справа № 631/1530/25
провадження № 3/631/105/26
05 лютого 2026 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця міста Харкова, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України
в Харківській області 15.12.1997 року),
із реєстраційним номером картки платника податків НОМЕР_2 ,
одруженого, без утриманців, який працює директором
«АГРОІНВЕСТ ОХОЧЕ», зареєстрований та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 2079/20-40-07-30, складеного 15.12.2025 року головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Усачовим О. В., при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АГРОІНВЕСТ ОХОЧЕ» (код ЄДРПОУ 44487837), що розташоване за адресом: вулиця Вишнева, будинок № 95, село Старовірівка Берестинського району Харківської області,- (акт від 15.12.2025 року № 46524/20-40-07-01-05/44487837,- виявлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: підпунктів 38-1.1.1. і 38-1.1.4. пункту 38-1.1, пункту 38-1.3, пункту 38-1.4. статті 38-1; підпунктів 141.9.1., 141.9.2., 141.9.5. пункту 141.9. статті 141 Податкового кодексу України,- шляхом заниження суми податку на прибуток за 2022 рік та за 2023 рік в частині заниження загального мінімального податкового зобов'язання на загальну суму 865436,00 гривень, в тому числі за 2022 рік на суму 9580,00 гривень та за 2023 рік на суму 855856,00 гривень, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не повідомив, заяви про відкладання розгляду справи не надавав.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Отже, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення доведена всіма зібраними, наданими судді та дослідженими нею доказами у їх сукупності.
Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення № 2079/20-40-07-30, складеного 15.12.2025 року головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Усачовим О. В.., підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення.
Відповідно до Акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АГРОІНВЕСТ ОХОЧЕ» (код ЄДРПОУ 44487837) № 46524/20-40-07-01-05/44487837 від 15.12.2025 року № 46524/20-40-07-01-05/44487837 від 15.12.2025 року з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період діяльності з 11.10.2021 року по 30.09.2025 року встановлено наступні порушення:
1) підпункту 38-1.1.1., підпункту 38-1. 1.4. пункту 38-1.1, пункт 38-1.3, пункт 38-1.4. статі 38-1, підпункту 141.9.2., підпункту141.9.5. пункт 141.9. статті 141 Податкового кодексу України: занижене суму податку на прибуток за 2022 рік та за 2023 рік в частині заниження загального мінімального податкового зобов'язання на загальну суму 865436,00 гривень, в тому числі за 2022 рік на суму 9580,00 гривень та за 2023 рік на суму 855856,00 гривень;
2) підпункту 176.2 «б» пункт 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, підпункту 2) пункт 4 розділу IV Наказу «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманою з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченої) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, та пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-V1 від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: не подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з 4 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року, надання Податкового розрахунку за період з 2 кварталу 2022 року по 4 квартал 2024 року та з січня 2025 року по вересень 2025 року з недостовірними даними;
3) підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункт 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у періоді з квітня 2022 року по червень 2024 року на загальну суму 376566,67 гривень, в тому числі: за квітень 2022 року - 1800,00 гривень, за травень 2022 року - 1800,00 гривень, за червень 2022 року - 1800,00 гривень, за липень 2022 року 1800,00 гривень, за серпень 2022 року 1800,00 гривень, за вересень 2022 року - 1800,00 гривень, за жовтень 2022 року - 1800,00 гривень, за листопад 2022 року - 1800,00 гривень, за грудень 2022 року - 1800,00 гривень, за січень 2023 року 1800,00 гривень, за червень 2023 року - 69398,35 гривень, за липень 2023 року - 69172,47 гривень, за жовтень 2023 року - 87138,75 гривень, за квітень 2024 року - 59089,39 гривень та за червень 2024 року -73767,71 гривень;
4) підпункту 1.4, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, тобто встановлено несвоєчасне перерахування військового збору у періоді з квітня 2022 року по червень 2024 року на загальну суму 31380,56 гривеь, в тому числі: за квітень 2022 року - 1800,00 гривень, травень 2022 року - 150,00 гривень, за червень 2022 року - 150,00 гривень, за липень 2022 року - 150,00 гривень, за серпень 2022 року - 150,00 гривень, за вересень 2022 року 150,00 гривень, за жовтень 2022 року - 150,00 гривень, за листопад 2022 року - 150,00 гривень, за грудень 2022 року - 150,00 гривень, за січень 2023 року - 150.00 гривень, за червень 2023 року - 5783,20 гривень, за липень 2023 року - 5764,35 гривень за жовтень 2023 року - 7261,58 гривень, за квітень 2024 року 4924,12 гривень, за червень 2024 року - 6147,31 гривень;
5) порушено пункт 1 частини 2 статті 6 розділу II, частини 8 статті 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями), а саме: несвоєчасне нарахування єдиного внеску у сумі 15086,55 гривень за період з січня 2024 року по серпень 2025 року.
З копії наказу про призначення директора № 1-К від 11.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 приступає до виконання обов'язків директора ТОВ «АГРОІНВЕСТ ОХОЧЕ» з 11 жовтня 2021 року на підставі протоколу установчих зборів засновників товариства від 06.10.2021 року.
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
В силу змісту статей 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя не вбачає наявності обставин, які кодифікований закон визнає такими, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність винному.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність винного, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених санкцією частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 5 х 17 гривень = 85,00 гривень.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.
Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-ІХ від 03.12.2025 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328 гривень.
Таким чином, у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328 гривень = 665,00 гривень.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.
На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-ІХ від 03.12.2025 року, частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 1 статті 163-1, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтею 289 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85,00 гривень (вісімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко