Справа № 132/3785/20
2-др/132/1/26
Ухвала
Іменем України
02 лютого 2026 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
адвоката Левицької О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Левицької О.І. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності.
Ухвалою суду від 16.01.2026 провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову.
Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 11 год. 00 хв. 02 лютого 2025 року та запропоновано представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокату Левицькій О.І. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 22.01.2026 року.
22.01.2026 р. на адресу суду від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Левицької О.І., через систему «Електронний суд», надійшло клопотання, яке зареєстровано за вх. № 763/26 про стягнення з позивача - ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 66 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 - 49 500,00 грн. Також до заяви було долучено: ордер про надання правничої (правової) допомоги, платіжну інструкцію про перерахунок коштів на суму 5000 грн., договір про надання правової допомогиЮ акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 26.02.2025р. та чек на підтвердження направленя даної заяви відповідачці ОСОБА_4
02.02.2026 р. на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Геращенко Т.В., через систему «Електронний суд» та електронну пошту сулу, надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Судове засідання просить провести у відсутність позивача та її представника.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Левицька О.І. в судовому засіданні підтримала клопотання про стягнення з позивача - ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 66 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 - 49 500,00 грн. та просила задоволити його в повному обсязі, оскільки позивачка подала безпідставний позов, від якого в процесі розгляду справи відмовилася, а відповідачі були вимушені реагувати на поданий позов, та звертатися за правовою допомогою за захистом своїх прав.
При розгляді заяви просить врахувати добросовісну поведінку відповідачів та їх представників, відсутність будь-яких ознак затягування розгляду справи чи іншого перешкоджання правосуддю. Витрати відповідачів на правничу допомогу були необхідними, невідворотними, обґрунтованими, співмірними з тривалістю справи та обсягом витраченого адвокатами часу.
Суд, заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
25.11.2020 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності .
Ухвалою Калинівського районного суду від 16.01.2026 року було прийнято заяву позивача про відмову від позову та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності.
Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, для стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Левицька О.І стверджує, що необґрунтовані дії позивача, виразились в поданні завідомо негрунтованного позову та зловживанні своїми процесуальними правами.
Вирішуючи вимоги відповідачів про компенсацію здійснених ними витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов'язок відшкодувати понесені відповідачами витрати на правову допомогу.
Так, доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).
Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Окрім того, поняття «необґрунтовані дії позивача» не є тотожним поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачами витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами, що судом не встановлено.
Окрім цього, суд враховує висновки викладені у постановах ВС від 18.12.2019 року у справі № 640/1029/18 та 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до п. 20 роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК 2004 року (ст. 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити у собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Таким чином, способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, вичерпний перелік яких передбачений статтею 270 ЦПК України. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд має право відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 258 ЦПК України (види судових рішень) судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови.
З аналізу наведених норм вбачається, що ухвалення додаткового рішення можливе судом за умови розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення у виді - рішення суду та наявності відповідних підстав визначених ст.270 ЦПК України.
При цьому застосовність ст.270 ЦПК України відносно ухвалення додаткового рішення після вирішення судом процедурного питання - закриття провадження у справі (в повному обсязі заявлених позовних вимог) нормами ЦПК України не передбачено.
Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Левицької О.І. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 06 лютого 2026 року.