Справа №333/601/26
Пр. № 2-з/333/5/26
06 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Наумової І.Й., секретаря судового засідання: Кунець В.В., представника позивача - адвоката: Трачук Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська академія управління і права», третя особі: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018», про усунення перешкод у користуванні власністю, -
19.01.2026 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська академія управління і права», третя особі: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018», про усунення перешкод у користуванні власністю, зокрема позивачка в позові просить суд: усунути їй перешкоди в користуванні належним їй магазином літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. шляхом зобов'язання відповідача демонтувати - навіс літ Е площею 115,84 кв.м. (металевий профіль на металевому каркасі, встановлений на наскрізному проході простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП шириною 6,20м ) за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з позовом позивачкою подана заява про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту та заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Міська академія упра6ління і права" (ЄДРПОУ 45999439), іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме прибудови літ. Е, яка входить до складу основної будівлі та має спільну стіну з магазином літ. А" - 1) площею 115,84 кв.м. (металевий профіль на металевому каркасі, встановлений на наскрізному проході простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП шириною 6,20м) за цією адресою.
Свою заяву позивачка обґрунтовує тим, що наслідком невжиття вищевказаних заходів може відбутися зміна чергового власника спірного навісу, що перешкодить у виконанні судового рішення у разі задоволення позову.
В судовому засіданні представниця позивачки пояснила, що під час судового спору за її позовом до іншого власника спірного нерухомого майна, останній відчужив це майно відповідачу, що стало підставою для відмову в задоволенні її позову в зв'язку із залученням неналежного відповідача у справі. З огляду на вказане, просила задовольнити заяву з підстав, зазначених в позові.
Суд, вислухав пояснення представниці позивачки, дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та додані до неї документи, дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Між сторонами у справі існує спір щодо належного відповідачу майна, зокрема об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , - навісу літ Е (металевий профіль на металевому каркасі, встановлений на наскрізному проході простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП шириною 6,20м ), який входить до складу іншого нерухомого майна належного відповідачу за цією адресою. Дані обставини підтверджуються доданими до позову доказами. Наразі право власності на нерухоме майно за даною адресою зареєстроване за відповідачем у справі.
З матеріалів цієї справи вбачається, що під час судового спору у іншій справі щодо даного спірного майна між позивачем і колишнім власником цього майна ТОВ "АТЛАНТ ПЛЮС 2018", останнім дане майно відчужено іншій особі, що призвело до відмови у задоволенні позову в зв'язку із залученням неналежного відповідача, та вимушеного повторного пред'явлення позивачкою аналогічного позову до нового власника цього майна - відповідача у цій справі.
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо вказаного вище нерухомого майна, з'ясувавши обсяг позовних вимог, суд вважає, що існує ризик можливого відчуження спірного майна відповідачем іншій особі, і невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист, інтересів позивача та перешкодити у виконанні рішення суду у цій справі, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення заяви позивача та вжиття вказаних нею заходів забезпечення позову щодо спірного об'єкту нерухомості.
Згідно ч.7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає.
На даний час немає необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська академія управління і права», третя особі: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018», про усунення перешкод у користуванні власністю, - задовольнити.
Забезпечити даний позов шляхом накладення арешту та заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Міська академія упра6ління і права" (ЄДРПОУ 45999439), іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, а саме, конструктивної частини - навісу літери літ. Е нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (відомості щодо якої зазначені у витязі реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ серія та номер ЗП101250721381).
Відомості щодо боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська академія управління і права», код в ЄДРПОУ: 45999439, адреса розташування: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд.27/29, кімната 41.
Відомості щодо стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Суддя: Наумова Ірина Йосипівна