Справа № 638/421/26
Провадження № 1-кс/638/365/26
06 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі слідчого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221070000020 від 06.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2,3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 190 кримінального кодексу України, -
Начальник Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із клопотанням про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за№12026221070000020 від 06 січня 2026 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у 2023 - 2024 роках мешканці Ізюмського району Харківської області шляхом обману вчинили дії направлені на заволодіння бюджетними грошових коштами в особливо великих розмірах, виділених на придбання житла, знищеного у результаті збройної агресії російської федерації проти України.
Зокрема в ході слідства встановлено, на початку березня 2024 року, але не пізніше 06 травня 2024 року (точний час та дату в ході досудового розслідування не встановлено), тобто у період дії воєнного стану в Україні, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, щодо заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом отримання компенсації у вигляді придбання житла з використанням житлового сертифікату за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а саме за знищений об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей же час, перебуваючи у м. Ізюмі Харківської області (точну дату та місце в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , будучи обізнаним про порядок отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, організував заволодіння коштами державного бюджету України, шляхом обману.
З цією метою ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить його рідному дідусю - ОСОБА_6 , будь які правовстановлюючі документи на будинок відсутні та з урахуванням несуттєвих пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, реалізуючи свій злочинний умисел, розробив злочинний план.
На виконання свого злочинного плану ОСОБА_5 , залучив також інших осіб, у тому числі нестанових в ході досудового розслідування осіб, розподіливши ролі у такий спосіб:
На ОСОБА_5 , відповідно до злочинного плану, як на організатора злочину, покладалося виконання таких функцій:
- організувати вчинення злочину та координувати дії усіх причетних до його скоєння осіб;
- визначити об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який за наявними параметрами буде використаний як об'єкт пошкоджений в результаті збройної агресії російської федерації проти України;
- організувати отримання технічного паспорта на садибний (індивідуальний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «АБ та БТІ Ізюмського району» Харківської області;
- організувати державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна за вище вказаною адресою державним реєстратором Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_7 , використовуючи заздалегідь підроблене свідоцтво про право власності на житловий будинок і господарські будівлі за вище вказаною адресою;
- визначити місце виготовлення звіту про проведення технічного обстеження об'єкта;
- організувати виготовлення фотозображення шляхом підбору фрагментів невстановленого будинку, який має відповідну ступінь руйнації у результаті бойових дій, та у подальшому видати такі фотозображення, що відповідають об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії (мобільному телефоні), з безпосереднім доступом, обравши послуги «Компенсація за знищене майно», та подати заяву;
- виготовити витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на ОСОБА_6 ;
- організувати виготовлення підробленого свідоцтва на право власності на садибний (індивідуальний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залучивши невстановлених в ході слідства третіх осіб;
- організувати виготовлення підробленого акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та визначення ступеня руйнації об'єкта нерухомого майна, залучивши ОСОБА_8 ;
- здійснювати грошове забезпечення реалізації злочину;
- подати до Комісії Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області необхідний перелік документів для отримання компенсації;
- унеможливити проведення реального дослідження та огляду об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з боку вище зазначеної Комісії;
- отримати житловий сертифікат за зруйнований об'єкт нерухомого майна;
- з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, організувати придбання об'єкту нерухомого майна за завищеною ринковою вартістю, шляхом реалізації отриманого житлового сертифікату.
На ОСОБА_9 , відповідно до єдиного плану, розробленого ОСОБА_5 , як на виконавця злочину покладалося:
- здійснити підбір експерта з наявним кваліфікаційним сертифікатом;
- здійснити підбір необхідного переліку документів, фотозображення (шляхом підбору фрагментів невстановленого будинку, який має відповідну ступінь руйнації у результаті бойових дій, та у подальшому видати такі фотозображення, що відповідають об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), у тому числі з ознаками підробки;
- виготовити підроблений звіт про проведення технічного обстеження об'єкта у зв'язку з пошкодженням внаслідок позапроєктних впливів (пожежі, стихійні лиха, аварії, воєнні дій або терористичні акти), в частині невідповідності ступеня руйнації, фактично наявним пошкодженням, попередньо надавши експерту заздалегідь підготовлені фотозображення будинку з відповідною ступеню руйнації у результаті бойових дій, який не має відношення до вище вказаного будинку та документи;
- здійснити оплату експерту за виготовлений завідомо підробленого звіту;
Внаслідок дій організатора ОСОБА_5 та виконавця ОСОБА_9 створені та зібрані завідомо підроблені документи та фотозображення.
Достовірно розуміючи, що підроблені документи надають можливість заволодіти коштами державного бюджету України шляхом обману, діючи умисно, у період дії воєнного стану в Україні, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зруйнований у результаті бойових дій терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, 08 травня 2024 року (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), за допомогою мобільного додатку Порталу Дія (Дія) на електронному пристрої, що належить ОСОБА_5 , з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , здійснив реєстрацію заяви на послугу «компенсація за знищене майно».
17 липня 2024 року у денний час доби під час засідання Комісії складено протокол №60, та у порядку денному розглянуто питання №699 про надання компенсації ОСОБА_6 за знищений об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, голова Комісії ОСОБА_10 всупереч відсутності необхідних документів, які б підтверджували або спростовували факт знищення об'єкту нерухомого майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, наголосив, що зазначений об'єкт нерухомого майна дійсно знищений у результаті збройної агресії, що в свою чергу лягло в основу проведення голосування членами Комісії та прийняття рішення.
Внаслідок окреслених дій головою Комісії ОСОБА_10 створено умови для прийняття рішення Комісії № 699 від 17 липня 2024 року за заявою № 3В-18.06.2024-113055 від 18 червня 2024 року про надання ОСОБА_6 компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 152, 0 кв.м. у розмірі 3 442 192 грн. 00 коп., згідно розрахованої формули.
22 липня 2024 року розпорядженням №1246 начальника Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області ОСОБА_11 затверджено рішення Комісії від 17 липня 2024 року №699, відповідно до якого ОСОБА_6 надано компенсацію за знищений об'єкт нерухомого майна у розмірі 3 442 192 грн. 00 коп. для фінансування придбання житла з використання житлового сертифікату.
14 серпня 2024 року у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна сформовано сертифікат ДР-14.08.2024-155632, який дає право на отримання компенсації та сформовано заявку на бронювання коштів для фінансування придбання житла з використанням житлового сертифікату, що дало можливість групі осіб за попередньою змовою розпорядитись коштами державного бюджету України.
З метою досягнення кінцевої мети по досягненню реалізації злочинного умислу - заволодіння коштами державного бюджету України, шляхом обману, ОСОБА_5 використовуючи участь свого дідуся ОСОБА_6 здійснив реалізацію житлового сертифікату на суму 3 442 192 грн. 00 коп., шляхом придбання об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 за вище вказану суму.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, об'єкт нерухомого майна (житловий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до пошкодженого майна та має 36,78 % руйнації. Відновлення об'єкту нерухомого майна (житлового будинку) можливе шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації.
Таким чином, група осіб за попередньою змовою у складі організатора ОСОБА_5 за участі виконавця ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період дії воєнного стану в України, реалізували вчинення злочину та отримали компенсацію у вигляді права - придбання житла з використанням житлового сертифікату за знищений об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 442 192 грн. 00 коп., чим спричинили шкоду державному бюджету України в особі Мінінфраструктури, що відповідно до п. 4 Примітки 1 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
В ході досудового слідства було встановлено, що організатором злочину ОСОБА_5 було залучено до безпосередньої участі із заволодіння коштами державного бюджету України свого батька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . До обов'язків останнього входило, спільно із ОСОБА_9 виконання роботи із виготовлення технічної документації у сфері будівництва та оформлення технічних звітів про стан об'єктів не рухомого майна необхідних при формуванні звернення на отримання державної компенсації за зруйноване майно. Також ОСОБА_12 приймав участь у схемі фіктивного завищення вартості об'єктів нерухомості з метою легалізації (відмивання) бюджетних коштів, отриманих злочинним шляхом. Діючи за попередньою змовою з іншими особами, ОСОБА_12 умисно підбирав об'єкти нерухомості та сприяв оформленню угоди купівлі-продажу за цінами, що суттєво перевищували їхню реальну ринкову вартість. При цьому в документації (договорах, актах оцінки, звітах, платіжних документах) відображалася завідомо неправдива інформація щодо вартості майна. Фактична різниця між реальною ціною об'єкта та штучно завищеною сумою використовувалася для маскування незаконного походження бюджетних коштів, створюючи видимість законної господарської операції.
26 січня 2026 року за результатами зібраних доказів організатору ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Також, 26 січня 2026 року за результатами зібраних доказів виконавцю ОСОБА_9 повідомлено про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Вина організатора ОСОБА_5 та виконавця ОСОБА_9 , підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків, оглядами, протоколами впізнання особи за фотознімками, висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеними заходами негласних слідчих (розшукових) дій, зібраними іншими документами.
При цьому, санкцією ч.5 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до інформації з системи «Національні інформаційні системи» у підозрюваного ОСОБА_9 мається у частковій власності земельна ділянка 6322886500:05:000:0281 площею 3,8827 га., для ведення сільськогосподарського виробництва із розміром частки .
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, санкція якого передбачає конфіскацію майна, з метою подальшого виконання можливого вироку та забезпечення конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказане майно підозрюваного ОСОБА_5 .
У судове засідання прокурор у кримінальному провадженні - начальник Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_13 не з'явився, надав до суду заяву, з проханням провести судове засідання без його участі, клопотання про арешт майна підтримує та просить задовольнити.
Від представника особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_14 до суду надійшли письмові заперечення, в яких остання просить відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, а також просить здійснювати розгляд клопотання за відсутності ОСОБА_9 та його захисника. Заперечення обґрунтовані тим, що в обґрунтування необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_9 сторона обвинувачення посилається на обставини підозри, повідомленої іншій особі - ОСОБА_5 . Зокрема прокурор вказує на санкцію статті, що інкримінується ОСОБА_5 та необхідності забезпечення конфіскації майна саме щодо цього підозрюваного для обмеження права власності ОСОБА_9 . Тобто мотивування не відповідає вимогам п. 1 ч.2 ст. 171 КПК України. Окрім цього, у клопотанні не зазначено, який саме вид обмежень має бути застосований: заборона відчуження, розпорядження чи користування майном. Водночас, позбавлення права користування майном - земельною ділянкою, цільове призначення якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, створить перешкоди у реалізації законних прав як для ОСОБА_9 , так і для іншого співвласника зазначеної земельної ділянки. Слід враховувати, що будь-яке обмеження права користування майном сільськогосподарського призначення має бути належним чином обґрунтованим та не повинно призводити до неможливості використання землі за її цільовим призначенням. Крім того, оскільки вказана ділянка перебуває у спільній власності, частки співвласників в натурі не виділені, то накладення заборони на користування без врахування інтересів іншого співвласника є порушенням принципу пропорційності втручання та покладає на осіб надмірний тягар.
Фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання не здійснювалась, що відповідає положенням статті 107 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вивчивши доводи клопотання та наявність правових підстав для його задоволення, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні СВ Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває на розгляді кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221070000020 від 06.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2,3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 190 Кримінального кодексу України.
26.01.2026 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 190 Кримінального кодексу України.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності, розмір частки належить земельна ділянка за кадастровим номером 6322886500:05:000:0281 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Харківська область, Ізюмський район, Левківська сільська рада.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статті 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 10 статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Аналізуючи надані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 190 Кримінального кодексу України, як виконавцю (співвиконавцю) злочину та санкція частини 5 статті 190 Кримінального кодексу України передбачає покарання, у разі визнання особи винуватою, у вигляді конфіскації майна, що полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
З огляду на зазначене, у слідчого судді є достатньо підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, за результатами розгляду даного кримінального провадження, може призначити ОСОБА_9 покарання у виді конфіскації майна. У зв'язку з чим приходить до висновку про доцільність накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному, у виді заборони його відчуження та розпорядження, з метою забезпечення виконання вироку суду в частині конфіскації майна як виду покарання.
При цьому слід зазначити, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право власності є пропорційним.
Посилання захисника на те, що земельна ділянка на праві власності належить як підозрюваному, так і іншому співвласнику та позбавлення права користування вказаною земельною ділянкою створить перешкоди у реалізації законних прав для власників зазначеного майна не заслуговують на увагу.
З приводу цього слідчий суддя зазначає, що жодним чином не порушує прав співвласників цього майна, оскільки арешт накладається на 1/2 земельної ділянки, частка якої і належить підозрюваному.
З іншого боку, слідчим суддею не визначено заборону використання земельної ділянки, а відтак ні підозрюваний, ні інший співвласник не обмежені у праві користування земельною ділянкою за відповідним цільовим призначенням.
Слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки прокурором доведено необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий суддя також враховує, що земельна ділянка є нерухомим майном, правовий режим якого передбачає можливість швидкої зміни власника або обтяження, а тому невжиття заходів забезпечення може призвести до втрати контролю над майном та ускладнити виконання процесуальних рішень у майбутньому.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту.
У зв'язку з викладеними обставинами, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на вказане майно, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст.98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання начальника Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221070000020 від 06.01.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2,3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 190 кримінального кодексу України - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_9 , шляхом заборони відчуження та розпорядження майном, а саме на частку у розмірі земельної ділянки 6322886500:05:000:0281 площею 3,8827 га. Для ведення сільськогосподарського виробництва.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Слідчий суддя: