133/3816/25
2/133/371/26
Іменем України
06.02.26 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючої-судді Дурач О.А.
за участю секретаря Блащук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9), представник позивача - Кириченко Ольга Миколаївна до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
09.10.2025 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 14.10.2025 р.
Короткий зміст вимог заяви
27.11.2020 року між ТОВ «ОТП БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір № 2034794507, договір підписаний сторонами. За договором відповідач отримав кредит на засадах строковості, поворотності, платності. ТОВ «ОТП БАНК» свої зобов'язання виконав, але у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість у розмірі 19864 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 371,51 грн., по процентам в розмірі 1394,16 грн., комісії - 9098,33 грн. 24.03.2023 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 24/03/23, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Заборгованість відповідачем у повному обсязі не погашена, чим порушуються інтереси позивача. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору, витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Відповідач відзив не надав.
Процедура судового розгляду
Сторони у судове засідання не з'явились. Ухвалою суду постановлено проводити розгляд даного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала отримана позивачем через електронний кабінет Електронного суду, відповідачу надіслана рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання, що рахується судом як належне повідомлення відповідача про ухвалу суду. Клопотань про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання з викликом сторін, до суду не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 27.11.2020 року між ТОВ «ОТП БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір № 2034794507. Договором обумовлено строк його дії до 27.11.2023 р., розмір кредиту - 12744 грн., п.1.2 кредитного договору передбачено, що протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 10,00% річних.
Згідно із п.1.3 Договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів відповідно до графіку платежу.
Шляхом підписання Кредитного договору (п.1.5 Кредитного договору) Позичальник заявляє, гарантує і підтверджує, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладанням Кредитного договору Позичальника ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Кредитного договору; 3) Позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід'ємними частинами та всіма додатками до Кредитного Договору; 4) з Правилами кредитування, зокрема, з положеннями щодо відповідальності Позичалькника, та Тарифами Банку які є невід'ємною частиною Кредитного договору, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; примірник Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов'язані із видачею кредиту отримав у повному обсязі. Зауважень щодо якості та обсягу послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні.
Згідно умов Договору, позичальником сплачується комісія за управління кредитом щомісячно, у розмірі 3,99% від суми кредиту.
Крім того, згідно Паспорту споживчого кредиту, комісійна винагорода за видачу кредиту складає 0 грн., сплата додаткових послуг Банку ( внесення/виключення запису до/з ДРОРМ з отриманням витягу) - 0 грн., комісія за управління кредитом щомісячно, у розмірі 3,99% від суми кредиту.
Даний договір, паспорт споживчого кредиту підписаний сторонами.
ТОВ «ОТП БАНК», свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на рахунок позичальника, що підтверджується заявою на видачу готівки відповідача, випискою з рахунка позивальника. З даної виписки вбачається активне користування кредитними коштами відповідачем, проведення часткового погашення кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість станом на 24.03.2023, у розмірі 19864 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 371,51 грн., по процентам в розмірі 1394,16 грн., комісії - 9098,33 грн. Сума заборгованості підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2034794507.
Суд звертає увагу, що проценти за даним кредитним договором нараховані станом на 24.03.2023 р., в той час, як строк дії договору є до 27.11.2023 р. , тобто нарахування процентів відбулося в період строку дії договору та є правомірним.
24.03.2023 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 24/03/23, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 24/03/23 від 24.03.2023 року, позивачу передано вимоги по заборгованості відповідача. Вказане додатково підтверджується додатком 1(витяг) до Договору факторингу, платіжною інструкцією № 46 від 24.03.2023 р.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору, на умовах викладених в публічній пропозиції.
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, позивачем правомірно ставляться вимоги до позивача щодо нарахуванні тіла кредиту та процентів за користування кредитом в межах строку його дії.
Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст.і 11, ч. ст. 18, ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п.п.22, 23 статті 1, ст. 11 ЗУ«Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до ч.5 ст.11, ч.ч.1,2,5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Частиною 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Отже, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Разом із тим, суд зазначає, що в даному випадку нарахування комісій було правомірним та таким, що узгоджено сторонами. Як вбачається з умов договору, паспорту споживчого кредиту, комісія позивачем не нараховувалась за послуги, які мають надаватись безоплатно, а отже дії позивача в цій частині відповідають положенням ЗУ «Про захист прав споживачів» .
Судом перевірено право позивача на вимогу до відповідача, відповідно до укладеного договору факторингу та судом береться до уваги, що ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд, дійшов висновку, що між ТОВ «ОТП БАНК укладено кредитний договір, умови якого та вимоги законодавства, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини, порушені відповідачем. Утворилася заборгованість за кредитом, яка не погашена до теперішнього часу. За договором факторингу право такої вимоги набув позивач.
Висновки суду за результатами розгляду позову
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Оскільки отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд погоджується, відповідач не надав суду докази виконання зобов'язання з повернення позичених коштів, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів, комісії в заявленому позивачем розмірі.
Щодо розподілу судових витрат
При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. (понижуючий коефіціент), а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору.
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ґрунтується на критеріях реальності (фактичне надання послуг), необхідності та розумності їх розміру.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (Постанова ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).
ЄСПЛ в рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункт 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16).
Висновок викладений у постанові ВП ВС від 13.02.2024 у справі ?№ 910/12155/22, підкреслює: «досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності.»
Згідно опису виконаних робіт за договором № 01/05 від 01.05.2023 р., по провадженню адвокатом проведена робота: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (2 год.) - 3000,00 грн.; складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду - 4000,00 грн. Разом із тим, суд вважає, що визначення перспективи справи, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою не є обов'язковими та неминучими витратами, пов'язаними з наданням правничої допомоги, а ознайомлення з матеріалами справи входить до етапу складання позовної заяви, а тому в цій частині вимоги позивача слід задовольнити частково, в сумі 4000 грн. Вказані витрати є доведені, реальними та необхідними, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення їх розміру.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9), представник позивача - Кириченко Ольга Миколаївна до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, ЄДРПОУ 43115064, у погашення заборгованості за кредитним договором № 2034794507 від 27.11.2020 року станом на 23.04.2023 р. у загальній сумі 19864 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.), що включає: тіло кредиту - 9371,51 грн (дев'ять тисяч триста сімдесят одна гривня 51 коп.); заборгованість за відсотками - 1394,16 грн (одна тисяча триста дев'яносто чотири гривні 16 коп.); заборгованість по комісії - 9098,33 грн (дев'ять тисяч дев'яносто вісім гривень 33 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, ЄДРПОУ 43115064, судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.А. Дурач