Справа № 750/119/26
Провадження № 2/750/1234/26
06 лютого 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Ткаченко К.Д.,
за участі представника Позивача ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
треті особи: Чернігівська міська рада, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єськова», -
встановив:
у грудні 2025 року адвокат Великородна Марина Олегівна в інтересах ОСОБА_2 (далі - Позивач) засобами поштового зв'язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, треті особи: Чернігівська міська рада, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єськова».
Позов мотивовано тим, що 21 лютого 2005 року Позивач отримав ордер № 544 серії «Д» на квартиру у АДРЕСА_1 , на склад сім'ї: ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 , 1989 р.н. - син, ОСОБА_6 , 1991 р.н. - дочка, ОСОБА_7 , 2004 р.н. - син.
Наразі, в даній квартирі залишилися зареєстрованими сам Позивач та Відповідач - його син ОСОБА_3 . Однак, Відповідач 25.03.2022 виїхав до Франції, постійно там поживає та наразі повертатися не планує. Таким чином, Відповідач з 25.03.2025 у квартирі за адресою реєстрації не проживає, комунальні платежі не сплачував та не сплачує, в утриманні та ремонті житла участі не брав і не бере, будь-які його речі в квартирі відсутні. У зв'язку з цим, щодо Відповідача було складено Акт про не проживання особи за адресою місця реєстрації.
Позивач просить визнати Відповідача таким, що втратив право користування вищезазначеною квартирою.
Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 06.02.2026 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник Чернігівської міської рада через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином.
У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Усова Ю.О. позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Позивач також пояснив, що відповідач є його сином, який з березня 2022 року постійно проживає у Франції, закінчує університет у м. Гавр, попросив тимчасовий захист та наразі отримує вид на проживання. До України повертатися він не планує, подальше своє життя має намір провести у Франції. Метою звернення до суду Позивач вказує необхідність приватизації квартири, що ускладнене реєстрацією у ній сина. Також оплата комунальних послуг у квартирі на даний час Позивачем здійснюється самостійно за тарифами, розрахованими відповідно до кількості зареєстрованих осіб, хоча фактично у квартирі Позивач проживає один.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Згідно з ордером на житлове приміщення № 544 від 21.02.2005 квартира за адресою: АДРЕСА_1 отримана як службове житло ОСОБА_2 , до складу сім'ї якого входили дружина ОСОБА_8 , сини ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_6 (а.с. 10).
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 02.12.2025 № 14490/2, станом на 01.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані Позивач та Відповідач, оскільки дружина - ОСОБА_9 знялась з реєстрації 18.11.2025, а дочка - ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).
Згідно з Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 05.12.2025, складеного головою правління ОСББ «Єськова» Комковим Ю.В. у присутності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , дійсно зареєстрований, але не проживає за місцем реєстрації з 25 березня 2022 року (а.с. 15).
Відповідно до копії посвідки «BENEFICIAIRE DE LA PROTECTION TEMPORAIRE» вбачається, що Відповідач виїхав до Франції та отримав там документи на проживання (а.с.14).
Частиною 4 ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (ч. 2 ст. 64 ЖК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 ЖК України наймач жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
У ст. 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно зі ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, встановлених ч.1, п. п. 1 і 5 ч. 3 та ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування наданим йому майном, наймач житла має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно з частиною 2 статті 107 ЖК України, якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повідомили суду, що є сусідами ОСОБА_2 по під'їзду будинку по АДРЕСА_2 . До початку повномасштабного вторгнення рф до України у квартирі Позивача АДРЕСА_3 разом з ним проживали його дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_13 . З березня 2022 року вони виїхали з квартири та, зі слів Позивача, наразі постійно проживають у Франції. З того часу (березень 2022 року) ОСОБА_13 жодного разу у квартирі не з'являвся, ОСОБА_2 проживає у ній сам.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.
Оскільки рішення суду про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням дозволить Позивачу реалізувати своє право на приватизацію житла, а також соціальних пільг, зокрема щодо оплати за комунальні послуги, а також право на приватизацію державного житлового фонду, разом з тим не порушить житлових прав та законних інтересів Відповідача, оскільки фактично він ними не користується, суд вважає що втручання держави у вигляді ухвалення судового рішення про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у даному випадку за установлених судом обставин переслідує легітимну мету, здійснюється згідно із законом та є необхідним.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач поніс судові витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн, які не заявлені ним до відшкодування, а тому керуючись принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦПК України, суд залишає їх за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71-72, 163 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Чернігівська міська рада, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єськова» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП- НОМЕР_2 .
Третя особа: Чернігівська міська рада, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, ЄДРПОУ - 34339125.
Третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єськова», 14033, м. Чернігів, вул. Курсанта Єськова, 6, корпус 2, ЄДРПОУ - 40568173.
Суддя Олег КОСЕНКО