Справа № 302/1462/25
Закарпатський апеляційний суд
05.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Белли В. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/872/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Белли В. М. на постанову судді Міжгірського крайонного суду Закарпатської області від 03.12.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 05 (п'ять) років 06 (шість) місяців, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476536 від 07.10.2025 та постанови судді від 03.12.2025 вбачається, що 07.10.2025 о 21 год 15 хв, ОСОБА_2 у с. Пилипець Хустського району Закарпатської області, у порушення вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, повторно протягом року керував транспортним засобом «Дачіа», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Белла В. М. посилаючись на незаконність постанови суду від 03.12.2025, порушує питання про її скасування та направлення на новий розгляд до Міжгірського районного суду Закарпатської області. Суд розглянув справу без участі ОСОБА_2 та його захисника, не відклав судове засідання, хоча захисником було подано відповідне клопотання. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476536 від 07.10.2025, поліцейським невірно зазначено назву місця проживання ОСОБА_2 , яку суд самостійно виправив (з вул. Дубеньць, 19 на вул. Дубинець, 19, хоча в дійсності повинно значитись Дубенці, 19), не повернув матеріали на доопрацювання. Тому протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом. Судом першої інстанції допущено неповноту
-2-
судового розгляду, що ставить під сумнів об'єктивність судового рішення. Суд не надав оцінки тому, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом та був у статусі водія, а не просто знаходився в ньому на місці водія без керування ним та без руху автомобіля. Наданими працівниками поліції відеофайлами тільки зафіксовано стоячий на узбіччі автомобіль, де на місці водія сидів ОСОБА_2 , а на місці пасажира жінка. ОСОБА_2 заперечував факт керування автомобілем і те, що працівники поліції зупиняли його під час руху. Відтак є підстави для скасування рішення суду першої інстанції, як неповного і необ'єктивного і направленню справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. Останній повідомлені за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать відповідні довідки про доставку. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, або потерпілих в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує думку захисника Белли В. М. який не заперечив щодо розгляду справи у відсутності ОСОБА_2 , який обізнаний про день та час судового розгляду.
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Белли В. М. який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріли справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката Белли В. М. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що
-3-
мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476536 від 07.10.2025 вбачається, що 07.10.2025 о 21 год 15 хв, ОСОБА_2 у с. Пилипець Хустського району Закарпатської області, у порушення вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, повторно протягом року керував транспортним засобом «Дачіа», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476536 від 07.10.2025, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5887501 від 07.10.2025, винесеної щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; довідками інспектора САП Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 13.10.2025 про неотримання ОСОБА_2 посвідчення водія, неналежність йому будь-яких транспортних засобів, та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА № 4825160 від 27.05.2025, а також відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Барна В. В., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , був упереджений під час складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи, чи мав підстави для обмови ОСОБА_2 . На наявність таких даних в апеляційній скарзі не вказується.
-4-
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень з приводу обставин, що мали місце. На такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що поліцейський при виконанні своїх посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Доводи апеляційної скарги про те, що викладені у протоколі та встановлені судом обставини не відповідають дійсності, апеляційний суд відхиляє як такі, що повністю спростовуються матеріалами справи. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у підтвердження цих доводів не наведено будь-яких обставин в апеляційній скарзі та не надано жодних доказів.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, а саме те, що він керував транспортним засобом без номерного знака. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 не заперечував, у свою чергу, з'ясовував у патрульних поліцейських, кому надійде штраф за вказане порушення, йому як водію, чи власнику даного транспортного засобу. Крім того, ОСОБА_2 пропонував перепаркувати транспортний засіб на інше місце, однак працівниками поліції був відсторонений від керування транспортним засобом.
Відсутні в матеріалах справи і будь-які відомості про те, що відносно ОСОБА_2 не виносилась постанова серії ЕНА № 4825160 від 27.05.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, або що така є скасованою чи оскарженою.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, які б давали підстави для сумнівів щодо керування саме ОСОБА_2 транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці. При цьому, береться до уваги те, що під час спілкування з поліцейськими не було встановлено будь-якої іншої особи, окрім ОСОБА_2 , яка могла керувати транспортним засобом. Не вказується на таких осіб і в апеляційній скарзі.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у протоколі відображені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості, які є достатніми для доведення вини ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Крім того, під час складання протоколу ОСОБА_2 не висловлював жодних зауважень з приводу викладених у протоколі обставин правопорушення, а також щодо інших складених відносно нього документів.
Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та постановлення судового рішення судом першої інстанції було допущено помилку в адресі проживання ОСОБА_2 , а саме в назві вулиці, оскільки такі жодним чином не спростовують того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом без права керування за обставин викладених у протоколі серії ЕПР № 476536 від 07.10.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких обґрунтованих клопотань, у тому числі про виклик поліцейських чи інших свідків, стороною захисту не заявлялось.
Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо необхідності скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та направлення справи на новий розгляд до суду
-5-
першої інстанції є необґрунтованими, і такі судом апеляційної інстанції відхиляються, з тих підстав, що такі не узгоджується зі змістом ст. 294 КУпАП, якою не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції на прийняття рішення про направлення справи на новий розгляд у разі скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, винуватість ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.
Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на уникнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Твердження захисника про те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_2 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_2 та його захисника про час та місце розгляду справи, про що свідчить його заяви, в тому числі й про відкладення розгляду справи. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов'язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Так, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, застосоване відносно ОСОБА_2 , є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_2 стягнення, яке хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення, а також необхідним для виховання ОСОБА_2 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, а тому підстав для його зміни не вбачається.
За таких обставини, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-
-6-
яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Белли В. М. залишити без задоволення, а постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2025 щодо ОСОБА_3 ,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя