Справа № 127/4820/25
Провадження № 22-ц/801/236/2026
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Шемета Т. М.
05 лютого 2026 рокуСправа № 127/4820/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
заявниця ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Міністерство оборони України (особа, яка подала апеляційну скаргу);
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О. І. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення, 04 листопада 2025 року, -
В лютому 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Стьобу М. М., через систему «Електронний суд», звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, заінтересована особа Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини. Вона не працює, оскільки на момент смерті свого брата ОСОБА_2 була вагітною і мала на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , окрім того, для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вона призначена опікуном відповідно до рішення Вінницької міської ради виконавчого комітету від 31 серпня 2023 року № 2173. ОСОБА_2 перераховував їй заробітну плату, за рахунок чого вона мала змогу існувати, утримувати дітей та оплачувати комунальні платежі, будь-яких інших засобів існування вона не має, кошти, які брат її перераховував, були єдиним джерелом для існування. Встановлення цього юридичного факту необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 у зв'язку із загибелю ОСОБА_2 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року заяву задоволено: встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - до дня смерті останнього.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована (на момент смерті брата) в АДРЕСА_1 разом з братом. Вона будучи повнолітньою, знаходилася на його повному утриманні, оскільки в зазначений період ніде не працювала, ніяких доходів не отримувала, самостійно забезпечити себе та своїх дітей не могла, а ОСОБА_2 мав стабільний дохід, піклувався про неї, матеріально утримував її, забезпечував всім необхідним.
Не погодившись із таким рішенням, 04 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» Міністерство оборони України, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та не врахував, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, не відноситься до непрацездатних осіб відповідно до статті 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Оскаржуваним рішенням не встановлено розміру допомоги отриманої з боку годувальника, не досліджено наявності інших одержуваних доходів, не з'ясовано співвідношення розміру отриманої допомоги з боку годувальника та інших доходів. Не взяв до увагу існуючу судову практику. Перебування особи на утриманні досліджував Верховний Суд, який у постанові від 13 січня 2021 року ухваленій у справі № 592/17552/18 зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім наданої. Якщо крім допомоги, що надавалася, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, годувальник взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку годувальника та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Суд не дав оцінку тій обставині, що заявниця не відноситься до осіб, які мають право на пенсію по втраті годувальника.
Представник заявниці адвокат Стьоба Ю. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, вважає помилковим позицію апелянта, що оскільки заявниця не має права на пенсію по втраті годувальника, тому факт утримання не може бути встановлений. Наголошує, що саме суд наділений повноваженнями оцінювати докази, а Міністерство оборони не має таких повноважень.
В судовому засіданні апеляційного суду представники Міністерства оборони України адвокат Панасюк В. М. та ОСОБА_6 підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити. Заявниця ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
-згідно довідки від 29 серпня 2023 ВЧ НОМЕР_1 , матрос ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку із військовою агресією російської федерації (а.с.16);
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вугледар Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05 червня 2023 року (а.с.20);
-згідно Сповіщення сім'ї № 3979 від 23 травня 2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено про смерть брата ОСОБА_2 , 2001 р.н., старшого матроса ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) (а.с.14);
-згідно довідки начальника КП Вінницької міської ради «Комбінат комунальних підприємств» Д. Науменка від 06 червня 2023 року, ОСОБА_2 похований на кладовищі «Сабарів-2» Вінницької МТГ, поховання здійснила сестра ОСОБА_1 за власні кошти (а.с.25);
-згідно заяви ОСОБА_8 , вона відмовилася від будь-яких пошукових дій, виплат, компенсацій та допомог відносно її померлого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.30);
-згідно довідки № 33796 від 05 червня 2023 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації 07.02.2023 у зв'язку зі смертю (а.с.17);
- згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що його батьками значиться ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 91), які померли, що підтверджено свідоцтвом про смерть (а.с.18-19);
- згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , її батьками записані є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 92);
- ОСОБА_14 на ОСОБА_11 11 лютого 2015 року зареєстрували шлюб, після якого вона змінила прізвище на « ОСОБА_15 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 а.с. 90);
- ОСОБА_1 має дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 3, 21);
-згідно довідки начальника установи М. Кліщука від 19 вересня 2023 року, ОСОБА_14 (біологічний батько дітей ОСОБА_1 ) з 22 серпня 2017 року відбуває покарання в ДУ «Літинська ВК № 123» (а.с.13);
- згідно свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 прийняла в спадщину в порядку ст. 1262 ЦК України на все належне майно померлого брата ОСОБА_2 (а.с. 27);
-згідно рішення Вінницької міської ради виконавчого комітету № 2173 від 31 серпня 2023 року, ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.24).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань пов'язаних із захистом батьківщини, оскільки їй необхідно оформити документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю брата.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла на момент загибелі ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на момент загибелі ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 ), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.
При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Такий підхід є сталим і у судовій практиці, до прикладу постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року в справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року в справі № 584/1166/15-ц.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в справі що розглядається заявниця мала б довести суду систематичне та повне утримання, відсутність інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допомога годувальника була постійним основним джерелом засобів до її існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Тобто, постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Надані ОСОБА_1 та досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що вона перебувала на повному та постійному утриманні загиблого брата ОСОБА_2 .
Так, заявниця як і на момент смерті свого брата, так і на даний час є повнолітньою та працездатною. Перебування її у відпустці по догляду за дитиною свідчить лише про її статус для отримання допомоги від держави, однак жодним чином не може підтверджувати її перебування на утриманні брата.
В заяві про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 зазначала, що факт перебування на утриманні її брата ОСОБА_2 зможе підтвердити ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , на банківські картки яких ОСОБА_2 здійснював переказ коштів для неї, оскільки вона банківських рахунків не мала. В матеріалах справи міститься виписка про рух коштів о картці ОСОБА_16 за період з 01 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 89 697,12 грн (а.с. 8 - 10), однак ця виписка лише свідчить про рух грошових коштів на рахунку третьої особи, з неї не вбачається, що всі або більшість зарахувань здійснювалися саме ОСОБА_2 , відсутні відомості про призначення платежів (утримання, допомога, тощо), а також не встановлено, що кошти були спрямовані для ОСОБА_1 .
В той же час, у матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не встановлено будь-яких доказів щодо розміру допомоги заявниці з боку брата ОСОБА_2 та її потребу в такій допомозі.
Крім цього, матеріали справи взагалі не містять доказів щодо отримання доходів ОСОБА_2 до моменту проходження військової служби за мобілізацією, а відтак і, можливості та необхідності забезпечувати утримання своїй сестрі, як і немає доказів про наявність (відсутність) доходів та майна у заявниці.
Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять даних щодо неможливості заявниці працевлаштуватись, неможливості звернення до управління праці щодо отримання соціальних допомог.
Відтак жодних доказів, які б підтверджували належність ОСОБА_1 до категорії непрацездатних осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суду не надано.
Сама лише наявність факту допомоги з боку загиблого брата не є достатньою підставою для визнання заявниці утриманкою, оскільки відсутня перша обов'язкова умова: її непрацездатність. При цьому сам факт того, що скаржниця протягом тривалого часу не мала постійного доходу, не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала. Відповідно, відсутність доходу не ототожнюється з відсутністю працездатності та не створює підстав для надання статусу утриманця.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Стьобою Ю. М. про встановлення факту перебування її на утриманні у брата ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з'ясування обставин справи та без правильної правової кваліфікації обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, отже понесені Міністерством оборони України витрати по сплаті судового збору слід залишити за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.
Судові витрати, понесені Міністерством оборони Українипо сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн залишити за ним.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.02.2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк