Провадження №1-кп/748/99/26
Єдиний унікальний№ 748/2543/25
(повний текст)
04 лютого 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
проводячи судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 лютого 2023 року за №62023100150000047, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білицьке, Донецької області, громадянина України, неодруженого, освіта повна загальна середня,маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.161 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 13 лютого 2023 року за №62023100150000047, згідно з яким ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.161 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже справа ще не розглянута і ризики, що стали підставою для обрання передбачені п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст177 КПК України та продовження запобіжного заходу, не відпали.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо заявленого прокурором клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив з огляду на те, що прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним прокурором ризикам та не забезпечить виконання процесуальних обов'язків, вказував, що ризики є необґрунтованими. Враховуючи те, що стан здоров'я обвинуваченого критично погіршується у зв'язку з чим ОСОБА_3 потребує нейрохірургічної допомоги, просив суд обрати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з цілодобовим носінням засобів контролю.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника та просив обрати щодо нього запобіжний захід у виді саме нічного домашнього арешту та клопотав про надання невідкладної медичної допомоги та повного обстеження, вказуючи, що стан його здоров'я незадовільний. Пояснив суду, що за раніше за встановленим діагнозом у нього наявні грижі міжхребцевих дисків L4-L5 та L5-S1, вертеброгенна радикулопапія L4-L5 -S1 зі стенозом хребтового каналу та форамінальним стенозом, остреохондроз попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондильоз, спондилоартроз та хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість. Зазначає, що відбувається прогресування хвороби, що викликає потребу у проведенні повного медичного обстеження , яке включатиме МРТ попереково-крижового відділу хребта, консультації нейрохірурга, невролога, ортопеда-травматолога. Просить суд забезпечити надання йому невідкладної симптоматичної терапії та забезпечити медикаментозне, а за необхідності хірургічне лікування.
Суд заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши заявлені клопотання приходить до наступного
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
З матеріалів кримінального провадження і доводів прокурора в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.161 КК України, найбільш тяжке за які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст.615 КПК України (ч.4 ст.95 КПК України).За таких обставин суд вважає, що ризик впливу на свідків існує адже свідки в кримінальному провадженні не допитані.
При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений зможе іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, створити штучні докази чи підбурити осіб як цивільних осіб, так і осіб з числа військовослужбовців військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань. Крім того, обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст 161 КК України у якому обвинувачується оскільки його протиправна діяльність тривала до моменту затримання.
Отже, ризики, на які посилається прокурор, наявні. Рівень цих ризиків перевищує межу, яка б дозволила застосувати більш м'який запобіжний захід з тим, щоб такий захід зміг забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. У обвинуваченого наявні певні соціальні зв'язки, але вони не настільки міцні щоб нівелювати наведені прокурором ризики та пом'якшити обвинуваченому запобіжний захід. За встановлених обставин суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вказані приписи, беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 , були порушені покладені на нього обов'язки в рамках застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, що була визначена ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.02.2025 року, суд враховуючи дискреційні повноваження не вбачає підстав для визначення застави.
Також слід зазначити, що згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Тому, враховуючи вищевказане, клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту до задоволення не підлягає.
Разом з тим встановлено, що ОСОБА_3 має численні скарги на стан здоров'я повзаних з наявністю у нього гриж міжхребцевих дисків L4-L5 та L5-S1, вертеброгенної радикулопапія L4-L5 -S1 зі стенозом хребтового каналу та форамінальним стенозом, остреохондроз попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондильоз, спондилоартроз та хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, стан його здоров'я у мовах слідчого ізолятора погіршується, на чому наголошує обвинувачений та викликає потребу у проведенні повного медичного обстеження , яке включатиме МРТ попереково-крижового відділу хребта, консультації нейрохірурга, невролога, ортопеда-травматолога.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Ст.206 КПК України визначені загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини. Так, кожен слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою, в т.ч. на надання належної медичної допомоги та належні умови тримання.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ст.49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (рішення від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (рішення від 04.10. 2005 року у справі «Сарбан проти Молдови», від 22.12.2008 року у справі «Алексанян проти Росії», від 27.01.2011 року у справі «Євген Олексеєнко проти Росії»).
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, яке дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.
П.2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Поряд із цим, відповідно до п.2.6 зазначеного Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Враховуючи зазначене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, з метою забезпечення дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає необхідним зобов'язати начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Керуючись ст. 371-372 КПК України, суд,
Судове засідання підлягає відкладенню для подальшого дослідження доказів на 27 лютого 2026 року об 14 год 20 хв.
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 05 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді домашнього арешту - відмовити.
Зобов'язати начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Про прийняті заходи повідомити Чернігівський районний суд у строк до 26 лютого 2026 року шляхом надання відповідних підтверджуючих документів.
Копію для виконання направити начальнику ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику обвинуваченого
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 06 лютого 2026 року о 13 год 50 хв.
Суддя : ОСОБА_1