Рішення від 06.02.2026 по справі 139/3/26

Справа № 139/3/26

Провадження № 2/139/2/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі головуючої - судді Тучинської Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

07 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3695954. 29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3695954.

14 вересня 2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 103582496. 17 грудня 2021 року було укладено договір № 17/12-2021-62, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 103582496.

08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 926138. 25 січня 2022 року було укладено договір № 25/01/2022/1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 926138.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 3695954, № 103582496 та № 926138, позичальником за якими є ОСОБА_1 .

Заборгованість за вказаними вище договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються.

01 січня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко Марії Миколаївни до Мурованокуриловецького районного суду надійшов позовом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 33678 гривні 66 копійок.

02 січня 2026 року на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано підтвердження про зареєстроване місце проживання відповідача в с. Конищів Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області (а.с. 12).

Ухвалою від 02 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду та відкрито провадження у справі (а.с. 14). Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалу про відкриття провадження відповідачу було вручено 07 січня 2026 року (а.с. 16). Відзив чи заяви/клопотання відповідач не подала.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв'язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до задоволення частково, враховуючи таке:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено:

07 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3695954, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов'язувалася повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (пп. 1 п.1); сума кредиту 2000 гривень (пп. 1.2. п. 1); строк кредиту 15 днів з 07.09.2021 (пп. 1.3. п. 1); дата повернення кредиту 22.09.2021 (пп. 1.4. п. 1); орієнтовна загальна вартість кредиту 3480 гривень (пп. 1.5. п. 1); комісія за надання кредиту 580 гривень (пп. 1.5.1. п. 1); стандартна процентна ставка 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пп. 1.6. п. 1); тип процентної ставки - фіксована (пп. 1.7. п. 1); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (пп. 2.1. п. 2); Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомилася, зокрема, з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.ч. 2 і 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору, інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1. п. 5); цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пп. 6.1. п. 6).

14 вересня 2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 103582496, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов'язалася повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (п. 1); сума кредиту 1200 гривень (пп. 1.2. п. 1); строк кредиту 15 днів з 14.09.2021 (пп. 1.3. п. 1); дата повернення кредиту 29.09.2021 (пп. 1.4. п. 1); орієнтовна загальна вартість кредиту 1201 гривня 80 копійок (пп. 1.5. п. 1); стандартна процентна ставка 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пп. 1.6. п. 1); тип процентної ставки - фіксована (пп. 1.7. п. 1); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (пп. 2.1. п. 2); пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (пп. 2.3.1.2. п. 2); Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомилася, зокрема, з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.ч. 2 і 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами (у т.ч., викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору, інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1. п. 5); цей Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пп. 6.1. п. 6).

08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 926138, відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язалася повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики (п. 1.); сума позики 2050 гривень (п. 2.1); строк позики 30 днів (п. 2.2); базова процентна ставка (фіксована) 2% (п. 2.3). Відповідно до п. 13 цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі, про що свідчить п. 21 в якому, зокрема, зазначено ПІБ позичальника ОСОБА_1 , її РНОКПП, реквізити паспорта, електронна та поштова адреса, номер телефону, рахунок та електронний підпис одноразовим ідентифікатором pe0XMs3JzA.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 3695954 від07 вересня 2021 року:

Як зазначено вище та слідує з умов цього Договору, сума кредиту 2000 гривень, строк кредиту 15 днів з 07.09.2021 до 22.09.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту 3480 гривень; комісія за надання кредиту 580 гривень; стандартна процентна ставка 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Виконання ТОВ «МІЛОАН» своєї частини договору про видачу кредитних коштів доведено квитанцією з такими реквізитами: ID платежу 1756488420, сума 2000 гривень, дата платежу 07.09.2026, кошти згідно договору 3695954, отримувач: картка/рахунок НОМЕР_1 .

Сума заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитом в розмірі 9480 гривень доведена відповідним розрахунком заборгованості, вчиненим ТОВ «МІЛОАН» станом на 21 листопада 2021 року. Із цього розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не виконувала свого зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Договором про споживчий кредит № №103582496 від 14 вересня 2021 року:

Як слідує з умов цього Договору, сума кредиту - 1200 гривень, строк кредиту - 15 днів з 14.09.2021 до 29.09.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту 1201 гривня 80 копійок; стандартна процентна ставка 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець виконав перед ОСОБА_1 своє зобов'язання з видачі кредитних коштів, що доведено квитанцією з такими реквізитами: ID платежу 1763815972, дата платежу 14.09.2021, сума 1200 гривень, кошти згідно договору 103582496,отримувач: платіжна система VISA, номер платіжного інструменту 414949*52.

Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення,вчиненої ТОВ «МІЛОАН» станом на 28 листопада 2021 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № №103582496 від 14 вересня 2021 року становить 4801 гривня 80 копійок. Також цією Відомістю доведено, що ОСОБА_1 не виконувала свого зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021 року:

Відповідно до умов цього Договору, сума кредиту складає 2050 гривень, строк кредиту 30 днів; базова процентна ставка 2% з другого дня користування позикою до дати повернення.

Довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000082262/ТНПП від 10.11.2025 доведено факт виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого зобов'язання з видачі ОСОБА_1 кредиту: дата - 08.10.2021; номер платежу e0587db9-2d14-47eb-8896-c185ce1f37f2; сума 2050.00 гривень; отримувач - ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

З розрахунку заборгованості, вчиненого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 25.01.2022, ОСОБА_1 не виконувала свого зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а тому утворилася заборгованість в розмірі 6519 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язався відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор зобов'язався, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржником.

Відповідно до п. 6.1.4. Право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (додаток № 2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 (Витяг з Додатку № 3 до договору Факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021), ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги, в тому числі, і за Договором № 3695954, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 9480 гривень ( з яких 2000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6900 гривень - заборгованість за відсоткам, 580 гривень - заборгованість по комісії).

17 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до якого Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язався відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор зобов'язався, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржником.

Відповідно до п. 6.1.4. Договору факторингу № 17/12-2021-62, право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (додаток № 4), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу № 17/12-2021-62 (Витяг з Додатку № 3 до договору Факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги, в тому числі, і за Договором № 103582496, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 4801 гривня 80 копійок (з них: 1200 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3601 гривня 80 копійок - заборгованість за відсоткам).

25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено Договір факторингу № 25/01/2022/1, відповідно до умов якого "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передало за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" прийняло належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників.

Відповідно до п. 2.3. Договору факторингу № 25/01/2022/1 з дати відступлення Прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування процентів за Договором позики за умови дотримання чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, заданих неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідно до законодавства та умов договорів позики. Відповідно до п. 6.1.4. Договору право вимоги переходить до Фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №2), який підтвердженням передачі Фактору Права грошової вимоги до Боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 25/01/2022/1 від 25.01.2022, боржником за Договором № 926138 зазначено ОСОБА_1 з боргом в сумі 6519 гривень 01 копійка, з яких: 2050 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 4469 гривень 01 копійка - заборгованість за відсотками.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Відповідно до цього Договору Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору права вимоги до Боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за договорами позики.

Відповідно до п. 5.2. права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги, в тому числі, за

-Договором № 3695954, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 18180 гривень, з яких: 2000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15600 гривень - заборгованість за відсоткам, 580 гривень - заборгованість по комісії;

-Договором № 103582496, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 8941 гривня 80 копійок, з яких: 1200 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7741 гривня 80 копійок - заборгованість за відсоткам;

-Договором № 926138, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 6556 гривень 86 копійок, з яких: 2050 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 4469 гривень 01 копійка - заборгованість за відсоткам, 37 гривень 85 копійок - відповідальність за порушення грошових зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України.

Отже, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3695954 від 07 вересня 2021 року, за кредитним договором № 103582496 від 14 вересня 2021 року та за Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021 року.

До суду позивачем заявлено вимогу про стягнення таких заборгованостей: за Договором № 3695954 в сумі 18180 гривень, з яких: 2000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15600 гривень - заборгованість за відсоткам на дату відступлення права вимоги, 580 гривень - заборгованість по комісії; за Договором № 103582496 в сумі 8941 гривня 80 копійок, з яких: 1200 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 7741 гривня 80 копійок - заборгованість за відсоткам на дату відступлення права вимоги; за Договором № 926138 в сумі 6556 гривень 86 копійок, з яких: 2050 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 4469 гривень 01 копійка - заборгованість за відсоткам на дату відступлення права вимоги, 37 гривень 85 копійок - відповідальність за порушення грошових зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України, а всього - 33678 гривень 66 копійок.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованостей за кредитними договорами, які є предметом цього позову, суду не подала.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд враховує таке:

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3695954 від 07 вересня 2021 року, укладеного із ТОВ «МІЛОАН», стверджується розрахунками заборгованості первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН», наступного після нього кредитора - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивача. Зокрема, із розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» слідує, що воно здійснювало нарахування відсотків за період 17.12.2021 до 23.02.2022 (включно), відсоткова ставка 5% денних. Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, він ніяких нарахувань з моменту отримання прав вимоги не здійснював.

Відповідно до п. 2.3. Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало від ТОВ «МІЛОАН» право грошової вимоги, зокрема, за Договором № 3695954 від 07.09.2021, Фактор отримав право грошової вимоги виключно в частинах тих сум Заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованою вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 3695954 від 07.09.2021 по процентах, які були нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3695954 від 07 вересня 2021 року, укладеного із ТОВ «МІЛОАН», в розмірі 9480 гривень.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103582496 від 14 вересня 2021 року, укладеного із ТОВ «МІЛОАН», стверджується розрахунками заборгованості первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН», наступного після нього кредитора - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивача. Зокрема, із розрахунку заборгованості за цим договором, вчиненим ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» слідує, що це товариство здійснювало нарахування процентів за відсотковою ставкою 5% денних за період з 17.12.2021 до 23.02.2022 (включно).

Однак, відповідно до п. 2.3. Договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало від ТОВ «МІЛОАН» право грошової вимоги до Боржників виключно в частинах тих сум Заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованою вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 103582496 від 14.09.2021 по процентах, які були нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103582496 від 14 вересня 2021 року, укладеного із ТОВ «МІЛОАН», в розмірі 4801 гривня 80 копійок.

Заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021 року, укладеного з ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» стверджується розрахунками заборгованості первісного кредитора, наступного після нього кредитора - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивача. Зокрема, із розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» слідує, що ним боржнику ОСОБА_1 нараховано 3% річних в сумі 05 гривень 05 копійок та інфляційні збитки в сумі 32 гривні 80 копійок.

Отже, за Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021року із ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" теперішній кредитор ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" отримало право вимоги в сумі 6556 гривень 86 копійок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" має право вимоги до відповідача за кредитними договорами, що є предметом цього позову, в загальній сумі 20838 гривень 66 копійок.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 33678 гривень 66 копійок. Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку часткове задоволення позову 20838 гривень 66 копійок або 61,87 %, тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору (а.с. 17) підлягає у розмірі 61,87 % або 1498 гривень 73 копійки.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У цій справі між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" 01 липня 2024 року було укладено Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги. Предметом цього Договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Даним Договором (п. 1.1.); вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на отримання юридичної допомоги, які є невід?ємними додатками до цього договору (п. 4.1.); Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги після надання Адвокатським об'єднанням Клієнту відповідного розрахунку оплати (п. 4.2.).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно прайс-листа АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", Заявки на надання юридичної допомоги № 2643 від 03.11.2025 та Витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 загальна вартість робіт (наданих послуг і виконаних робіт) становить 13000 гривень.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, 23 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними. Надаючи оцінку доводам позивача щодо понесених ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на послуги адвоката та наданим на їх підтвердження доказам, суд керується таким:

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

У цій справі установлено, що сторони погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням Клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Як слідує із Витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025,ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало від Адвокатського об?єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС необхідну правничу допомогу у вигляді:

- надання усної консультації з вивчення документів, на яку витрачено 2 години;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 3 години часу).

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 13 тисяч гривень не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Так, правнича послуга як надання усної консультації з вивчення документів, на яку адвокатом витрачено 2 години, є складовою послуги зі складання позовної заяви.

З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що реально виправданими є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4 тисячі 500 гривень (3 години х 1500 грн вартості години = 4500 грн).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 61,87% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді витрат на професійну правову допомогу підлягає у розмірі 61,87% або 2784 гривні 15 копійок.

Загалом компенсації позивачу з відповідача підлягають судові витрати в сумі 4282 гривні 88 копійок (1498,73 грн судового збору + 2784,15 грн витрат на правничу допомогу = 4282,88 грн).

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Кредитним договором № 3695954 від 07 вересня 2021 року, Кредитним договором № 103582496 від 14 вересня 2021 року, Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021 року,ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 625, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 3695954 від 07 вересня 2021 року із ТОВ «МІЛОАН», за Кредитним договором № 103582496 від 14 вересня 2021 року із ТОВ «МІЛОАН» та Договором позики № 926138 від 08 жовтня 2021 року із ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на загальну суму 20838 гривень 66 копійок, а також судові витрати в сумі 4282 гривні 88 копійок, а всього 25121 (двадцять п?ять тисяч сто двадцять одну) гривню 54 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: _________________

Попередній документ
133877514
Наступний документ
133877516
Інформація про рішення:
№ рішення: 133877515
№ справи: 139/3/26
Дата рішення: 06.02.2026
Дата публікації: 09.02.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (17.03.2026)
Дата надходження: 01.01.2026
Предмет позову: Про стягнення заборгованості за договорами