Єдиний унікальний номер №943/1172/25
Провадження № 2/943/162/2026
06 лютого 2026 року м.Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Шендрікової Г.О.
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.
за участю представників позивача адвокатів Золотухіна О.О., Прокопик І.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву позивачки Міхневич Г.М. про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в її інтересах діє представник позивача ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Буської міської ради «Буська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі,
30 січня 2026 року через канцелярію Буського районного суду Львівської області позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відвід головуючої судді Шендрікової Ганни Олександрівни, після того, коли суд 23.01.2026 року, за наслідками підготовчого судового засідання 22.01.2026 року відмовив у задоволенні заяви представника позивача адвоката Золотухіна О.О. про відвід судді.
Заяву про відвід позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що існують інші обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки на думку заявника було порушено порядок визначення судді для розгляду справи. Окрім того, посилається на норми Кодексу суддівської етики і посилається на ряд рішень Європейського суду з прав людини та рішення Верховного Суду, де зазначено, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Представник позивачки адвокат Прокопик І.О. підтримала заявлений відвід судді. Суду надала пояснення в підтримку поданої заяви, які є аналогічними у заяві про відвід.
Представник позивачки адвокат Золотухін О.О. підтримав заявлений відвід судді. Суду надав пояснення в підтримку поданої заяви, які є аналогічними у заяві про відвід
Заслухавши думку представників позивачки, дослідивши подану заяву та додані до неї докази, суд приходить до наступного висновку.
Заява про відвід головуючій у справі була подана через канцелярію Буського районного суду Львівської області 30.01.2026 року за більше ніж три робочі дні, оскільки судове засідання було призначене на 05 лютого 2026 року.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У п. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України законодавцем визначений строк у три робочі дні, до моменту настання певної процесуальної дії - розгляд заяви судом про відвід судді.
В силу ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, яка повинна неминуче настати.
Аналізуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що обрахування строків в даному випадку розпочалося з моменту подачі заяви, яка була подана позивачкою ОСОБА_1 через канцелярію Буського районного суду Львівської області 30.01.2026 року
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.
Позивач ОСОБА_1 скористалась своїм правом, визначеним Цивільним процесуальним кодексом України, заявивши відвід головуючій у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року «Білуха проти України» визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатись за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності.
Оцінюючи наведені факти у їх логічному взаємозв'язку так і окремо в контексті даної справи, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватися безсторонністю судді і у розгляді кожної судової справи має бути досягнутий баланс між незалежністю суддів та загальним сприйняттям їх судового рішення як такого, що прийняте безсторонньо, а вимога об'єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантії. Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).
Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради 00Н від 27.07.2006 № 2006/23, визначають, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії? від 26.10.1984, А, N 86).
Щодо доводів позивачки з посиланням на порушення автоматизованого розподілу справ, то щодо цих доводів, суд виклав свою позицію в ухвалі від 23 січня 2026 року.
З урахуванням вище зазначеного, для зняття будь-яких сумнівів у позивачки ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що заявлений відвід слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 120, 123, 258, 259 ЦПК України, суд,-
постановив :
задовольнити, подану заяву позивачкою ОСОБА_1 про відвід судді Шендрікової Ганни Олександрівни.
Справу передати на автоматичний розподіл у відповідності до встановленого порядку ст. 33 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шендрікова Г. О.