних органів та позовну заяву до суду про оспорювання батьківства. В заяві також зазначив, що 17.12.2025 року заявниця ОСОБА_1 вже зверталася до суду з такою ж самою заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, але ж ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.12.2025 у видачі судового наказу їй було відмовлено з роз'ясненням права звернутись з позовом в порядку спрощеного позовного провадження.
31 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою (а.с.26-29), в якій просить долучити до матеріалів справи копію ухвали Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30.12.2025 року про виправлення описки.
02 січня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 направила суду першої інстанції відповідь на заяву боржника від 31.12.2025 року проти видачі судового наказу про стягнення аліментів на дитину представника заявника ОСОБА_1 адвоката Косєй К.В. (а.с.30-40), в якій вона просить повернути заяву боржника ОСОБА_3 від 31.12.2025 року, як подану з грубим порушенням процедури наказного провадження, оскільки заперечення можуть подаватися виключно після видачі судового наказу та його вручення боржнику відповідно до статті 170 ЦПК України, відхилити доводи заяви боржника як безпідставні, такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального та матеріального права, не підтверджені доказами та такі, що суперечать інтересам неповнолітньої дитини, та видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дати пред'явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття.
05 січня 2026 року ОСОБА_3 направив суду першої інстанції заяву (а.с.41-46), в якій просить врахувати його попередні заперечення та відмовити заявниці ОСОБА_1 у видачі судового наказу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2026 року (а.с.47-48) у видачі судового наказу за вищезазначеною заявою ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Роз'яснено заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, стягувач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.50-60) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В автоматизованому порядку 19.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.61). Ухвалою апеляційного суду від 19.01.2026 року (а.с.62) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 22.01.2026 року (а.с.65). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 23.01.2026 року (а.с.66), дану справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.67). Оскільки, згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 1 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … відмови у видачі судового наказу. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 1 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі (а.с.76-87).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … ухвали, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цій справі, керувався ст.ст. 162, 165-166, 258-261, 352-354 ЦПК України та виходив із того, що між сторонами наявний спір, а саме ОСОБА_3 заперечує факт батьківства відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягнення аліментів на утримання дитини та встановлення батьківства - це вимоги, які між собою взаємопов'язані.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із додержанням вимог закону, є правильною та законною.
Так, суд першої інстанції при вирішенні вищезазначеного процесуального питання у цій справі правильно виходив із такого.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено у розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу за вищезазначеною заявою ОСОБА_1 у цій справі .
Доводи апеляційної скарги стягувача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію стягувача ОСОБА_1 , яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни ухвали, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті вищезазначеного процесуального питання у цій справі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.
Також, встановлено, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови стягувачу у задоволенні її апеляційної скарги, остання не має права на компенсацію за рахунок боржника будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Також, апеляційним судом встановлено, що стягувач в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає.
Повна постанова апеляційним судом складена 06.02.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.