Справа№751/1029/26
Провадження №1-кс/751/250/26
04 лютого 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підорзрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
На розгляд слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без альтернативи внесення застави щодо ОСОБА_4 , складене старшим слідчим в особливо важливих справах -криміналістом слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12026270000000023 від 02.02.2026 за ч. 2 ст. 270, ч. 3 ст. 367 КК України, погоджене прокурором Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без альтернативи внесення застави. Зазначив при цьому, що підозрюваному інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, перебуваючи на свободі підозрюваний може реалізувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. З огляду на вчинення кримінального правопорушення, що призвело до загибелі людини, просив слідчого суддю не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не погодилися із доводами клопотання. Зазначили, що підозра не відповідає критерію «обґрунтованої підозри», зокрема органом досудового розслідування не наведено достатніх доказів того, що саме в наслідок неналежного виконання посадових обов'язків з боку ОСОБА_4 сталася пожежа, яка спричинила загибель осіб. Також акцентували увагу, що наведені стороною обвинувачення у клопотанні ризики не є обґрунтованими та являють собою припущення сторони обвинувачення. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем роботи, має неодноразові відзнаки, має цивільну дружину, із якої та її дітьми разом мешкає. Також має скарги на стан здоров'я, зокрема невдовзі після отримання повідомлення про підозру ОСОБА_4 був вимушений викликати швидку допомогу. Просили відмовити у задоволенні клопотання, а в разі задоволення клопотання визначити менш суворий запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або домашній арешт у нічний час доби.
Безпосередньо дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
І. Обставини кримінального провадження, установлені слідчим суддею в ході розгляду клопотання
За версією сторони обвинувачення наведено наступні обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 та п. 2 рішення Чернігівської обласної ради № 50-19/VII від 25.09.2019 створено Комунальну установу «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради та в управління Комунальної установи передано майно за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Левоньки, вул. Садова, 1, у складі матеріальних та нематеріальних активів.
Зокрема, в оперативному управлінні Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради знаходиться комплекс споруд, розташований за вказаною адресою.
Згідно з п. 4 рішення Чернігівської обласної ради № 50-19/VII від 25.09.2019 ОСОБА_4 призначено на посаду директора Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради.
Відповідно до п. 4.2 Положення про Комунальну установу «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради, затвердженого рішенням двадцять четвертої сесії Чернігівської обласної ради Восьмого скликання 18.07.2025 № 3-24/VIII директор здійснює керівництво діяльністю Центру; несе персональну відповідальність за виконання покладених на Центр Завдань та звітує про роботу Центру перед органом, що його утворив; представляє Центр в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, укладає договори; видає у межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання; затверджує функціональні обов'язки працівників; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; забезпечує дотримання вимог з охорони праці, виробничої санітарії і протипожежної безпеки, організовує систематичне навчання працівників з питань охорони праці.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.
Будучи директором Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради ОСОБА_4 унаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, вчинив службову недбалість, що спричинило загибель людини за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи директором Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради, організував у непридатних умовах для життя проживання у приміщенні будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з початку грудня 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 31.01.2026, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з лютого 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше 31.01.2026.
Унаслідок незабезпечення дотримання ОСОБА_4 правил пожежної безпеки 01.02.2026 приблизно о 22 годині у приміщенні будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходилися ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 сталася пожежа, внаслідок якої загинула особа.
За вказаними фактами 02.02.2026 СУ ГУНП в області розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12026270000000023 за ч. 2 ст. 270 КК України та № 12026270000000026 за ч. 3 ст. 367 КК України.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 02.02.2026 указані матеріали проваджень об'єднані в одне за № 12026270000000026.
ОСОБА_4 затриманий на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 270, ч. 3 ст. 367 КК України, 02.02.2026 о 23 год. 30 хв. та 03.02.2026, та йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 367 КК України.
ІІ. Відповідність стандарту «обґрунтованої підозри»
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 367 КК України, та підозра підтверджується зібраними по справі доказами:
- протоколом огляду місця події від 02.02.2026, проведеного за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Левоньки, вул. Садова, буд. 1, а саме приміщення Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради, під час якого виявлено обвуглені рештки невстановленої особи, залишки електропилки з обвугленими дротами, пожежне сміття з ймовірного осередку займання, біля печі, з коридору, з кімнати, де вилучені залишки трупа;
- протоколом додаткового огляду місця події від 03.02.2026, проведеного на території за адресою: АДРЕСА_1 , за участю майстра дільниці Чернігівобленерго ОСОБА_14 , у ході якого оглянуто трансформаторну підстанцію 141, яка на момент огляду була опломбована та слідів злому не мала. При її відкритті виявлено 1, 2 та 4 автомати, які були відключені раніше, 3 автомат був відключений від дії (спрацював запобіжник). При огляді повітряних ліній на опорі № 3 (яка була під напругою та веде до споживача за адресою буд. АДРЕСА_2 ) виявлено сліди обвугленого дроту який веде до приміщення, де сталась пожежа ( АДРЕСА_1 ). Під час огляду виявлено та вилучено: дерев'яний предмет для кріплення електропроводів з двома металевими гаками; залишок скляного ізолятору; фрагмент обвугленого дроту, що йшов від опори № 3;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 248 від 03.02.2026, відповідно до якого причина смерті невстановленої особи не встановлена, рештки обвугленого трупа;
- довідкою № 32 від 02.02.2026, відповідно до якої до робіт по догляду за худобою в с. Левоньки Чернігівського району та області залучені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
- протоколом обшуку від 02.02.2026, проведеного за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 116-А, де знаходиться КУ «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації» Чернігівської обласної ради, у ході якого вилучено документи, на підставі яких вона функціонує;
- протоколом обшуку від 02.02.2026, проведеного за адресою: м. Чернігів, вул. Святомиколаївська, 33, у ході якого виявлено та вилучено договір позички майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, Чернігівської області №1 від 12.08.2019, наказ №1-К від 31.12.2009 щодо обрання ОСОБА_4 головою організації; Протокол №1 загальних зборів громадської організації від 27.03.2008; Протокол №2 загальних зборів від 31.12.2009; Статут громадської організації від 2016 року (нова редакція); документи на мешканців Центру (заяви, направлення, копії паспортів, тощо); копія рішення Чернігівської обл. ради від 18.07.2025 про зміну місцезнаходження, копія положення КУ Чернігівський ЦСА, витяг про реєстрацію права власності, державні акти на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ375245, ЯЯ375246, ЯЯ375248, ЯЯ375247, ЯЯ375380, технічна документація по наданню в постійне користування земельних ділянок КЗ «Левонківська психіатрична лікарня» від 2008 року, трудові угоди з ОСОБА_4 , журнал реєстрації інструктажів з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях (незаповнений), журнал реєстрації інструктажів з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях (незаповнений), журнал інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (незаповнений) тощо;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; заступника начальника Управління комунального майна ОСОБА_15 ; фахівця із соціальної роботи ОСОБА_16 .
У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Підсумовуючи висновки свої висновки в даній частині слідчий суддя зауважує, що на даний час у матеріалах клопотання наявні докази, які на даній первинній стадії кримінального провадження дозволяють обґрунтовано стверджувати про можливу причетність ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення - це передусім показання допитаних в кримінальному провадженні свідків, проткол огляду місця події, вилучені у ході обшуку локальні нормативні акти установи, що визначають коло посадових обов'язків ОСОБА_4 .
Ці докази дають слідчому судді підстави для визнання підозри обґрунтованою (для даної первинної стадії кримінального провадження) як підстави застосування запобіжного заходу.
Також слідчий суддя нагадує, що будь-які висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри не мають преюдиційного значення та не є доказом винуватості особи під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
ІІІ. Наявність ризиків, які виправдовують застосування запобіжного заходу
За доводами клопотання ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України існують у кримінальному провадженні та виправдовують застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Водночас відповідно до частини 3 статті 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Отже, слідчий суддя має право вдатися до застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише в тому разі, якщо наявні у кримінальному провадженні ризики дійсно унеможливлюють застосування іншого запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу не може бути опосередковане (до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) покарання особи, а такою метою є саме та виключно запобігання ризикам у кримінальному провадженні.
Водночас, положення національного законодавства України, зокрема Кримінального процесуального кодексу України, а також і практика Європейського суду з прав людини зобов'язують слідчого суддю при вирішенні питання щодо запобіжного заходу не обмежитися лише відтворенням у судовому рішенні тих доводів, якими керувалася сторона обвинувачення в своєму клопотанні, однак зобов'язують об'єктивно оцінити ступінь наявних у кримінальному провадженні ризиків на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, розглянути можливість застосування менш тяжкого запобіжного заходу та навести об'єктивні (а не формальні) мотиви неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 111 рішення «Александровська проти України» ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що рішення національних судів з питань застосування запобіжних заходів повинні відповідати критеріям вмотивованості: «... ніщо не свідчить про те, що національні суди належним чином розглядали можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Хоча вони у загальних формулюваннях зазначили, що розглянути таку можливість, вони не вказали, чому жоден із цих запобіжних заходів не міг бути застосований …».
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 р. у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Повертаючись до обставин даного кримінального провадження слідчий суддя зауважує, що в цілому погоджується із аргументами прокурора щодо існуванням ризиків у кримінальному провадженні. Водночас, при вирішення питання щодо запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступні обставини.
2.1. Щодо ступеня інтенсивності ризику спроби підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
У пункті 105 рішення у справі «Александровська проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтування, які можуть вважатися «відповідними» та «достатніми», включають небезпеку переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризики змови, повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова», заява № 23755/07, пункти 87, 88 та 102). Ці ризики повинні бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії», пункт 222). Таким чином, ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання; його слід оцінювати з урахуванням інших факторів, таких як характер обвинуваченого, моральні якості, майновий стан, зв'язки з країною та міжнародні контакти (там само, пункт 223).
При цьому, суд враховує висновки ЄСПЛ викладені у пункті 63 рішення у справі «Тодоров проти України», згідно яких загальна складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання під вартою протягом тривалого періоду.
Отже, тяжкість можливого покарання, яке згідно обставин підозри може бути призначено підозрюваній особі в разі визнання її винною (позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років) безумовно підлягає врахуванню, однак не може бути єдиним аргументом, який сам по собі є достатнім для застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою без альтернативи визначення застави - на строк 60 днів.
При оцінці інтенсивності вираження ризику втечі від правоохоронних органів та суду слідчий суддя повинен врахувати також низку інших обставин, як-то: дані про особу підозрюваного, що свідчать про його схильність до втечі та наявність спроможностей до її організації, тощо.
В обґрунтування ризику втечі сторона обвинувачення посилається на наявність двох обставин, а саме - тяжкість можливого покарання та наявність у підозрюваного громадянства іншої країни - російської федерації, що може зумовити можливість виїзду підозрюваного закордон.
Щодо існування першого із перелічених факторів як такого, що зумовлює ризик переховування підозрюваного, слідчий суддя в цілому погоджується зі стороною обвинувачення.
Водночас стосовно другого із перелічених факторів, слідчий суддя, за наслідками його обговорення із учасниками провадження в судовому засіданні та дослідження матеріалів клопотання, дійшов висновку про можливість нівелювання цього ризику шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою визначення застави. При цьому, на підозрюваного буде покладено обов'язок не покидати місто Чернігів, в якому він проживає, у раз внесення застави.
Крім того, на даний час підозрюваний не вчиняв спроб переховуватися від органів досудового розслідування,
Також слідчий суддя в аспекті оцінки інтенсивності ризику переховування від правоохоронних органів бере до уваги дані, що характеризують підозрюваного, зокрема наявність міцних соціальних зв'язків: цивільної дружини (що ніким з учасників провадження не заперечувалося), має постійне місце роботи - директор Комунальної установи «Чернігівський обласний центр соціальної адаптації Чернігівської обласної ради» а також є керівником громадської організації, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має відзнаки за громадську діяльність. Тобто дані про особу підозрюваного, зокрема його соціальні зв'язки, попереднє ставлення до дотримання законів дозволяють стверджувати, що попри те, що ризик переховування від органів досудового розслідування існує (особливо на початковій стадії кримінального провадження), однак ступінь інтенсивності цього ризику певною мірою знижується за рахунок позитивної характеристики особи до моменту вчинення кримінального правопорушення.
За наведених умов слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК у кримінальному провадженні на даний час існує, та є зумовленим, зокрема можливим вчиненням дій з боку підозрюваного, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та суворості можливого покарання.
Водночас, на переконання слідчого судді, відсутні об'єктивні підстави вважати, що такий ризик не може бути нівельований шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою визначення застави.
2.2. Ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні
Слідчий суддя частково погоджується із тим, що враховуючи стадію кримінального провадження та те, що суд вправі обґрунтовувати своє рішення по суті кримінального провадження лише показаннями, безпосередньо сприйнятими в ході судового розгляду, ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує, особливо на первинних стадіях досудового розслідування.
Водночас слідчий суддя повинен взяти до уваги й те, що інтенсивність ризику впливу на свідків та потерпілих, як і будь-якого іншого ризику, може мати різний ступінь вираження, і вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний не формально, а по суті дослідити можливість нівелювання цього ризику шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Інтенсивність вираження ризику слідчим суддею визначається, зокрема, з урахуванням наявних даних про особу підозрюваного. Спроби тиску чи підкупу свідків та потерпілих у кримінальному провадженні є протиправним діянням, а отже оцінюючи ступінь інтенсивності цього ризику слідчий суддя повинен врахувати такі аспекти характеристики особи, як її схильність до протиправної діяльності. Водночас, інкриміноване кримінальне правопорушення, попри його значну тяжкість, має неумисну форму вини, підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. А отже, аналіз даних про особу підозрюваного на даний час не дає підстав стверджувати, що останній виявляє усталену схильність до вчинення умисних протиправних дій, до яких, серед іншого, належить підкуп або тиск на свідків.
Також слідчий суддя бере до уваги й те, що на даний час відсутні відомості про спроби підозрюваного або його оточення здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні. При цьому сам лише факт, що підозрюваний був затриманий, не може повністю виключати вплив на учасників кримінального провадження з боку його оточення. Таким чином, попри те, що на даній ранній стадії кримінального провадження ризик впливу на свідків існує та не може бути виключеним повністю, однак і відсутність на даний час конкретизованих відомостей про вчинення впливу слідчий суддя зобов'язаний взяти до уваги.
Наведені обставини в сукупності хоча й не нівелюють повною мірою існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, однак дають підстави для висновку про можливість нівелювання на даній стадії кримінального провадження цього ризику шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою визначення застави у кримінальному провадженні, а також із покладенням відповідних обов'язків утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні у разі внесення застави.
2.3. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню
За доводами сторони обвинувачення, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходить своє вираження у можливості створення підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були або були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань.
Водночас слідчий суддя зауважує, що спонукання інших осіб до надання неправдивих свідчень потребує значних фінансових можливостей або інших важелів тиску на таку особу, однак на наданий час таких можливостей відносно підозрюваного не було встановлено. Отже, хоча наведене й не нівелює цього ризику повністю, однак змушує слідчого суддю констатувати, що на даний час конкретизованих відомостей про значні організаційні можливості в підозрюваного до перешкоджання досудовому розслідуванню у провадженні немає.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі від 23 січня 2012 року N 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризик фальсифікації доказів або підбурювання свідків до дачі неправдивих показань хоча й існує на даній стадії кримінального провадження, однак із огляду на такі фактори, як: відомості про особу підозрюваного; відсутність на даний час конкретизованих відомостей про спроби підозрюваного або його оточення фальсифікувати докази у кримінальному провадженні; ступінь вираження цього ризику на даний час не є настільки високою, аби він не міг бути нівельований запобіжним заходом у виді тримання під вартою із альтернативою визначення застави. У разі порушення підозрюваним процесуальних обов'язків, які утримують його від вчинення дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, такий запобіжний захід може бути змінено на більш суворий.
ІІІ. Висновок щодо запобіжного заходу
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та визнає їх достатніми для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою визначення застави.
Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя бере до уваги те, що матеріальний стан підозрюваного (доходи у виді заробітної плати за двома місцями роботи, наявність у власності двох транспортних засобів), відомості про який підозрюваний озвучив у судовому засіданні, дають можливість визначити заставу в сумі 242 240 грн.
Саме такий розмір застави, з одного боку, є достатнім для забезпечення процесуальних обов'язків, а з іншого - не є очевидно непомірним для підозрюваного та не спричиняє порушення вимог ч. 2 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Інші, менш обтяжливі запобіжні заходи, як-то особисте зобов'язання чи особиста порука, не зможуть дієво забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, зокрема що тяжкість обвинувачень не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії», заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Нездійснення національними судами оцінки спроможності особи сплатити необхідну суму може призвести до порушення статті 5 Конвенції (див. пункт 26 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України»).
Водночас під час судового розгляду клопотання не було встановлено обставин, які би давали підстави для висновку про те, що встановлені в кримінальному провадженні ризики мають таку високу інтенсивність, яка може бути нівельована виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Також слідчий суддя бере до уваги стан здоров'я підозрюваного, зокрема наявність документально підтверджених звернень до лікаря 02.02.2026 із діагнозом (основним) гіпертонія з ускладненням, що на фоні віку підозрюваного (56 р) може створювати передумови для погіршення його стану здоров'я в разі прийняття рішення про застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таким чином, слідчий суддя із урахуванням ступеня вираження інтенсивності ризиків, стадії кримінального провадження, відомостей про особу підозрюваного та його стану здоров'я, неумисного характеру інкримінованого кримінального правопорушення, вважає необґрунтованим посилання сторони обвинувачення на необхідність не визначати у даному кримінальному провадженні заставу як альтернативу триманню під вартою.
Керуючись статтями ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калінінград, російська федерація, без зареєстрованого місця проживання, має посвідку на постійне проживання в Україні з 2015 року, громадянина російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, з часу фактичного затримання о 23 годині 30 хвилини 02 лютого 2026 року до 02 квітня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 02 квітня 2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 06.02.2026
Слідчий cуддя ОСОБА_1