Справа № 727/15359/25
Провадження № 2/727/716/26
05 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилався на те, що 05.01.2023 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «Sense SuperApp» звернувся до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Сенс Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta- umovi та є публічно доступною).
05.01.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500740599 відповідач запропонував Ббнку укласти угоду про надання споживчого кредиту.
05.01.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500740599 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500740599 від 05.01.2023 року.
Таким чином, 05.01.2023 року між банком та ОСОБА_1 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено угоду №5007400599 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 24 412,06 грн; процентна ставка - 12,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 84 місяців; дата повернення кредиту - 05.01.2030 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 05 числа кожного місяця. Pозмір мінімального щомісячного платежу з 1-го по 12-й міс. - 468.39 грн.; з 13-го по 24-й міс. - 566.04 грн.; з 25-го по 84-й міс. - 688.10 грн.; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
Банк взяті відповідно до угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувалась, що підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 32326 грн. 69 коп., в тому числі: 24412 грн. 06 коп. - за кредитом; 6216 грн. 05 коп. - по відсоткам; 1698 грн. 58 коп. - по комісії.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 32326 грн. 69 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 17.12.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, а також шляхом публікації оголошення на веб-сайті судової влади, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що зі змісту оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500740599 від 05.01.2023 року, яка долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 пропонує АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений мід ОСОБА_1 та банком. Оферта містить наступні умови: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 24412 грн. 06 коп.; процентна ставка - 12,99% річних. Тип ставки - фіксована. Процентна ставка може бути зміінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк кредиту - 84 місяці (а.с.35зв.-36).
Під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонує банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором.
Для повернення заборгованості за Угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
Також, в оферті зазначено, що строк для акцепту банку: 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов угоди та договору.
Зі змісту акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, вбачається, що в ній АТ «Сенс Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500740599 від 05.01.2023 року.
Згідно умов вказаних в акцепті позивач зобов'язався надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - ккредит готівкою; сума кредиту - 24412 грн. 06 коп.; процентна ставка - 12,99% річних. Тип ставки - фіксована. Процентна ставка може бути зміінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк кредиту - 84 місяці (а.с.37-38).
Дата поверненя кредиту - 05.01.2030 року.
Банк надав грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 24412 грн. 06 коп., що підтверджується меморіальним ордером №1529684015 від 05.01.2023 року (а.с.47).
Згідно виписки з особового рахунку в період із 05.01.2023 року по 23.09.2025 року відповідач користувався кредитними коштами, здійснюючи перекази, покупки, тощо (а.с.17-33).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05.01.2023, станом на 23.09.2025 року банком нарахована заборгованість у загальному розмірі 32326 грн. 69 коп., з яких: 24412 грн. 06 коп. - за кредитом; 6216 грн. 05 коп. - по відсоткам; 1698 грн. 58 коп. - по комісії (а.с.48).
АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань за договором, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у загальному розмірі 32326 грн. 36 коп. (а.с.50).
У силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
За статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Сенс Банк» із офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту у розмірі 24412 грн. 06 коп., за фіксованою процентною ставкою 12,99 % річних, строком на 84 місяці.
Відповідно до умов оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту відповідач отримав кредит в розмірі 24412 грн. 06 коп., за фіксованою процентною ставкою 12,99 % річних, строком на 84 місяці.
Отже, розмір відсоткової ставки був визначений при укладенні договору та погоджений відповідачем.
У оферті зазначено про пропозицію укласти угоду про надання споживчого кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та банком. Того ж дня, банк акцептував пропозицію на наведених у оферті умовах.
Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, що вбачається із виписки по рахунку з кредитною карткою, що у свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору.
З наданого АТ«Сенс Банк» розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається, що станом на 23.09.2025 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 32326 грн. 69 коп.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ«Сенс Банк», не довів відсутність заборгованості.
ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку віповідача, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.
Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідач не надавала.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено погодження сторонами умов кредитування, видача позичальнику кредитних коштів та розмір процентів за користування кредитом, а розрахунок заборгованості виконаний позивачем у відповідності до умов кредитування, а тому позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2721 грн. 03 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесення позивачем судових витрат до суду надано наступні документи: договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №2964 від 23.09,2016 року на ім'я Лойфер А.О., довіреність №024529/25 від 22.07.2025 року, згідно якої АТ «Сес Банк» уповноважило адвоката Лойфера А.Е. представляти інтереси банку.
За умовами пункту 3.1 Договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року встановлено, що замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: - за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн.; - за отримання рішення суду 225,00 грн.; - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, що за даним позовом складає 3137 грн. 65 коп.
Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.
Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3137 грн. 65 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714), яке розташоване в м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, заборгованість за кредитним договором №500740599 від 05.01.2023 року у розмірі 32326 грн. 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) понесені судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3137 грн. 65 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.