Справа №751/5814/25
Провадження №2/751/746/26
02 лютого 2026 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Яременко І. В.
при секретарі Усік Ю.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сільницької К.В.,
представника відповідача - Приходько В.О.,
представника третьої особи - Марченко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа: Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, про виділення частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить: виділити в натурі в окремий об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа будинку складає 107,8 кв.м, житлова - 74,2 кв.м, належний ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), загальною площею 20,5 кв.м, з яких житлова площа складає 10,4 кв.м; припинити за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_2 , загальна площа будинку складає 107,8 кв.м, житлова - 74,2 кв.м; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа будинку складає 107,8 кв.м, житлова - 74,2 кв.м.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.1999 у справі № 2-1142 набув право приватної власності на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 107,8 кв.м, житловою 74,2 кв.м. Відомості про право спільної часткової власності щодо даного об'єкта нерухомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 1/3 вищевказаного будинку належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 03.03.2022 приблизно о 13 год 12 хв збройні сили рф здійснили бомбардування житлових районів Чернігова за допомогою некерованих авіабомб. Внаслідок попадання однієї з бомб, буд. АДРЕСА_4 був повністю зруйнований. 15.08.2022 він подав інформаційне повідомлення про пошкоджене майно через Центр надання адміністративних послуг м. Чернігова та 20.06.2024 комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України прийняла рішення № 416 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, а 27.06.2024 виконавчий комітет Чернігівської міської ради затвердив вказане рішення. У результаті чого на його ім'я було сформовано житловий сертифікат ЖС-28.06.2024-8241 від 28.06.2024, згідно якого розмір компенсації становить 1 550 379,60 грн. Проте ОСОБА_2 не встиг реалізувати своє право на отримання компенсації за зруйнований будинок, ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Спадкоємці ОСОБА_2 не вчиняли та не бажають вчиняти жодних дій для прийняття спадщини та відповідно для реалізації їхнього права, як спадкоємців, на отримання компенсації. Така позиція спадкоємців ОСОБА_2 негативно впливає на його право на реалізацію житлового сертифікату, оскільки відсутність згоди та участі співвласника (його спадкоємців) фактично унеможливлює звернення на фінансування придбання житла взамін зруйнованого. Зазначає, що фактично у зруйнованому будинку були виділені два окремі об'єкти - 2 квартири, про що свідчить наявність двох окремих виходів, окремих кімнат та інших приміщень для житлового та нежитлового використання як в квартирі яка належить йому, так і в квартирі, яка належить померлому співвласнику. Тому вважає, він має право на виділ в натурі своїх 2/3 часток зруйнованого будинку, що в свою чергу припиняє право спільної часткової власності для позивача.
Ухвалою судді від 07.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що виділ в натурі частки житлового будинку є технічно неможливим, не може бути проведений фактично, адже об'єкт нерухомого майна є зруйнованим, що унеможливлює задоволення сформованих позовних вимог. 05.05.2022 актом візуального огляду № 96 та актом комісійного обстеження № 96/97 від 23.06.2023 було встановлено, що спірний житловий будинок на 2 окремі входи за адресою АДРЕСА_3 зруйновано на 100%. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 та ст.. 349 ЦК України у разі знищення майна право власності припиняється. Враховуючи те, що об'єкт нерухомого майна є знищеним, право власності фактично на яке припинено з моменту його знищення, що зумовлює неможливість виділу частки такого об'єкта у зв'язку з технічною неможливістю проведення виділу та відсутності фізичного об'єкта для виділення. Житловий будинок перебуває у спільній частковій власності: 2/3 належить на прав власності ОСОБА_1 , 1/3 - ОСОБА_2 . Таким чином, спірний об'єкт нерухомого майна перебуває у спільній частковій власності двох осіб, відповідно, виді частки в такому випадку не допускається, а можливим є лише поділ майна на відповідні частки, що вказує на невідповідність позовних вимог нормам чинного законодавства. Виділ частки нерухомого майна не створить для позивача бажаних юридичних наслідків, адже законодавством не передбачене повторне надання компенсації за зруйнований об'єкт та відсутній механізм перерахунку суми компенсації у разі виділу частки з об'єкта нерухомого майна. Виділ частки нерухомого майна не дозволить позивачу скористатися вже виданим житловим сертифікатом на фактично інший об'єкт нерухомості, а підстави для нарахування компенсації повторно відсутні. По-перше, сума компенсації за наданим позивачу житловому сертифікату розрахована відповідно до формули Порядку надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, затвердженим постановою КМУ від 30.05.2023 № 600 та враховує площу загального знищеного об'єкта та частку власності в ньому позивача, а у разі виділу частки в окремий об'єкт - сума компенсації відповідно до розрахунку буде іншою. По-друге, реалізація наразі наданого житлового сертифікату можлива лише у випадку припинення права власності на знищений об'єкт за адресою: АДРЕСА_5 в цілому, а виділ та припинення права власності на частку позивача не дозволить використати житловий сертифікат без припинення права власності на іншу 1/3 частку. По-третє, вимога про визнання права власності на новий об'єкт - АДРЕСА_6 створить для позивача ситуацію, коли реалізація наданого житлового сертифікату не є можливою, адже не припинено в цілому знищений об'єкт, на який розраховувалась компенсація, а подання заяви на компенсацію повторно буде тягнути за собою відмову у зв'язку з уже існуючим нарахуванням компенсації за об'єкт, що розташований за цією адресою та був знищений (а.с.33-82).
Ухвалою суду від 06.10.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано докази за клопотанням представника відповідача (а.с. 89-91).
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Представник третьої особи у судовому засіданні щодо вирішення справи покладалась на розсуд суду.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 333526264 від 25.05.2023, 2/3 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.1999 у справі № 2-1142, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1310086574101 (а.с. 11).
Відповідно до договору купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку з господарськими спорудами від 26.07.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. і зареєстрований в реєстрі за № 3511, ОСОБА_2 набув право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: кімнату «2-2», площею 18,8 кв.м, кухню «2-1», площею 5,8 кв.м (прибудова А2-1), ванну «2-3», площею 2,8 кв.м (прибудова А3-1), з господарських будівель: сарай літ. «В», погріб літ. «в» (а.с. 13).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92877517 від 26.07.2017, 1/3 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1310086574101 (а.с. 12).
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 05.08.2025, до складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_5 станом на 11.09.2023 входять: ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , знято з реєстрації 13.09.2023), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 47)
Згідно акту № 96 візуального огляду пошкодженого об'єкту від 05.05.2022, комісією, що утворена відповідно до розпорядження Чернігівської міської ради від 29.04.2022 № 39-р, здійснено візуальний огляд житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_1 , яка встановила, що житловий будинок зруйнований 100% (а.с. 48)
Згідно акту № 96/97 комісійного обстеження житлового будинку на 2 окремі входи, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 23.06.2023, комісією, що діє на підставі розпорядження міського голови № 62-р від 07.07.2022 та змін і доповнень до нього № 81-р від 12.08.2022, здійснено обстеження будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 , який на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якого житловий будинок внаслідок влучення боєприпаси літака в будинок 03.03.2022 визначено як зруйнований 100%, не придатний для проживання, підлягає демонтажу:
- обстеження частини 1 житлового будинку у частці 2/3 - житловий будинок визначено як зруйнований 100%, не придатний для проживання, підлягає демонтажу;
- обстеження частини 2 житлового будинку у частці 2/3 - житловий будинок визначено як зруйнований 100%, не придатний для проживання, підлягає демонтажу (а.с. 49-54).
На підставі заяви ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна від 27.03.2024 № 3В-27.03.2024-93958 рішенням комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України № 416 від 20.06.2024, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 403 від 27.06.2024, вирішено надати ОСОБА_1 компенсацію за знищений об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , згідно його частки у праві спільної часткової власності у розмірі 1 550 379,60 грн (а.с. 65-74).
28.06.2024 ОСОБА_1 було видано житловий сертифікат № ЖС-28.06.2024-8241 на отримання компенсації у розмірі 1 550 379,60 грн, дата закінчення дії сертифіката 28.06.2029 (а.с. 19)
Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 83096985 від 31.10.2025, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у Другій чернігівській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 98)
КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради повідомило ОСОБА_1 про те, що об'єкт нерухомого майна (житловий будинок) по АДРЕСА_3 знищений, провести роботи з визначенням технічної можливості виділу об'єктів нерухомого майна та скласти висновок щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна немає можливості (а.с. 24зв.)
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено такожст. 41 Конституції України, відповідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Вказана стаття не містить визначення поняття «знищення майна» та випадків, на які поширюється ця норма, зокрема, залежно від причин знищення майна. Тобто, зазначена норма поширюється на всі випадки фізичного руйнування майна, що призводить до припинення його існування як такого, незалежно від причин настання такого результату. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду від 17.01.2019 (справа № 708/254/18) умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі знищення об'єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов'язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1ст. 27 цього Закону).
Відповідно до п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням подаються: 1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат»; 2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).
Державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності: 1) відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або 2) витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, поданого заявником чи отриманого державним реєстратором, що містить інформацію про акт комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473, як “об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи про акт дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, складений відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо проведення обстеження знищених окремих категорій об'єктів нерухомого майна, зокрема із застосуванням інформаційних продуктів дистанційного зондування Землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1185 чи особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об'єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2025 р. № 815, або 3) поданого заявником акта комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена як “об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи акта дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, або їх копій, засвідчених підписом такого заявника.
У разі якщо майно перебуває у спільній власності двох або більше осіб відповідна державна реєстрація можлива виключно у разі звернення усіх співвласників одночасно, оскільки знищення частки у праві спільної власності на майно законодавством не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричиняє припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Згідно статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Абзацом першим пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 03 квітня 2013 року, визначено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до п. 6 вищенаведеної постанови при вирішенні справ про виділ в натурі часток, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину.
Визначальним для виділу частки або поділу майна, що є спільною частковою власністю в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування даним майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17, враховуючи положення статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 357/3145/20, відповідно до якої поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 знищений повністю, що підтверджується належними та допустимими доказами, позивач є власником 2/3 частини вказаного будинку, а власник іншої 1/3 частини будинку помер, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а саме припинення права спільної часткової власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 .
Однак, у зв'язку з тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 знищений, провести роботи із визначенням технічної можливості виділу об'єктів нерухомого майна та скласти висновок щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна немає можливості, вимога в частині виділу в натурі в окремий об'єкт нерухомості - кв. АДРЕСА_7 позивачу та визнання права власності на такий окремий об'єки нерухомості, як похідна вимога, задоволенню не підлягають за фізичною відсутністю такого майна.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що рішення суду є відповідною підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у виді припинення права власності на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 346, 349, 355, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа: Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України про виділення частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності - задовольнити частково.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 107,8 кв.м, житловою 74,2 кв.м, у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомого майна.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 02.02.2026.
Головуючий - суддя І. В. Яременко