Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/114/26
3/689/115/26
Іменем України
06 лютого 2026 року с-ще Ярмолинці
Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Кульбаба А.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , який фактично проживає: АДРЕСА_2 , військовослужбовця НОМЕР_1
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Військовослужбовець ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що він 11 січня 2026 року близько 19 год. 30 хв. перебував на території військової частини НОМЕР_1 та виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 в суді вину не визнав, суду пояснив, що в стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, судом встановлене наступне.
Згідно ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисних діях вживання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, а також виконання службових обов'язків у нетверезому стані.
Єдиним нормативним актом в Україні, який регулює порядок проходження огляду на факт встановлення перебування в стані алкогольного сп'яніння, є ІНСТРУКЦІЯ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрована в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858.
Ця теза підтверджена в роз'ясненні, викладеному в Листі Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України від 21.06.2013 року № 3.22-17/327/18254, де зазначено, що «відповідно до чинного законодавства України порядок огляду на стан сп'яніння регламентується постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказом МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/600 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зареєстрований в МЮ України 6.10.2009 року. Зазначений наказ МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/600 скасований спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, але прийнята уже зазначена вище Інструкція.
Таким чином, до правовідносин, що склались в даному провадженні про адміністративне правопорушення, можливо застосувати положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858, оскільки інший нормативний акт відсутній, виявлення алкогольного сп'яніння у водіїв і громадян, які транспортними засобами не управляють, не має різниці, так як об'єктом дослідження є в любому випадку стан людини.
Відповідно до положень розділу III цієї Інструкції Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
У ст. 8 пунктом 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, із змінами та доповненнями до Конвенції в Європейській угоді від 01 травня 1971 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, зазначено, що мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр видихуваного повітря, що становить згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і видихуваному повітрі 0,5 проміле.
Пунктом 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, який звучить дослівно так: «Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові». В даній інструкції йдеться про показник 0,2 проміле алкоголю в крові, а досліджується рівень алкоголю у повітрі що видихається. Тобто, жодного посилання в законодавстві України на допустиму чи не допустиму норму алкоголю у повітрі, що видихається немає.
В даній справі згідно Дослідження концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається, на приладі "Алкофор 307", долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, показник «Алкофор 307» показав 0,25 % позитивний.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5247 чинне до 30.09.2026 межі допустимої абсолютної похибки газоаналізатора АлкоФор 307 межі допустимої абсолютної похибки (в інтервалі діапазону вимірювання від 0 до 0,5 проміле -+-0,1 проміле, тобто така похибка (+-0,1 проміле) ставить під сумнів результат в 0,25 проміле, який було встановлено у ОСОБА_1 при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою вказаного приладу, оскільки вказаний показник перебуває у межах можливої похибки вимірювань.
Враховуючи зазначене, зафіксований технічним засобом «АлкоФор 307» результат огляду на стан сп'яніння 0,25 проміле, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, не може в достатній мірі свідчити про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий показник знаходиться в межах допустимої похибки у вимірюваннях 0,25 проміле (+-0,1 проміле).
Згідно п. 9 розділу 3 Інструкції, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що викладені обставини свідчать про недоведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаними правовими нормами.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведені обставини, оскільки матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 ч.3 КУпАП, що виключає провадження у справі, у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.24,172-20 ч.3, 247, 284 КУпАП, -
постановив:
Справу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.
Суддя Андрій КУЛЬБАБА